Справа № 560/4729/24
іменем України
21 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій ( з урахуванням вирішення питання роз'єднання позовних вимог у окремі провадження) просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 03.02.2024, виходячи з розміру грошового забезпечення визначеного станом на день звільнення з військової служби, 03.02.2024.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з ним не було проведено повного розрахунку. Зокрема, відповідач безпідставно не нарахував і не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26 лютого 2022 по 3 лютого 2024, виходячи з розміру грошового забезпечення визначеного на день звільнення з військової служби. Крім того, позивач вказує, що звертався до військової частини із заявою про нарахування та виплату зазначеної компенсації, однак отримав відмову (військова частина повідомила, що правові підстави для виплати грошової компенсації за неотримане речове майно відсутні).
У відзиві військова частина НОМЕР_1 просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що в особливий період при звільненні військовослужбовців за призовом під час мобілізації з військової служби не передбачено видачу раніше неотриманого речового майна особистого користування, та як наслідок відповідна грошова компенсація також не виплачується.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.02.2024 №34 позивача з 03.02.2024 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
10.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 03.02.2024, виходячи з розміру грошового забезпечення визначеного станом на день звільнення (03.02.2024), а також просив надати довідку про вартість неотриманого речового майна, що підлягало видачі за вказаний період.
Листом від 22.02.2024 №676 відповідач повідомив про те, що у випадку звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період або за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, не отримані під час проходження служби, не видаються, відповідно і компенсація їх вартості не виплачується.
Позивач вважає вказану відмову та невиплату грошової компенсації протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у цій справі від 20 травня 2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період (далі «Інструкція №232»), у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що в особливий період при звільненні військовослужбовців з військової служби не передбачено видачу неотриманого речового майна особистого користування і, як наслідок, відповідна грошова компенсація за неотримане речове майно не виплачується.
Постановою Верховного Суду від 24 червня 2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. Норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям, однак не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, що встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII. До того ж, визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабінет Міністрів України, не дає право Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначене Законом. Відтак, пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно. З огляду на це позивач, звільнений у запас з військової служби, має право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, оскільки відповідає вимогам, встановленим пунктами 2 та 3 Порядку № 178.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частина 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до 1 пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
При цьому, порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведеного вище вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
В пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, поданої у вигляді звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів.
Суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що на позивача, як військовослужбовця, призваного на військову службу за мобілізацією, не поширюються положення частини 2 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ щодо виплати компенсації замість невиданого речового майна.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 № 3543-ХІІ мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Позивач, як особа, призвана на військову службу за мобілізацією, є військовослужбовцем, отже на нього поширюються всі права та пільги, передбачені для військовослужбовців, зокрема, і право на виплату компенсації замість речового майна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до військової частини НОМЕР_1 подав заяву від 10.02.2024, в якій просив виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно за період служби, оскільки таку компенсацію він не отримував (а.с. 10).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить про те, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 спрямована на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям, однак жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, що встановлено статтею 9-1 Закону № 2011-XII.
Водночас, визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладене Законом на Кабінет Міністрів України, не дає останньому право обмежувати права військовослужбовців на компенсацію вартості неотриманого речового майна, яке прямо визначене Законом.
З наведеного вбачається, що пункт 29 розділу V Інструкції № 232 не може бути підставою для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Крім того суд вважає помилковими посилання відповідача у відзиві, як на підтвердження відсутності у позивача права на таку компенсацію, на пункт 17 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 №232 (надалі Інструкція №232), відповідно до якого мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилась в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються.
Відповідно до пункту першого вказаної Інструкції нею визначені завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці), у той час, як Порядком №178 визначається саме механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
З урахуванням зазначеного вище пункту 4 Інструкції №232 пункт 17 розділу ІІІ Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації, право на яку вони мають відповідно до Закону № 2011-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 820/3719/17.
З огляду на це, позовні вимоги щодо визнання протиправною невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно та зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити таку компенсацію, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач не спростував доводи позивача належними доказами, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 26 лютого 2022 до 3 лютого 2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 3 лютого 2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26 лютого 2022 по 3 лютого 2024, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 3 лютого 2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21 листопада 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя І.С. Козачок