Справа № 569/17026/23
17 листопада 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді Панас О.В. при секретарі судового засідання Алексейчук Ю.М. з участю : представника позивача-відповідача адвоката Виноградової-Мацнєвої Є.В.
відповідача-позивача ОСОБА_1
представника відповідача-позивача адвоката Власик В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Рівному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей , - в с т а н о в и в:
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей.
ОСОБА_2 просила встановити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Свої вимоги обґрунтовує наступними доводами.
Відповідно до рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2023 року по справі 569/18816/22 шлюб між нею та відповідачем було розірвано.
Під час шлюбу в них народилося двоє дітей син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин, вона з чоловіком намагалася налагодити дружні відносини в інтересах дітей. Всілякого заохочувала дітей спілкуватися з батьком, телефонувати до батька. Після 24 лютого 2022 року вона з дітьми виїхала до Чехії, там вони отримали тимчасовий захист. Коли ситуація в Україні стабілізувалася, старша дочка повернулася до України з метою закінчити школу в Україні. Відповідно повернулася до батька, та почала проживати то в неї з сином в Чехії то в батька в місті Рівне. 10 серпня 2023 року вона привезла сина до України для того, щоб він провів час з батьком. Його батько написав їй розписку, що поверне дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте дитину не повернув, а зарахував дитину у ліцей номер 8 Рівненської міської ради, хоча знав, що син планує піти в школу в Чехії оскільки там закінчив садочок та зарахований до школи. Коли дитину він не повернув, вона прийшла за місцем проживання де виявила, що її дочка в компанії однолітків зі згоди батька вживає алкогольні напої. Крім цього батько систематично зі слів дочки зловживає алкогольними напоями в її присутності. 07 квітня 2023 року відповідно до Постанови Рівненського міського суду по справі 569/6993/23 вчинив насильство відносно їхньої спільної доньки. Їй не зрозуміло, чому не дивлячись на садна на обличчі дитини школа ніяк не зреагувала, та ніяк не описали цю ситуацію в характеристиці наданій на запит адвоката. Хоча такі дії відповідача були систематичними відносно позивачки, та 01.10.22 він вчинив домашнє насильство відносно позивачки що підтверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області по справі 569/15430/22. З 19 серпня 2023 року відповідач заблокував її номер телефону та не давав можливості спілкуватися з сином.
Позивачка-відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник позивачки відповідачки адвокат Виноградова-Мацнєва Є.В., яка діє згідно договору-доручення від 19.08.2023 р. підтримала позов ОСОБА_2 у межах визначеного предмету та підстав, зустрічний позов не визнала та заперечила проти його задоволення з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Відповідач-позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав первинний позов, підтримав зустрічну позовну заяву у межах визначеного предмету та підстав.
Свої доводи обґрунтував тим, що рішенням Рівненського міського суду від 16.02.2023 р. по справі № 569/18816/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано .
Ухвалою Рівненського міського суду від 16.02.2023 року справа № 569/8197/22 було затверджено мирову угоду про поділ спільного майна подружжя, згідно якої ОСОБА_1 було виділено в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 . В квартирі АДРЕСА_2 з дня народження проживають та зареєстровані діти сторін .
Після початку війни в Україні, відповідачка за погодженням з позивачем вивезла дітей за кордон. Через чотири місяці, а саме 1 липня 2022 року, відповідачка повернулась в Україну, діти проживали з позивачем, донька відвідувала школу в м. Рівне, а син - дитячий садочок. Після розірвання шлюбу між сторонами була досягнута усна домовленість, що діти будуть проживати з батьком в даній квартирі, а відповідачка буде приймати участь в їх вихованні та за потреби вивозити дітей за кордон на оздоровлення. 01 жовтня 2022 року відповідачка без будь-яких пояснень вдягла сина, зібрала всі його речі, хоча дитина хотіла залишитись вдома, влаштувала скандал, викликала поліцію, коли позивач став перешкоджати їй забрати дитину та вивезти в невідомому напрямку. На позивача був складений адмінпротокол за.2 ст. 173-2 КУпПА, постановою Рівненського міського суду від 21.1020202 р. справа № 569/15430/22 був звільнений від адмінвідповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Після того, як відповідачка при спілкуванні по телефону відмовила доньці ОСОБА_5 взяти її з собою за кордон на декілька тижнів, заявивши, щоб вона або виїхала з нею на постійне місце проживання, або вона їй не потрібна (зі слів доньки сторін ОСОБА_5 ), донька сторін стала замкнутою і на зауваження батька щодо необхідності вчити уроки, влаштувала конфлікт внаслідок чого повідомила в поліцію.На позивача був складений адміністративний протокол серії ВАБ № 939628 від 07.04.2023 р. за ч.1 ст. 173-2 КУпАП , однак постановою Рівненського міського суду, від 27.04.2023 р. (справа № 569/6993/23) провадження в справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Повернувшись з сином в Україну 10 серпня 2023 року, відповідачка почала ставити позивачу умови проживання сина з ним, погрожуючи вивезти його на постійне місце проживання за кордон, оскільки позивач мав намір оздоровити сина перед школою, він написав відповідачці розписку про повернення сина і вони поїхати відпочивати на море, про що він повідомив відповідачку.
Неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 залишилась в цей час під наглядом батьків позивача. В цей час, відповідачка, маючи намір дискредитувати неповнолітню доньку ОСОБА_5 , яка виявила бажання проживати з батьком, викликала поліцію, дізнавшись по телефону, що вона влаштовує дівич-вечір з подругами, повідомивши завідомо неправдиві дані щодо того, що донька залишилась в квартирі сама, без нагляду дорослих і з подругами вживає спиртне. Однак даний виклик відповідачки в поліцію не знайшов свого підтвердження, оскільки з донькою сторін ОСОБА_5 в квартирі перебували батьки позивача, а дівчата пили колу та їли чіпси.
Спілкування доньки сторін ОСОБА_5 матір'ю негативно впливає на психологічний та фізичний стан дитини, після такого спілкування Рената стає дуже збудженою, агресивною.
Відповідачка, не маючи наміру виконувати раніше досягнуту з позивачем усну домовленість про місце проживання дітей батьком і побоюючись можливості стягнення з неї аліментів на утримання дітей, знаючи, що донька бажає жити з батьком, вирішила примусово вивезти сина за кордон, де вона почала жити з іншим чоловіком-іноземцем без реєстрації шлюбу і має намір залишитись там на постійне місце проживання.
Діти сторін є членами сім'ї позивача ОСОБА_1 , є постійно зареєстрованими з батьком в належній йому на праві особистої приватної власності квартирі АДРЕСА_1 . В даному помешканні діти мають всі необхідні умови для проживання та навчання. ІНФОРМАЦІЯ_4 на 8 год. 40 хв. позивач привів сина ОСОБА_6 в школу. Біля 9 год.10 хв. позивачу зателефонувала класний керівник сина ОСОБА_6 і повідомила, що відповідачка прийшла в клас, за руку вивезла сина ОСОБА_6 з класу, хоча син кричав, що не хоче з нею йти, залишивши всі речі дитини в класі. Після цього, відповідачка своїм автомобілем разом зі своїм співмешканцем-іноземцем вивезла сина ОСОБА_6 за кордон, де він знаходиться по даний час. З того часу позивачу не відоме місце перебування сина, він не може спілкуватись з ним, на дзвінки позивача відповідач не відповідає.
Позивач отримує пенсію по інвалідності та займається підприємницькою діяльністю .
Представник відповідача-позивача адвокат Власик В.Я., яка діє згідно ордеру ВК № 1105670 від 06.10.2023 в судовому засіданні підтримала зустрічну позовну заяву у межах визначеного предмету та підстав, просила врахувати пояснення надані у відповіді на відзив по зустрічній позовній заяві та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Самолюк І.Р. у судовому засіданні 23.09.2025 р. підтримала висновок органу опіки та піклування № 08-01-803/25 від 12.05.2025 та вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 . У зв'язку з тим, що малолітній ОСОБА_6 перебуває за межами України, його думка щодо того з ким він хоче проживати, працівниками Служби у справах дітей з'ясована не була.
Ухвалою суду від 11.09.2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання з участю сторін.
Ухвалою суду від 06.11.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей .
Ухвалою суду від 14.02.2024, скасованою постановою Рівненського апеляційного суду від 25.04.2024 р., заяву ОСОБА_1 подану представником адвокатом Власик В.Я. про забезпечення зустрічного позову, задоволено частково.
Ухвалою суду від 27.05.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 подану представником адвокатом Власик В.Я. про забезпечення зустрічного позову.
Ухвалою суду від 15.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті з викликом учасників справи.
Ухвалою суду на місці задоволено клопотання представника відповідача-позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів .
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у сторін народилося двоє дітей.
Згідно свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 352, зареєстрований Відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції, батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 . На даний час дитині виповнилося 16 років.
Син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 1170, зареєстрований Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області , батьками є: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду від 16.02.2023 р. по справі № 569/18816/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано .
Встановлено , що після 24 лютого 2022 року ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_1 виїхала з дітьми до Чехії, де отримали тимчасовий захист. У липні 2022 року дочка сторін ОСОБА_4 повернулася в Україну та проживає з батьком.
Відповідно до характеристики наданої з Рівненського ліцею № 8, ОСОБА_4 , комунікабельна, любить проводити вільний час у вибраному нею товаристві ровесників. На зауваження вчителів реагує переважно правильно, хоча іноді може не погоджуватись із критикою. Намагається оцінити власну поведінку. Із початком воєнних дій учениця разом із матір'ю виїхала за кордон, але охоплена навчанням там не була, до дистанційних уроків у РЛ № 8 долучалася не завжди систематично. Із вересня 2022 року повернулася на навчання у ліцей. Проживає із батьком, який постійно підтримує зв'язок із класним керівником і цікавиться навчанням дитини.
Встановлено, що проживаючи у місті Рівне, ОСОБА_7 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 39. З характеристики на дитину вбачається, що батьки цікавились успіхами ОСОБА_6 , брали активну участь у його розвитку та вихованні, відвідували батьківські збори. Батьки створювали всі умови для розвитку та навчання дитини. Вихованням хлопчика займалась переважно мама.
В серпні 2023 року ОСОБА_2 привезла 10.08.2023 сина в м. Рівне до батька.
ОСОБА_1 написав розписку якою зобов'язався 19.08.2025 повернути ОСОБА_6 матері, проте дитину не повернув, а зарахував у 1-й клас та на групу продовженого дня у РЛ № 8, що підтверджується наказом № 152-осн. від 01.09.2023 р.
З матеріалів справи встановлено також, що між сторонами велась переписка через мобільні додатки з приводу домовленостей про спілкування батька з сином, що підтверджується скріншотами листування. Також судом були оглянуті скріншоти зі сторінок в фейсбуці та інстаграмі ОСОБА_2 , що свідчить про неприязні та конфліктні стосунки між сторонами.
З долучених представником відповідача-позивача до матеріалів справи письмових доказів встановлено що ухвалою Рівненського міського суду від 16.02.2023 року справа № 569/8197/22 було затверджено мирову угоду про поділ спільного майна подружжя, згідно якої ОСОБА_1 було виділено в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 . Діти сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані за місце реєстрації батька ОСОБА_1 в належній йому на праві особистої приватної власності квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідки про склад зареєстрованих осіб, копіями витягів з реєстру територіальної громади , копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно .
Постановою Рівненського міського суду від 21.10.2022 р. справа № 569/15430/22 ОСОБА_1 був звільнений від адмінвідповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Як вбачається з вказаної постанови , 01.10.2022 близько 08:00 год. по місцю свого проживання ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_8 , а саме не випускав з квартири з дитиною та пошкодив мобільний телефон..
Постановою Рівненського міського суду, від 27.04.2023р. (справа № 569/6993/23) провадження в справі стосно ОСОБА_1 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області справа № 559/3239/23 від 14.11.2023 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Також встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності та займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , копією довідки про доходи.
Згідно характеристики ОСББ «Острозького-12» ОСОБА_1 характеризується позитивно.
Судом були оглянуті та досліджені в судовому засіданні інші докази: психологічний висновок спеціаліста від 09.05.2024 р., відповідь на адвокатський запит № 922/4870 від 06.05.2025 р. за підписом начальника Служби у справах дітей Ольги Подкаура № 012-15/307-25/вих0264-25 від 12.05.2025р., копія скарги ОСОБА_1 від 17.09.2024 p., копія скарги ОСОБА_1 від 15.1 1. 2024 p.. копія адвокатського запиту вих. № 91 1/4889 від 20.05.2025, диск із аудіозаписом розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відбувались в телефонному режимі та зафіксовані за допомогою відеокамери спостереження, розташованої відкрито у належній на праві приватної власності ОСОБА_1 квартирі .
Запропоновані пропозиції щодо укладення мирової угоди сторони не прийняли.
Частиною 3 ст. 160 СК України, визначено, що , якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Станом на момент пред'явлення позову до суду 06.09.2023 р. доньці сторін ОСОБА_4 виповнилось 14 років, відтак вона наділена правом самостійно обирати місце проживання.
Таким чином, обставина про яку зазначила позивачка-відповідачка щодо визначення проживання дочки з нею, судом не оцінюється, оскільки у даній справі даний факт не може бути предметом спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки і піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів. Ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначають, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. У п. 1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, виконують їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини). У ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» передбачено, що кожна людина, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно із законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 Сімейного кодексу України). Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (ст. 142 Сімейного кодексу України), у тому числі й на рівне виховання батьками.
Як було встановлено судом, постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 75187931 від 29.09.2025, встановлено, що спілкування з дитиною здійснюється згідно вимог виконавчого документа (ухвали суду від 27.05.2024 р. у справі № 569/17026/23)
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько,які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету РМР № 08-01-803/25 від 12.05.2025 року, визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 .
Із висновку вбачається, що « ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 виповнилось 14 років. Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Батько ОСОБА_1 повідомив, що донька ОСОБА_5 проживала з ним у м. Рівне, навчалася у Рівненському ліцеї № 8. Пояснив, що 12 лютого 2025 року дитина перетнула кордон з Україною та проживає зі своєю матір'ю і меншим братом у Чехії. ОСОБА_1 розповів, що спілкується з донькою в телефонному режимі, оплачує їй послуги репетитора, пересилає кошти на власні потреби дитини.
З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 у квартирі, яка належить батькові ОСОБА_1 . Фактично він проживає з матір'ю ОСОБА_2 за межами України. Вони забезпечені проживанням на необмежений період у населеному пункті Окржішки (Чеська Республіка). Роман навчається на денній формі навчання у початковій школі цього населеного пункту. Батько ОСОБА_1 спілкується з сином засобами інтернет-зв'язку, відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 27.05.2024 у справі № 569/17026/23.
Раніше, проживаючи у місті Рівне, ОСОБА_7 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 39. З характеристики на дитину вбачається, що батьки цікавились успіхами ОСОБА_6 , брали активну участь у його розвитку та вихованні, відвідували батьківські збори. Батьки створювали всі умови для розвитку та навчання дитини. Вихованням хлопчика займалась переважно мама. Відповідно до інформації Рівненського ліцею № 8, заява та всі необхідні документи для зарахування до 1 класу ОСОБА_3 була прийнята 10.04.2023. Наказом по школі від 01.09.2023 № 152-осн хлопчик був зарахований до 1-го класу і на групу подовженого дня. На перших класних зборах і на засіданні піклувальної ради закладу був присутній батько. До школи учня приводив батько.
Батько ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира належить йому на праві приватної власності. З характеристики, виданої ОСББ «ОСТРОЗЬКОГО - 12» на ОСОБА_1 вбачається, що він веде здоровий спосіб життя, громадського порядку не порушує, комунікабельний, ввічливий. Скарг від сусіді на ОСОБА_1 до ОСББ не надходило. ОСОБА_1 , є фізичною особою - підприємцем. ОСОБА_10 основний вид діяльності - роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах. Також ОСОБА_11 перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні ПФУ в Рівненській області і отримує пенсію по інвалідності.
За результатами оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , проведеного фахівцями Рівненського міського центру соціальних служб, складних життєвих обставин не виявлено, соціального супроводу сім'я не потребує.
У зв'язку з тим, що малолітній ОСОБА_7 перебуває за межами України, його думка щодо того з ким він хоче проживати, працівниками Служби у справах дітей з'ясована не була.
Питання про визначення місця проживання ОСОБА_3 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 30.04.2025. На засіданні комісії був присутній батько дитини ОСОБА_1 та адвокат Виноградова-Мацнєва Є.В., представник ОСОБА_2 »
У частинах 1, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1,5 ст. 4 ЦПК України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 даної статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За положенням ч.1 ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 213 ЦПК суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі. Таким чином, аналізуючи в сукупності достовірно встановлені судом докази, враховуючи інтереси дитини, яка на даний час проживає з мамою за кордоном, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_2 може бути задоволена, та визначене місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з матір'ю - ОСОБА_2 . За таких обставин, та враховуючи, що суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає до задоволення, позовна заява ОСОБА_1 до задоволення не підлягає .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачкою ОСОБА_2 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на її користь.
На підставі викладеного, ст.ст. 141,150, 160 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей, задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з матір'ю ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три ) грн. 60 коп.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічної позовної заяви до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка-відповідачка: ОСОБА_2 , адреса : АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025
Суддя О.В.Панас