Справа № 569/10013/25
19 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Бучко Т.М.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду та встановлення судового контролю,
В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права власності на спадкове майно.
Заочним рішенням від 16 липня 2025 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 , визнав за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нараховані, але не виплачені за рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду у справах № 460/6717/20, № 460/706/21, № 460/13424/21, № 460/9874/23, № 460/1788/24 пенсійні виплати у розмірі 442303 грн 10 коп, стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 442303 грн 10 коп пенсійних виплат, які нараховані, але не виплачені за рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду у справах № 460/6717/20, № 460/706/21, № 460/13424/21, № 460/9874/23, № 460/1788/24.
12 листопада ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить здійснити роз'яснення судового рішення щодо стягування спадкового майна та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Заяву мотивує тим, що судовим рішенням у справі № 569/10013/25 визнано право власності позивача на спадкове майно, яке відповідач зобов'язаний повернути позивачу. Відповідач відмовив йому у добровільному виконанні рішення суду. Подав виконавчий лист до примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Виконавчий документ без прийняття до виконання було йому повернуто із вказівкою про те, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. На підставі повідомлення виконавчої служби подав виконавчий лист до його примусового виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області. У відповідь на заяву про примусове виконання рішення суду надійшов лист казначейства, у якому вказується про те, що виконання виконавчого листа буде проводитись Державною казначейською службою України у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства та в межах бюджетних асигнувань, передбачених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Отже, виконавча служба та казначейство тлумачать рішення суду як стягування заборгованості щодо пенсійних виплат, а тому фактично відмовили у примусовому виконанні рішення суду. Проте, предметом позову була майнова вимога, що стосується визнання за ним права власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати його померлим батька. Рішенням суду визнано його право власності на спадкове майно. Незважаючи на рішення суду щодо визнання права власності на спадкове майно, він позбавлений права вільно користуватися належним йому майном, отриманим в порядку спадкування за законом, оскільки відповідач не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, державні органи, які зобов'язані на підставі рішення суду стягнути на його користь належне йому майно, внаслідок невірного тлумачення норми закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень (зокрема ст.7 закону) перешкоджають йому у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З урахуванням положення ч.3 ст.271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення без виклику учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 зазначено, що роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Чинне процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим, яке полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. В силу зазначеної норми процесуального права, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю, якщо воно є неясним та незрозумілим для осіб, щодо яких воно постановлене, так і тих, що будуть здійснювати його виконання.
Суть роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповіді на нові та невирішені ним вимоги, він лише має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
З мотивувальної та резолютивної частин рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2025 року встановлено, що в них зазначені мотиви ухвалення рішення про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права власності на належні його батькам суми пенсії, які входять до складу спадкового майна; вказано грошову суму, яка підлягає стягненню з відповідача. Зміст рішення є чітким та зрозумілим.
Вимоги заяви ОСОБА_1 фактично зводяться до роз'яснення порядку виконання вказаного рішення в частині стягнення пенсійних виплат, право власності на які суд визнав за позивачем.
Однак, питання виконання рішення суду, зокрема щодо стягнення спадкового майна, не підлягають вирішенню в порядку статті 271 ЦПК України, а тому підстави для задоволення заяви в частині роз'яснення рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2025 року відсутні.
Заявник також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Відповідно до ст.453-1 ЦПК України, суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: 1) що виникають із трудових правовідносин; 2) що виникають із сімейних правовідносин; 3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; 5) щодо відшкодування моральної шкоди; 6) щодо захисту прав споживачів; 7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; 8) в інших спорах немайнового характеру.
Згідно з ч.4 ст.453-1 ЦПК України, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (ч.3 ст.453-1 ЦПК України).
Відкриття виконавчого провадження є обов'язковою умовою для розгляду заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.
Оскільки виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 569/10013/25, виданого 09 вересня 2025 року Рівненським міським судом Рівненської області, не відкрито, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду та встановлення судового контролю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя