Справа № 158/1750/25
Провадження № 2/0158/685/25
/ЗАОЧНЕ/
17 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Корецької В.В.
за участю секретаря - Процик Л.В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Матвіюк Н.Р.
представника виконавчого комітету Луцької міської ради - Андрусік О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Луцької міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 01.09.2012 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.01.2022 року.
Зазначає, що від спільного подружнього життя із відповідачем у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.08.2022 року постановлено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей.
02.09.2022 року відповідач повторно вийшла заміж та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 ».
Вказує, що відповідач жодним чином не піклується про своїх дітей, не проявляє зацікавленості їх життям, станом здоров'я, фізичним та моральним розвитком, навчанням, фактично самоусунулася від виконання батьківських обов'язків, зловживає алкогольними напоями.
За вказаних обставин, позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та його представник Матвіюк Н.Р. , кожен зокрема, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, відзив на позов не подала.
Представник Виконавчого комітету Луцької міської ради Андрусік О.А. у судовому засіданні не заперечила щодо задоволення позову.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.01.2022 року.
Як вбачається із копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 10.04.2013 року, серії НОМЕР_2 від 08.06.2016 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сторони по справі (а.с.7-8).
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.08.2022 року ухвалено стягувати з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1800 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 23.05.2025 року, ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 71160 грн.
Факт зміни прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 » підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00038996986 від 24.03.2023 року (а.с. 9-10).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26.11.2021 року, останній звертався до Служби у справах дітей щодо зловживання алкогольними напоями, ведення аморального способу життя, невиконання батьківських обов'язків відповідачем (а.с.11).
Як вбачається із акту обстеження умов проживання від 08.12.2021 року, неповнолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають в належних для навчання, розвитку та відпочинку умовах /а.с.12/.
08.09.2022 року службою у справах дітей Луцької міської ради було підготовлено висновок №144 про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 14).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 483-1 від 14.09.2022 року, визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_1 (а.с. 15).
Як вбачається із відповіді від 14.05.2025 року, на адвокатський запит, ОСОБА_1 02.03.2023 року звертався із заявою до ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області з приводу злісного ухилення від сплати аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 (а.с.16).
Окрім того, позивач неодноразово звертався до Луцького РУП ГУНП у Волинській області із заявою про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача за ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 22,24).
Відповідно до відповіді КП «Луцької міської дитячої поліклініки» від 16.05.2025 року вбачається, що супровід дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 2022 року здійснювала мама. З 2022 року на прийоми в поліклініку дітей супроводжує батько ОСОБА_1 (а.с. 27).
Згідно із характеристиками виданими Луцьким ліцеєм №26 Луцької міської ради від 12.05.2025 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні дітей, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дітей (а.с. 28-29).
Разом з тим, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожен зокрема, показали суду, що ОСОБА_3 до 2022 року жила разом із чоловіком та своїми неповнолітніми дітьми, однак після 2022 року стала зловживати алкогольними напоями, розлучилась із ОСОБА_1 , з дітьми не спілкується, не приходить до них за місцем проживання та навчання, не бере жодної участі у їх вихованні.
Окрім того, відповідно до висновку служби у справах дітей Луцької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської № 471-1 від 16.07.2025 року, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей та керуючись ст. 164 СК України служба у справах дітей вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказаному вище висновку констатовано факти свідомого ухилення матері від виховання дітей, байдужості стосовно їх подальшого життя та розвитку, здоров'я /а.с.65-66/.
Спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 13 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом роз'яснень, викладених у п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).
У судовому засіданні встановлено, що відповідач матеріально дітей не забезпечує, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дітьми; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виховання своїх дітей і свідомо нехтує своїми обов'язками, перешкод у спілкуванні з дітьми ніхто не створює.
На думку суду, позивачем доведено обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
За таких обставин зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що у судовому засіданні встановлено факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своїх неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Варто також зазначити, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то судові витрати, слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі ст. ст. 150, 155, 164, 165 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 «Конвенції про права дитини», керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 141, 206, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Виконавчий комітет Луцької міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , житель АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Матвіюк Наталія Ростиславівна, АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа - виконавчий комітет Луцької міської ради, юридична адреса: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ: 04051327.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька
Повний текст рішення виготовлено 21.11.2025 року