Справа № 695/585/22
номер провадження 4-с/695/11/25
10 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Золотонісьткий міськрайонний суд черкаської області у складі:
головуючого судді - Середи Л.В.,
за участі секретаря с/з - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Золотоноша скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -
Представник Перепелиця С.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що виявились у винесенні вимог виконавця від 21.10.2025 та від 27.10.2025 про стягнення виконавчого збору.
Скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зеленюк О.В. знаходиться виконавче провадження № 70934869, відкрите на підставі судового наказу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 695/585/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу.
Реалізуючи своє право, передбачене статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», боржник 15.10.2025 звернувся до органу ДВС із заявою, в якій, посилаючись на звіт Військової частини НОМЕР_1 , повідомив про повну відсутність заборгованості по аліментних платежах та просив скасувати накладені арешти й обтяження. У відповідь на це звернення, старший державний виконавець Зеленюк О.В. протягом шести днів - 21.10.2025 та 27.10.2025 - склала та направила до Військової частини НОМЕР_1 дві послідовні Вимоги виконавця, які, окрім поточного стягнення аліментів, також зобов'язували утримувати 1/4 частку доходу на погашення залишку заборгованості та виконавчого збору, суми якого були визначені у 68 409,53 грн. та 31 323,54 грн. відповідно.
Зазначені дії державного виконавця скаржник вважає протиправними та такими, що вчинені з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Насамперед, стягнення виконавчого збору є одноразовим платежем, а не періодичним утриманням, і його стягнення можливе лише після винесення відповідної постанови. Ключовим порушенням є те, що Вимоги були винесені за відсутності встановленої законодавством підстави, а саме: на момент їх винесення заборгованість зі сплати аліментів була відсутня. До того ж, державний виконавець не виніс обов'язкову для початку стягнення виконавчого збору постанову про його стягнення, як того вимагає частина четверта статті 27 Закону. Таким чином, дії органу ДВС, що виразилися у винесенні двох Вимог від 21.10.2025 та 27.10.2025, що містять незаконні вказівки про утримання коштів на погашення нібито існуючої заборгованості та виконавчого збору, вчинені поза межами повноважень та у спосіб, не передбачений законом, що є підставою для їх оскарження.
За цих підстав заявник звернувся до суду із даною скаргою та просить визнати дії виконавця неправомірними та скасувати вимогу.
Державний виконавець Зеленюк О.В. скерувала до суду пояснення на скаргу ОСОБА_1 у якому пояснила, що оскільки боржником на момент відкриття провадження не було надано декларації про доходи та майно, як це передбачено статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), розрахунок заборгованості здійснювався виконавцем відповідно до статті 195 Сімейного кодексу України, виходячи з показника середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. На підставі розрахованої заборгованості, 29.05.2025 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, що була направлена за місцем проходження служби боржником до Військової частини НОМЕР_1 . Крім того, з огляду на наявність заборгованості, 05.07.2023 були застосовані обмежувальні заходи, передбачені частиною 9 статті 71 Закону, а також накладено арешт на кошти та майно боржника (Постанова від 05.07.2023).
У подальшому, 10.09.2025 до відділу ДВС надійшла довідка про доходи боржника, що стала підставою для перерахунку заборгованості. Станом на 01.09.2025 сума встановленої заборгованості становила 18 131,00 грн. Відповідно до статті 27 та частини 9 статті 71 Закону, у разі перевищення розміром заборгованості суми відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості. Керуючись цими нормами, виконавцем нараховано виконавчий збір у сумі 13 192,54 грн. та 27.10.2025 на адресу військової частини направлено Вимогу про стягнення залишку заборгованості (18 131,00 грн.) та нарахованого виконавчого збору (13 192,54 грн.), що сумарно становить 31 323,54 грн. При цьому, попередні Вимоги, винесені 21.10.2025 та 27.10.2025, визнано помилковими та скасовано в межах виконавчого провадження.
У судове засідання скаржник та його представник не з'явилися, однак від представника Обертас Б.С., Перепелиці С.О. надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та його представника, на задоволенні заяви наполягали.
Стягувач ОСОБА_2 скерувала до суду заяву у якій розгляд справи просила проводити за її відсутності.
Представник органу ДВС у судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце його проведення, у письмовому поясненні просила відмовити у задоволенні скарги.
Оскільки неявка учасників справи не перешкоджає розгляду скарги, суд проводить судове засідання за їх відсутності
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зеленюк О.В. знаходиться виконавче провадження № 70934869, відкрите 06.02.2023 на підставі судового наказу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 695/585/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частки усіх видів його доходу.
Судом встановлено, що у ході виконавчого провадження у боржника виникла заборгованість зі сплати аліментів, що мало наслідком винесення державним виконавцем постанов від 11.06.2025 про: тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України; тимчасового обмеження боржника у праві полювання; тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю; тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та постанові про арешт майна боржника.
Здійснивши перерахунок такої заборгованості державним виконавцем було складено дві вимоги, зокрема: вимога виконавця від 21.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, та 1/4 частини доходу на погашення залишку заборгованості та виконавчого збору в сумі 68 409,53 грн.; і вимога виконавця від 27.10.2025 про стягнення з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно та 1/4 частини доходу на погашення залишку заборгованості та виконавчого збору, що становить 31 323,54 грн.
Отже предметом спору даної скарги є оцінка правомірності дій виконавця щодо ініціювання стягнення виконавчого збору та залишку заборгованості шляхом винесення вказаних вимог від 21.10.2025 та 27.10.2025.
При цьому суд зауважує, що він здійснює розгляд даної скарги в межах заявлених вимог скарги.
Так ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
З аналізу вказаної статті вбачається, що державний виконавець нараховує виконавчий збір у випадку, якщо сукупний розмір заборгованості перевищив суму платежів за дванадцять місяців, і такі дії виконавця є правомірними та відповідають приписам частини четвертої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Навіть якщо боржник стверджує про відсутність заборгованості на пізнішу дату (15.10.2025), цей факт лише вказує на погашення встановленого боргу, але не скасовує законного обов'язку виконавця нарахувати збір за період його існування
Однак судом встановлено, що державний виконавець не виніс постанови про стягнення виконавчого збору. Замість цього, примусове стягнення було ініційоване шляхом видачі Вимоги виконавця, спочатку від 21.10.2025, а потім від 27.10.2025 року.
Згідно із частиною 4 статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження», саме постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі закінчення виконавчого провадження.
Вимога виконавця (ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження») не є виконавчим документом для примусового стягнення грошових коштів. Це процесуальний документ, який має іншу мету (витребування інформації, зобов'язання до дії, тощо).
Таким чином, дії старшого державного виконавця Зеленюк О.В. щодо використання Вимоги для примусового стягнення виконавчого збору та залишку заборгованості вчинені поза межами повноважень та у спосіб, не передбачений законом, що є прямим порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 4 статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
У своїх письмових поясненнях державний виконавець зазначила, що попередні вимоги від 21.10.2025 та 27.10.2025 винесені в межах ВП №70934869 визнані помилковими та скасовані.
Однак суд, перевіривши матеріали виконавчого провадження за допомогою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), встановив, що матеріали не містять жодного процесуального документа, який би скасовував вказані вище Вимоги державного виконавця.
Таким чином, суд констатує відсутність належної процесуальної фіксації скасування Вимог, про що зазначає державний виконавець. Недоведеність факту скасування Вимог ставить під сумнів їх юридичну долю та свідчить про відсутність послідовності та прозорості у діях виконавця.
Не є зрозумілим, яким чином та якими саме процесуальними документами такі Вимоги були скасовані, і як було доведено, наприклад, до військової частини, де проходить службу боржник, про необхідність скасування чи невиконання вказаних вимог.
Відсутність належної фіксації скасування Вимог, які містять незаконні вказівки про стягнення виконавчого збору, створює правову невизначеність і пряму загрозу порушення прав боржника щодо можливого не законного стягнення коштів у майбутньому.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 . Як первинне порушення (використання Вимоги замість Постанови), так і подальше порушення (відсутність належної фіксації скасування дій), вказують на протиправність у діях державного виконавця. Дії державного виконавця щодо ініціювання стягнення виконавчого збору за допомогою Вимоги є неправомірними, а отже, чинні чи нечинні Вимоги від 21.10.2025 та 27.10.2025 підлягають безумовному скасуванню судом з метою забезпечення прав боржника та відновлення законного порядку виконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353, 450 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що виявилась у протиправному винесені вимог виконавця від 21.10.2025 та від 27.10.2025 про стягнення виконавчого збору.
Зобов'язати Золотоніський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати винесені державним виконавцем Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Зеленюк О.В. вимоги виконавця від 21.11.2025 та від 27.10.2025 про стягнення виконавчого збору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354, 355 ЦПК України.
Суддя Середа Л.В.