21 листопада 2025 року м. Рівне №460/14142/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 05.05.2025 №172050007185, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення 55-ти річного віку подав до органу Пенсійного фонду заяву про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак отримав відмову у її задоволенні, мотивовану відсутністю станом на 01.01.1993 підтвердженого необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв до суду від відповідача не надходило.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою суду від 09.10.2025 витребувано у Департамента соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради інформацію про зареєстроване місце проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , за весь наявний в цьому органі період їх проживання.
15.10.2025 та 17.10.2025 від Департамента соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради до суду надійшла витребувана інформація.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Кузнецовськ Рівненської області. Зареєстроване місце проживання з 22.06.1990 - м.Кузнецовськ, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 02.11.1998.
Позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 20.07.1998.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 19.05.2025 №2025/006555186 адресою місця проживання позивача у період з 15.09.1987 по 20.08.1988 та з 22.06.1990 є АДРЕСА_1 .
28.04.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням відповідача від 05.05.2025 №172050007185 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні .
У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 55 років 01 місяць, страховий стаж становить 37 років. Період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 03 дні. Не взято до уваги Витяг з реєстру територіальної громади №2025/003186508 від 07.03.2025, про період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, з 15.09.1987 по 20.05.1988 та з 02.04.1992 по 07.04.1992, оскільки відсутня інформація про проживання на підставі первинних документів. Також не зараховано період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з 08.04.1992 по 31.12.1992, оскільки період реєстрації перетинається з періодами роботи у місті Рівне та відсутня довідка про постійне проживання.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які л постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону №796-XII (ч. 2 та 3 ст. 55 Закону №796-XII).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 5 років.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту ст. 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом дев'ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Статтею 14 Закону № 796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (ч. 3 ст. 65 Закону №796-XII).
Відповідно до ст. 15 Закону № 796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 та від 02.10.2024 у справі №500/551/23.
Суд встановив, що в період з 15.09.1987 по 20.08.1988 та з 22.06.1990 зареєстрований та проживає м.Вараш Вараського району Рівненської області. Вказана інформація підтверджена витягом з реєстру територіальної громади від 19.05.2025 №2025/006555186 та поквартирною карткою.
Згідно з довідкою від 17.07.2025 №01-36/161, виданою Вараським ліцеєм №2 Вараської міської ради, позивач навчався в середній школі №2 Рівненської області (нині Вараський ліцей №2 Вараської міської ради) з 01.09.1982 по 25.06.1987.
Суд зазначає, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пов'язує виникнення права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Відтак, суд вважає, що період навчання особи в навчальному закладі, який розташований в населеному пункті, що відноситься до радіаційно забрудненої території (в даному випадку - до зони гарантованого добровільного відселення) є періодом під час якого, така особа фізично перебувала у забрудненій зоні та відповідно зазнавала впливу радіації, а тому такий період прирівнюється до періоду постійного проживанням чи роботи в такій місцевості, та відповідно підлягає зарахуванню до строку проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії.
Судом встановлено, що норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком 22-1 встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - у випадку їх проживання чи роботи протягом певного часу в одній із зон радіаційного забруднення. При цьому, приведені норми не враховують випадку, коли особа перебувала в зоні радіоактивного ураження у зв'язку із навчанням у загальноосвітньому навчальному закладі, а також не визначають, яким документом в такому випадку буде підтверджуватись період такого перебування в зоні радіоактивного ураження у зв'язку із навчанням.
Суд вважає, що наявність такої прогалини в законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахування періоду навчання неповнолітньої особи в навчальному закладі, який був розташований в населеному пункті, що відноситься до зони посиленого радіологічного контролю, до строку проживання/роботи на території радіаційного забруднення, при вирішенні питання щодо наявності права на призначення пенсії.
Частиною 6 статті 7 КАС України установлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відтак, суд приходить до висновку, що при призначенні особі пенсії відповідно до ст.55 Закону № 796-XII, період навчання неповнолітньої особи в навчальному закладі, який розташований в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, підлягає врахуванню до строку проживання/роботи на території радіаційного забруднення для цілей визначення наявності права на призначення пенсії, а документом, який підтверджує факт такого навчання, може бути відповідна довідка з навчального закладу.
Разом з цим, зважаючи на дату видачі довідки №01-36/161 така до Пенсійного органу не подавалася та не враховувалася останнім при визначенні періоду проживання позивача у радіаційно забрудненій зоні.
А, відтак, неврахування Пенсійним органом до періоду проживання в радіаційно забрудненій зоні періоду навчання у середній загальноосвітній школі не може слугувати підставою для скасування спірного рішення.
Судом також встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_3 , позивач у період з 18.01.1988 по 23.05.1988, з 05.07.1990 по 01.04.1992 працював у Кузнецовському АТП-15637, з 08.04.1992 працює у філії «ВП «Рівненська АЕС» АТ «Енергоатом».
Відповідний період роботи підтверджується також довідками від 15.04.2025 №173-1/06, від 15.04.2025 №174-1/06, від 08.08.2025 №534.
Згідно з довідкою від 15.04.2025 №173-1/06 Кузнецовське АТП-15637 знаходиться за адресою: м.Вараш, м-н Північний, Промислової зони, 30.
Також, суд зазначає, що місцем розташування філії «ВП «Рівненська АЕС» АТ «Енергоатом» є м.Вараш. Відповідна інформація є загальновідомою та у вільному доступі у мережі Інтернет.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» м.Кузнецовськ (наразі Вараш) Рівненської області було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
Отже, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо не зарахування періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю з 08.04.1992 по 31.12.1992, оскільки період реєстрації перетинається з періодами роботи у місті Рівне, адже у такий період позивач працював на підприємстві, яке знаходиться на території радіоактивного забруднення.
В той же час, даними трудової книжки НОМЕР_3 також підтверджено, що в період з 18.01.1988 по 24.04.1990 позивач проходив військову службу в лавах радянської армії. Територія дислокації військової частини невідома.
Суд зазначає, що служба в Радянській армії позивача нерозривно пов'язана з його постійним місцем проживання, відтак вказаний період проходження служби спростовує факт постійного проживання (роботи) його у зоні радіаційного забруднення у цей період.
Відтак, враховуючи все вищезазначене та надані до суду позивачем документи, період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 4 роки 15 днів (з 26.04.1986 по 25.06.1987, з 15.09.1987 по 18.01.1988, з 22.06.1990 по 01.04.1992, з 02.04.1992 по 01.01.1993).
Разом з цим, суд повторно зазначає, що довідка Вараського ліцею №2 Вараської міської ради від 17.07.2025 №01-36/161 щодо періоду навчання позивача в середній школі №2 Рівненської області з 01.09.1982 по 25.06.1987 до Пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії не надавалася та відповідно таким не досліджувалася та не враховувалася.
Доказів того, що аналогічна за змістом довідка подавалася позивачем разом із заявою про призначення пенсії матеріали справи не містять.
А, отже, фактично Пенсійним органом при визначенні права позивача на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідний період не міг бути врахований до періоду проживання у радіаційно забрудненій зоні.
Таким чином, на момент звернення із заявою про призначення пенсії підтверджений період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 10 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення відповідного виду пенсії.
Суд враховує, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує особливий статус. Однак, вважає за необхідне вказати, що вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії. Однак, користування пільгами визначеними Законом та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниженням віку, відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, оскільки вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
З урахуванням зазначеного, враховуючи те, що до заяви про призначення пенсії позивач не подав належних доказів, що підтверджували б обставини проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 необхідних 4 роки, суд не вбачає підстав для скасування спірного рішення.
Разом з тим, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до пенсійного органу з відповідною заявою, до якої додати необхідні документи на підтвердження постійного проживання (роботи) у зоні радіаційного забруднення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під.2,м. Харків,Харківська обл.,61022. ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344)
Повний текст рішення складений 21.11.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО