21 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 925/362/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2025 (суддя Скиба Г. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 (судді: Михальська Ю. Б. - головуючий, Тищенко А. І., Мальченко А. О.)
за скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни у виконавчих провадженнях №69375010 та №69408006 та зобов'язання вчинити певні дії у справі
за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал",
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспрія насіння",
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Агро Торговий дім",
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юлія",
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діелсісі Агро",
6) Фермерського господарства "Первомайське-Д",
7) громадянина Франції ОСОБА_1
про солідарне стягнення 5 533 386,22 грн заборгованості та санкцій за кредитним договором.
Короткий зміст і підстави позовних вимог, судових рішень по суті справи
1. У березні 2020 року Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ", Банк, стягувач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал" (далі - ТОВ "Фред Капітал", позичальник), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспрія насіння" (далі - ТОВ "Аспрія Насіння"), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Агро Торговий дім" (далі - ТОВ "Фред Агро Торговий Дім"), 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юлія" (далі - ТОВ "Агрофірма Юлія"), 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діелсісі Агро" (далі - ТОВ "Діелсісі Агро"), 6) Фермерського господарства "Первомайське-Д" (далі - ФГ "Первомайське-Д"), 7) громадянина Франції ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-7, боржник) про стягнення солідарно з відповідачів 3 000 000 грн заборгованості за кредитом, 973 447,48 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 384 288,74 грн пені, 175 650 грн штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором.
2. Позовна заява обґрунтовується простроченням виконання позичальником зобов'язань за укладеним з Банком кредитним договором від 01.11.2018 № КІЕ-Кл-4823 та невиконанням іншими відповідачами (поручителями) зобов'язань за шістьма договорами поруки від 01.11.2018.
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 (суддя Скиба Г. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді Гаврилюк О. М., Кропивна Л. В.), позов задоволено повністю в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст і підстави подання скарги
4. У квітні 2025 Банк звернувся до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни (далі - приватний виконавець) у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 із такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо непередання на реалізацію належного ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний № 917218271257, місцезнаходженням якого є: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати приватного виконавця передати на реалізацію належне ОСОБА_1 майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, реєстраційний номер 917218271257, місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, площею 0,1 га, на виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
5. Скарга мотивована тим, що 27.03.2025 на направлене стягувачем клопотання від 17.03.2022 вих.№ КНО-61.1.3.1/100 про вчинення виконавчих дій з передачі для реалізації на електронних торгах арештованого майна боржника отримано відповідь приватного виконавця від 26.03.2025 вих.№ 14675 з відомостями про встановлення останнім в ході повторної підготовки до реалізації майна боржника ОСОБА_1 (земельної ділянки загальною площею 0,1 га (присадибна ділянка), кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, та розташованого на ній житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ), внесення 30.07.2024 державним реєстратором Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження № 56069534 зазначеного майна, вид обтяження: податкова застава; відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач - Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 433005393); можливість відчуження: за погодженням з обтяжувачем; документи, подані для державної реєстрації: інший тип договору, акт опису майна, серія та номер: 227/23-00-13-04-17, виданий 29.07.2024, видавник: Головне управління ДПС у Черкаській області; інший тип договору, рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 299/23-00-50-10-019, виданий 17.09.2019, видавник: Головне управління ДПС у Черкаській області. На направлений приватним виконавцем на адресу Головного управління ДПС у Черкаській області запит про надання відомостей про дату і підстави виникнення податкового боргу, його розмір та згоду на реалізацію земельної ділянки загальною площею 0,1 га (присадибна ділянка), кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, та розташованого на ній житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні (АТ "ПУМБ"), отримано відповідь податкового органу від 21.08.2024 № 6213/5/23-00-1304-12 з відмовою у наданні такого дозволу, мотивованою наявністю податкового боргу за платником податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Відтак, наявність податкової заборгованості та відсутність дозволу Головного управління ДПС у Черкаській області унеможливлюють реалізацію описаного та арештованого приватним виконавцем Чупис Т. П. у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 майна боржника ОСОБА_1 , до погашення останнім податкового боргу.
На думку стягувача, приватним виконавцем безпідставно застосовано норми статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для отримання згоди від податкового органу на примусову реалізацію майна боржника (оскільки зазначена норма регулює порядок звернення стягнення на заставлене майно, яким майно боржника ОСОБА_1 не є, і порядок його реалізації регулюється статтями 50, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження"), що, в свою чергу, призвело до виникнення помилкової підстави для непередання на реалізацію арештованого та описаного майна боржника всупереч норм Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна від 29.06.2016 № 2831/5.
Стягувач наголошує, що пункт 90.1 статті 90 Податкового кодексу України передбачає, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Враховуючи недостатнє визначення пріоритетності обтяжень нерухомого майна у діючому законодавстві, існує можливість використання методу аналогії закону у цьому випадку, який полягає у використанні норм, встановлених нормативно-правовим актом у відносинах, подібних до тих, які мають недостатнє відображення в існуючому законодавстві. Так, згідно з нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені такі поняття, як "пріоритет" - переважне право обтяжувача відносно іншої особи на те ж саме рухоме майно та "вищий пріоритет" - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж нерухомого майна (стаття 2); до публічних обтяжень належать: 1) податкова застава; 2) накладення арешту на рухоме майно на підставі рішення суду для забезпечення цивільного позову або при порушенні провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця (стаття 37); публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону (стаття 39). Таким чином, податкова застава не має окремого пріоритету в порівнянні з іншими обтяженнями. Пріоритет податкової застави у випадку його реєстрації в державному реєстрі буде визначатись тільки черговістю його реєстрації (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 813/4672/16, від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, в межах справи № 813/4551/17 (адміністративне провадження № К/9901/59536/18/). Такий самий підхід щодо залежності пріоритетності задоволення зареєстрованих прав вимоги на нерухоме майно від черговості їх державної реєстрації містить і Закон України "Про іпотеку" (правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 806/1751/17, від 05.02.2019 у справі № 813/1662/13-а, від 07.02.2019 у справі № 813/4551/17, від 06.11.2020 у справі № 640/658/19).
Отже, як стверджує стягувач, чинне законодавство та існуюча судова практика підтверджують, що відмова приватного виконавця передати на примусову реалізацію майно боржника без згоди органів податкової служби є безпідставною та необґрунтованою.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.06.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, у задоволенні скарги АТ "ПУМБ" від 03.04.2025 на бездіяльність приватного виконавця у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відмовлено.
При цьому суди попередніх інстанцій, пославшись на положення Податкового кодексу України, дійшли висновку, що відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, може відбуватися тільки за згодою контролюючого органу, якої в цьому випадку приватному виконавцю надано не було. На думку судів попередніх інстанцій, вчинення приватним виконавцем дій щодо майна, яке перебуває у податковій заставі (у цьому випадку з його реалізація), без попередньої згоди податкового органу, матиме наслідком застосування передбаченої законом відповідальності, оскільки під час дії податкової застави ні власник, ні особи, які вважать себе власниками майна, що перебуває у податковій заставі, без дозволу податкового органу не можуть вчиняти дії щодо цього майна, у тому числі і укладення правочинів.
З огляду на викладене суди не встановили бездіяльності в межах повноважень приватного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
7. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в які просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 повністю і ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо не передавання на реалізацію належного ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний № 917218271257, місцезнаходженням якого є: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати приватного виконавця передати на реалізацію належне ОСОБА_1, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний номер 917218271257, місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, площею 0,1 га, на виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) пунктами 2 та 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна передбачено, що заявка на реалізацію майна боржника повинна містити відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) і на підтвердження цієї інформації до заявки додаються копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна. Тобто, приватний виконавець до заявки на реалізацію додає інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якій міститься інформація про всі обтяження майна боржника. Таким чином, перелік інформації та документів, зазначені у Порядку для передачі на реалізацію, є вичерпним, і у приватного виконавця відсутні обмеження для передання на примусову реалізацію на електронному аукціоні арештованого майна боржника. ;
2) пунктом 90.1 статті 90 Податкового кодексу України визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону. Податкова застава не має окремого пріоритету в порівнянні з іншими обтяженнями. Пріоритет податкової застави у випадку його реєстрації в державному реєстрі буде визначатись тільки черговістю його реєстрації;
3) суди не врахували правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 06.03.2018 у справі № 813/4672/16, від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, в межах справи № 813/4551/17 (адміністративне провадження № К/9901/59536/18/), в яких Верховний Суд наголосив на тому, що за наявності декількох зареєстрованих обтяжень одного і того ж рухомого майна, пріоритет має те обтяження, яке зареєстроване раніше, а також у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, а саме: "посилання скаржника на статтю 93 Податкового кодексу України, відповідно до якої у контролюючого органу відсутні правові підстави для припинення податкової застави нерухомого майна, суд апеляційної інстанції зазначив, що право податкової застави контролюючого органу виникає в момент виникнення податкового боргу. Однак для реалізації цього права орган податкової служби має його зареєструвати у відповідному порядку. Тоді як арешт виконавцем було зареєстровано 12.06.2020, податкова застава зареєстрована відповідачем пізніше - 26.08.2020. Наразі ні на момент реєстрації арешту, податкової застави, ні на час розгляду даної справи чинне законодавство не встановлювало та не встановлює для податкової застави вищого пріоритету по відношенню до обтяження у вигляді арешту, що було зареєстровано раніше за податкову заставу, ще й з урахуванням того, що на момент реєстрації податкової застави тривав (до моменту реалізації виконавцем спірного майна) накладений виконавцем арешт". Такий самий підхід щодо залежності пріоритетності задоволення зареєстрованих прав вимоги на нерухоме майно від черговості їх державної реєстрації містить і Закон України "Про іпотеку" (правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 14.03.2018 у справі № 806/1751/17, від 05.02.2019 у справі № 813/1662/13-, від 07.02.2019 у справі № 813/4551/17, від 06.11.2020 у справі № 640/658/19);
4) суди попередніх інстанцій не навели висновків Верховного Суду, які б спростовували доводи АТ "ПУМБ" та підтверджувати висновки цих судів, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові.
Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи
9. Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ПУМБ" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 925/362/20 та постановлено здійснити касаційний перегляд зазначених судових рішень у порядку письмового провадження.
З метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, забезпечення єдності та сталості судової практики, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. 07.07.2022 та 08.07.2022 Банк в порядку, передбаченому статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся до приватного виконавця із заявами про відкриття виконавчих проваджень з виконання наказів Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20.
12. Приватним виконавцем винесено постанови:
- від 08.07.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20 про солідарне стягнення з громадянина Франції ОСОБА_1, ТОВ "Фред Капітал", ТОВ "Аспрія Насіння", ТОВ "Фред Агро Торговий Дім", ТОВ "Агрофірма Юлія", ФГ "Первомайське-Д", ТОВ "Діелсісі Агро" на користь Банку 3000000,00 грн заборгованості за кредитом, 973447,48 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 384 288,74 грн пені, 175 650,00 грн штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
- від 13.07.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20 про стягнення з громадянина Франції ОСОБА_1 на користь Банку 11 857,26 грн судового збору;
- від 12.08.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4, а саме: житлового будинку загальною площею 169,6 м2 та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, на якій він розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
13. 17.03.2025 стягувач (Банк) звернувся до приватного виконавця із клопотанням № КНО-61.1.3.1/184 про вчинення виконавчих дій, а саме: передачі для реалізації на електронний торгах арештованого майна боржника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1: житлового будинку загальною площею 169,6 кв.м та земельної ділянки площею 0,1 га (на якій він розташований) з кадастровим номером 7125710100:01:003:0980.
14. 19.03.2025 приватним виконавцем на адресу Головного управління ДПС у Черкаській області направлено вимогу № 12953 про надання відомостей про дату та підстави виникнення податкового боргу, його розмір та згоду на реалізацію житлового будинку загальною площею 169,6 м2 та земельної ділянки площею 0,1 га (на якій він розташований), кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, належних ОСОБА_1, для задоволення вимог стягувача АТ "ПУМБ" у виконавчому провадженні.
15. 21.03.2025 Головним управлінням ДПС у Черкаській області на адресу приватного виконавця направлено відповідь № 1847/5/23-00-13-02-12 з відомостями про те, що:
- за даними ІКС "Податковий блок" станом на 21.03.2025 у платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) в сумі 1 663 713,80 грн, який виник відповідно до податкових повідомлень-рішень (форма 'Ф') від 01.07.2019 № 127187-5013-2301 на суму 242 662,86 грн, від 17.09.2019 № 014855033 на суму 500,00 грн, від 17.09.2019 № 0141855033 на суму 237 66,29 грн, від 06.02.2020 № 25852-5033-2301 на суму 245 285,97 грн, від 15.03.2021 № 58268-2403-2301 на суму 245 285,97 грн, від 20.09.2022 № 969263-2407-2301 на суму 269 814,57 грн, від 22.06.2023 № 6022711-2407-2301-ГФ7108049000022110 на суму 310 286,76 грн, від 26.08.2024 № 638698-2407-2301-ГФ71080490000022110 на суму 326 111,38 грн;
- у зв'язку із наявністю податкового боргу майно платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває у податковій заставі, тому у Головного управління ДПС у Черкаській області відсутні підстави для надання згоди щодо реалізації земельної ділянки загальною площею 0,1 га (присадибна ділянка), кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, та житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на зазначеній земельній ділянці, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;
- Головне управління ДПС у Черкаській області може надати згоду на реалізацію даного майна лише за умови спрямування коштів від його реалізації в рахунок погашення податкового боргу.
16. 26.03.2025 приватним виконавцем на адресу стягувача (Банку) направлено відповідь № 14675 з відомостями про те, що наявність податкової заборгованості та відсутність дозволу Головного управління ДПС у Черкаській області унеможливлюють реалізацію описаного та арештованого приватним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 майна боржника ОСОБА_1 до погашення останнім податкового боргу.
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в них доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги Банку не вбачається з таких підстав.
19. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
20. Стаття 129-1 Конституції України гарантує обов'язковість виконання судового рішення.
Відповідно до статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
21. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".
22. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
25. Пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
26. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
27. Частиною 2 статті 343 ГПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
28. При цьому касаційний суд зауважує, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).
29. Отже, за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Аналогічні висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 17.01.2025 № 906/400/22, від 18.05.2022 № 910/21454/17.
30. Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не знайшли своє підтвердження, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на таке.
31. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
32. Так, на думку приватного виконавця та судів попередніх інстанцій, наявність податкової заборгованості та відсутність дозволу Головного управління ДПС у Черкаській області унеможливлюють реалізацію описаного та арештованого приватним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 майна боржника (ОСОБА_1) до погашення останнім податкового боргу.
33. За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закон України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Частиною 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
34. Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок), заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити, зокрема відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек), та подається разом із копіями документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.
35. З матеріалів справи вбачається, що в Державному реєстрі речових прав зареєстровано два обтяження:
1) дата державної реєстрації 08.07.2022, номер запису про обтяження: 47279287 (спеціальний розділ) - на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про арешт майна боржника, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 08.07.2022;
2) дата державної реєстрації: 30.07.2024, номер запису про обтяження: 56069371 - податкова застава - обтяжувач: ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ: 43005393, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74357239 від 31.07.2024.
36. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, пославшись на положення Податкового кодексу України, зазначили, що відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, може відбуватися тільки за згодою контролюючого органу, якої в цьому випадку приватному виконавцю надано не було.
При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано послатися на положення:
- пункту 3 частини 1 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якого для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо наявна письмова згода заставодержателя;
- пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, за змістом якого платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди;
- пункту 93.1.6 статті 93 Податкового кодексу України згідно з яким, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, зокрема, отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу;
- пункту 5 частини 4 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким передбачено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості за наявності згоди іпотекодержателя (крім випадків, встановлених Законом України «Про іпотеку») або контролюючого органу (для податкової застави), у тому числі на відчуження або передачу на іншому речовому праві, поділ, об'єднання нерухомого майна або виділ частки з такого майна - у разі якщо обтяженням є іпотека, заборона відчуження, накладена у зв'язку з укладенням іпотечного договору, або податкова застава. Згода контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, не вимагається у випадку, передбаченому пунктом 92.4 статті 92 Податкового кодексу України.
37. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що Порядок узгодження продажу нерухомого майна платника, що перебуває в податковій заставі, може включати отримання згоди податкового органу на продаж, а також передачу коштів, отриманих від продажу, для погашення податкового боргу, що не суперечить податковому законодавству.
38. Про можливість відчуження об'єкта податкової застави лише за погодженням з обтяжувачем зазначено і в долученій стягувачем до матеріалів справи довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26.032025 № 419736813.
39. Посилання скаржника на практику Верховного Суду, що стосується питання визначення пріоритетності обтяжень в залежності від черговості їх реєстрації, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки обставини справ (№ 813/4672/16, № 916/2016/21, № 806/1751/17, № 813/1662/13-а, № 813/4551/17, № 640/658/19), правові висновки Верховного Суду в яких стягувач просить застосувати за аналогією права до спірних правовідносин, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, не є тотожними із обставинами цієї справи, оскільки питання необхідності отримання приватним виконавцем згоди контролюючого органу на відчуження об'єкта податкової застави в межах виконавчого провадження у цих справах не досліджувалось.
40. Отже, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для передачі на реалізацію належного ОСОБА_1 майна, відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги стягувача з мотивів необґрунтованості та недоведеності вимог заявником.
41. Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування відповідних норм права, які би регулювали спірні правовідносини, з огляду на таке.
42. Абзацом 6 частини 2 статті 287 ГПК України чітко визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті (до таких відносяться, зокрема ухвали суду першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) приватного виконавця) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Таким чином, наявні твердження скаржника ґрунтуються на помилковому ототожненні ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України (тобто рішень суду першої інстанції, ухвалених по суті спору в позовному провадженні, та ухвал суду першої інстанції в справах про банкрутство після їх апеляційного перегляду), та підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначеної в пункті 2 частини 1 цієї статті (оскаржувана ухвала про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця), які (підстави касаційного оскарження) врегульовані окремо.
43. Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
44. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
45. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
46. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
47. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
48. Враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних судових рішень.
Розподіл судових витрат
49. Розподіл судових витрат скаржника (стягувача) у виді судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється, оскільки згідно з пунктом 19 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній з 14.11.2024) судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.06.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі № 925/362/20 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай