Справа № 158/2054/25
Провадження № 2/0158/807/25
/ЗАОЧНЕ/
20 листопада 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Корецької В.В.
за участю секретаря - Процик Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги мотивує тим, що з 05.03.2010 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.03.2014 року.
Зазначає, що від спільного подружнього життя із відповідачем у них народилося троє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказує, що відповідач жодним чином не піклується про своїх дітей, не проявляє зацікавленості їх життям, станом здоров'я, фізичним та моральним розвитком, навчанням, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, жодних коштів та допомоги по утриманню дітей на надає.
За вказаних обставин, позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 24.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 30.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_6 не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, відзив на позов не подавав.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області у судове засідання не з'явилася, подала до суду рішення виконавчого комітету Ківерцівської міської ради №152 від 26.08.2025 року та просила розгляд справи проводити без її участі.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.03.2014 року /а.с.11, 22/.
Як вбачається із копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 30.10.2010 року, серії НОМЕР_2 від 06.01.2012 року, серії НОМЕР_3 від 05.03.2013 року, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється відповідач по справі ОСОБА_2 /а.с. 12, 16, 19/.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.05.2014 року, стягнуто з ОСОБА_2 , в користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 100 (сто) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви - 17.04.2014 року і до досягнення ними повноліття /а.с.23/.
Згідно довідки Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області №107102 від 04.07.2025 року, станом на 04.07.2025 року у відділі відсутній виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 26.06.2019 року, згідно п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Аліменти не сплачувались /а.с.25/.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 01.07.2022 року, ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9 , внаслідок чого, останній присвоєнно шлюбне прізвище - « ОСОБА_10 » /а.с.26/.
Згідно акту обстеження умов проживання від 16.07.2024 року, неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають разом із матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання добрі, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка /а.с.27/.
Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідач з 02.01.2015 року перебував під вартою в рф за вчинення умисного тяжкого злочину та знаходився в ФКУ ИК-13 УФСИН росии з 09.06.2021 року (кінець строку покарання - 01.07.2024 року)
Разом з тим, відповідно до висновку органу опіки і піклування Ківерцівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ківерцівської міської ради №152 від 26.08.2025 року, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, а також рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської міської ради, керуючись ст. ст. 164, 165 СК України орган опіки і піклування Ківерцівської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спірні правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 13 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом роз'яснень, викладених у п. п. 15, 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц).
У судовому засіданні встановлено, що відповідач матеріально дітей не забезпечує, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дітьми; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виховання своїх дітей і свідомо нехтує своїми обов'язками, перешкод у спілкуванні з дітьми ніхто не створює.
На думку суду, позивачем доведено обставини свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
За таких обставин зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як свідоме ухилення відповідача від виховання своїх дітей, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що у судовому засіданні встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо своїх непонволітніх дітей, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Варто також зазначити, що у відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а тому вказаний судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 10, 12, 27, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_6 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ківерцівської міської ради Луцького району Волинської області, адреса: м. Ківерці, вул. Шевченка, 14, Луцького району Волинської області, код ЄДРПОУ: 26516861.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька