Справа № 702/840/25
Провадження № 2/702/572/25
17.11.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Барської Т.М.
за участю секретаря судового засідання Возної В.В.
представники позивача, відповідач не з'явилися,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище Черкаської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05.09.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», в інтересах якого діє представник Кеню Д. В., звернулося до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовною заявою, в якій вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21322,25 грн. висунуло ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовується тим, що 22.11.2019 між акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем укладений Кредитний договір №22030000229267, який складається з публічної його частини і є універсальним договором банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» зі змінами та доповненнями, затверджений банком і розміщений на офіційному сайті банку www.creditdnepr.com.ua,та індивідуальної частини, якою є Кредитний договір №22030000229267.
Позивач стверджує, що кредит відповідачу надавався у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку. Операції використання ліміту кредитної лінії, у тому числі, здійснювалися з використанням електронного платіжного засобу - карти.
15 грудня 2021року згідно умов Договору факторингу № 15/12/21, АТ «Банк Кредит Дніпро» право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 22030000229267 від 22.11.2019 відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс».
За твердженням позивача, сума боргу відповідача перед новим кредитором, тобто перед ТОВ «Цикл Фінанс», є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 20823,43 грн., із яких основний борг (тіло кредиту) 12126,92 грн., борг за відсотками - 0,13 грн., борг за комісією - 8696,38 грн.
Стверджуючи по порушення набутого права вимоги позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборговані за правочином суми, судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень (а.с.2-14).
Постановленою 08.09.2025 ухвалою позовна заява ТОВ «Цикл Фінанс» прийнята до розгляду, відкрите спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін, відповідачу наданий термін на подання до суду відзиву на позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити повністю, проти заочного рішення не заперечує (а.с.13).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем свого проживання.
Надіслані на його адресу судові повістки про виклик та копія ухвали про відкриття провадження у справі повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою.
Відповідно до частини 2 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі, закріплені, зокрема, у статті 43 ЦПК України.
Згідно з частиною 6, пунктом 2 частини 7, частиною 11 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини 8 статті 128 ЦПК України).
До повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «Адресат відсутній за вказаною адресою», є належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Оскільки передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, суд постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки справа розглядається без участі сторін (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до таких висновків і такого рішення.
Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідженими доказами встановлено, що 22.11.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро»(далі у тексті також первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) укладений Кредитний договір №22030000229267 (далі у тексті також Договір, Кредитний договір, Договір №22030000229267), за умовами якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити інші платежі за кредитом у встановлених цим договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним договором у повному обсязі.
Грошові кошти надавались у тимчасове платне користування за таких умов: сума кредиту 13600,00 грн., строк кредитування 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту 22.11.2021, цільове призначення - на споживчі потреби, щомісячна комісія за обслуговування кредиту з 2.11.2019 по 21.06.2020 - 5 % від суми кредиту, з 22.06.2020 по 21.12.2020 - 4 % від суми кредиту, з 22.12.2020 по 21.06.2021 - 3 % від суми кредиту, з 22.06.2021. по 22.11.2021 - 1,95% від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та підлягає нарахуванню у такому розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних.
Пунктом 1.3 Кредитного договору сторони обумовили, що банк формує графік платежів, який викладений в розділі 4 цього Договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.
Кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 , відкритий у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок упродовж 7 (семи) операційних днів з дати укладання Договору, цей Договір вважається не укладеним (п.1.4).
Умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів. Дата погашення та розмір цих обов'язкових платежів визначені у графіку платежів.
Відповідно до розділу 3 Кредитного договору №22030000229267 від 22.11.2019 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. Зміни та доповнення до Договору вносяться сторонами у письмовій формі шляхом укладання додаткових договорів.
Згідно з пунктами 3.5-3.7.2. Договору, правочин укладений в 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу, один для клієнта, інший для банку. Підписанням цього Договору клієнт надав свою згоду на передачу банком інформації, перелік якої визначено в Законі України «Про банки і банківську діяльність», до кредитного реєстру Національного банку України, а також підтвердив, що банк у письмовій формі надав йому всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування; надав для ознайомлення в письмовій формі паспорт споживчого кредиту.
За змістом п.3.7.3. Договору до моменту підписання цього правочину позичальник був ознайомлений та згодний з умовами УДО та погоджується з тим, що цей Договір з боку банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка початки банку та підпису уповноваженої особи банку, а також доручив банку здійснити договірне списання грошей із свого рахунку № НОМЕР_1 на користь банку з урахуванням вимог чинного законодавства України, умов УДБО та цього Договору в рахунок повного дострокового погашення заборгованості.
У розділі 4 Договору сторони погодили графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та орієнтовної реальної процентної ставки за Договором, і, відповідно до його змісту, кредит виданий на 24 місяці, датою платежу є 22 число кожного місяця, чиста сума кредиту - 13600,00 грн., сума платежу за розрахунковий період складає 1043,12 грн., з яких частина платежів підлягає врахуванню на погашення отриманого кредиту, частина (0,01 грн.) - на погашення процентів і частина - на сплату розрахунково - касового обслуговування.
Зокрема, графік визначає, що із перших шести платежів на погашення основного боргу зараховується 363,11 грн., наступних шести платежів - 499,11 грн., чергових шести платежів - 635,11 грн., чергових шести платежів - 777,92 грн., а 22.11.2021 - 726,40 грн.
На оплату розрахунково - касового обслуговування відповідач, за умовами графіку, із кожного платежу мав сплачувати 680,00 грн., наступних шести платежів - 544,00 грн., чергових шести платежів - 408,00 грн., останніх шести платежів - 265,20 грн (а.с.47).
Згідно з витребуваного судом розрахунку заборгованості за Кредитним договором, на погашення кредиту відповідач 23.12.2019, 22.01.2020, 24.02.2020 та 23.03.2020 сплатив 1473,08 грн (тричі по 369,99 та один раз 363,11 грн.). При цьому розмір простроченого кредиту складає 12126,92 грн, залишок прострочених відсотків - 0,13 грн., залишок прострочених комісій - 8696,38 грн. (а.с.169-178).
Крім іншого, відповідно до цього ж розрахунку 23.12.2019, 22.01.2020 та 24.02.2020 на погашення залишку прострочених комісій сплачено по 680,00 грн, а 23.03.2020 - 636,88 грн. - всього 2676,88 грн (а. с. 171)
Досліджена судом виписка по особовому рахунку за період з 22.11.2019 по 23.11.2021 підтверджує, що ОСОБА_1 22.11.2019 зараховано 13 600,00 грн. кредитних коштів; на виконання умов Договору відповідач всього сплатив 1473,08 грн. на погашення кредиту, 0,04 грн. відсотків за користування кредитом, 2676,88 грн комісії за користування кредитними коштами (а.с.66 - 168).
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладений Договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого ТОВ «Цикл Фінанс», як фактор, передає грошові кошти в розпорядження АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнта, за плату, а АТ «Банк Кредит Дніпро» відступає ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами (а. с. 38-44).
Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами (пункт 1.2 Договору факторингу №15/12/21).
Платіжна інструкція №3251 від 15.12.2021 підтверджує, що ТОВ «Цикл Фінанс» перерахувало АТ «Банк Кредит Дніпро» 9 500 001,00 грн. за права грошової вимоги згідно Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 (а.с.17).
Відповідно до акта приймання-передачі прав вимоги, акта приймання передачі реєстру боржників, до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021, від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшли права грошових вимог до божників за кредитними договорами в гривні на суму 206650394,24 грн., в євро - 2,60 євро та 19696,90, а разом - 207 182206,39 грн (а. с. 27).
Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22030000229267 від 22.11.2019 у розмірі 20823,43 грн (а. с. 46).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суть якого полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладений висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у справі №761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справі №639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справі №554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.
Доказів визнання Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.
Оскільки позивач ТОВ «Цикл Фінанс» за умовами укладеного з первісним кредитором відповідача ОСОБА_1 . Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 набув право вимоги за Кредитним договором № 22030000229267, тому у нього, як нового кредитора, виникло право вимагати повернення кредиту та інших, передбачених договором платежів у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 , взятих на себе зобов'язань.
Тобто між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі і надало відповідачу в користування грошові кошти в розмірі 13600,00 грн., шляхом перерахування їх 22.11.2019 на його рахунок.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і отримані в користування кошти повернув лише частково.
Суд з'ясував, що відповідач 23.12.2019 на погашення кредиту сплатив 369,99 грн., 22.01.2020 - 369,99 грн., 24.02.2020 - 369,99 грн., 23.03.2020 - 363,11 грн. а разом 1473,08 грн.
23.12.2019, 22.01.2020, 24.02.2020 та 23.03.2020 відповідач на погашення заборгованості по відсотках сплачував по 0,01 грн, а разом 0,04 грн.
Також 23.12.2019, 22.01.2020 та 24.02.2020 відповідач сплачував по 680,00 грн, 23.03.2020 - 636,88 грн, а разом 2676,88 грн. які враховані позивачем на погашення комісії.
Отже всього відповідач на виконання умов Договору №22030000229267 виплатив 4150,00 грн., 2676,88 грн. з яких позивач враховує як щомісячну комісію.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пункт 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на дату укладення Кредитного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит? а також послуги кредитного посередника (за наявності). У разі, якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) виклала такі висновки:
«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування", у зв'язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування».
31.15. Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).
31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.
32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
33.5. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов'язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначив, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий же правовий висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 18 вересня 2019 по 18 грудня 2020 року - 4 336,07 грн; з 18 січня 2021 по 18 березня 2022 року - 3 613,39 грн; з 18 квітня 2022 по 18 червня 2023 року - 2 168,03 грн; з 18 липня 2023 по 18 вересня 2024 року - 1 336,95 грн. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановив, що 22.11.2019 ОСОБА_1 наданий кредит на споживчі потреби. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що місячна комісія за обслуговування кредиту з 22.11.2019 по 21.06.2020 - 5 % від суми кредиту, з 22.06.2020 по 21.12.2020 - 4 % від суми кредиту, з 22.12.2020 по 21.06.2021 - 3 % від суми кредиту, з 22.06.2021. по 22.11.2021 - 1,95% від суми кредиту.
У розділі 4 до Договору «Графік платежів/розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту для клієнта та орієнтовної реальної річної процентної ставки за цим договором» встановлено платіж в розмірі 11383,20 грн. за розрахунково - касове обслуговування кредитної заборгованості.
Переліку послуг банку, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, Кредитний договір не містить.
Розміщені на офіційному сайті первісного кредитора в архіві тарифів приватних клієнтів тарифи з розрахунково - касового обслуговування поточних рахунків передбачають послуги з відкриття поточного рахунку 15 UAH; зарахування грошових коштів на поточний рахунок з рахунків інших банків 0,75% від суми зарахування (макс. 1000 UAH); видачі коштів з поточного рахунку 1% від суми; безготівкового переказу коштів з поточного рахунку - не тарифікується; уточнення реквізитів, пошуку, анулювання - комісія нараховується одноразово та сплачується перед поданням звернення за нею; безготівкової покупки/ продажу/обміну валюти 0,1% від суми операції; надання виписки у разі закриття рахунку або за період до одного місяця - не тарифікується, за період більше одного місяця - 35 UAH; надання офіційної довідки про стан рахунку українською мовою - не тарифікується.
Ураховуючи, що первісний кредитор не зазначив, а позивач не надав переліку послуг з розрахунково - касового обслуговування, їх тарифи і погодження зі споживачем при укладенні Кредитного договору №22030000229267, то суд приходить до висновку, що положення пункту 1.2 та розділу 4 Договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, відповідач зобов'язаний повернути позивачу борг за тілом кредиту в розмірі 9 450,04 грн. = 12126,92 - 2676,88.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 8696,38 грн. комісії слід відмовити з мотивів нікчемності умов Договору про обов'язок відповідача сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що умови Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 не містять обмеження (застереження) щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат на суму основного боргу за період після передачі права вимоги, що узгоджується з приписами статті 514 ЦК України, тому суд виснує про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України і стягнення на користь позивача визначених цією нормою законодавства сум, як відповідальність за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем),позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до 03 лютого 2026 року.
Отже, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є додатковою вимогою від укладеного між сторонами основного зобов'язання, тому суд погоджується із розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, які розраховувались за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року в загальному розмірі 498,82 гривень.
Оскільки ОСОБА_1 не виконав умови Кредитного договору та не сплатив заборгованість в добровільному порядку, суд вважає, що позов про стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості за Кредитним договором підлягає задоволенню частково і з відповідача має бути стягнений залишок простроченого кредиту заборгованість за Договором на загальну суму 9 948,99 грн., у тому числі 9 450,04 гривень - основного боргу за кредитом, 0,13 гривень - відсотків за користування кредитними коштами, 429,05 гривень -інфляційних витрат та 69,77- три відсотки річних, що становить 46,66 % ціни позову.
Як зазначено в ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що затрати на правову допомогу повинні буди документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16.
З матеріалів справи з'ясовано, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданий договір №43453613 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 (а.с.33-37), акт 22030000229267 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) (а. с. 25), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Кеню Д. В., необхідних для надання правничої (правової)допомоги за позовом «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а. с. 31), додаткову угоду №22030000229267 до Договору № 43453613 про надання правничої допомоги від 02.01.2025 (а. с. 45),
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем наданий розрахунок витрат із зазначенням конкретних видів та вартості правничої допомоги, суд виснує, що доведеність факту понесення ТОВ «Цикл Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу, а тому відповідач має обов'язок відшкодувати ці витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 46,66%:
3000,00х46,66 %=1399,8 грн.
Також суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1130,29 грн. (2422,40х46,66 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №22030000229267 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №22030000229267 від 22.11.2019 у розмірі 9 948 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень 99 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір в сумі 1130 (одна тисяча сто тридцять) гривень 29 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1399 (одна тисяча триста дев'яносто дев'ять) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» місцезнаходження вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, прим. 68, 69 м. Дніпро, Дніпропетровської області 49005, ідентифікаційний код 43575686.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Тетяна БАРСЬКА