16 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Швед Н.В.
справа №569/3027/25
учасники справи:
позивач - позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, що не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, повернення сплачених аліментів ,-
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, повернення сплачених аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10.02.2015 року, який був зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 121.Від даного шлюбу вони мають малолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 11.07.2015 року.
Він у зв'язку з своєю роботою з серпня 2023 року проживав періодично в м. Херсон, в м. Кропивницький, в м. Житомир. Відповідачка та їхня донька проживали в квартирі, що належить його матері по АДРЕСА_1 . Проте, оскільки вони були сім'єю він повністю забезпечував родину - повністю оплачував комунальні послуги за квартиру в якій проживала відповідач з донькою, мобільний зв'язок. Інтернет, купував одяг та продукти для доньки та дружини, надавав кошти на інші потреби сім ї. адже відповідачка ніде не працювала
Рішенням Рівненського міського суду від 26.06.2024 року у справі № 569/3416/24 шлюб між ним та ОСОБА_2 розірваний, рішення набрало законної сили 01.08.2024 р.
Після розірвання шлюбу з середини вересня 2024 року їхня донька проживала з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає мати відповідачки. Він ж через свою роботу змушений був проживати в м. Житомир де винаймає житло . Він фактично повністю забезпечував дитину та відповідачку всім необхідним.
Крім того, згідно судового наказу № 569/8968/24 від 22.05.2024 виданого Рівненським міським судом він сплачує на користь відповідачки аліменти на утримання дитини. Станом на 31.12.2024 заборгованості по сплаті аліментів нема. На момент подання даного позову з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання доньки, заборгованості по сплаті аліментів нема.
25.12. 2025 року, перебуваючи в місті Рівне, він забрав доньку зі школи та завіз її за місцем проживання відповідачки та доньки. Проте, як виявилось (зі слів ОСОБА_4 - матері відповідачки) відповідачки дома на той момент не було, вона поїхала в м. Київ. Мати ж відповідачки відмовилась впустити нашу доньку додому - за місцем її фактичного проживання, мотивувавши це тим, що матері дитини дома нема, а вона є бабуся і не зобов'язана відповідати за дитину, а він є батько і маю забирати доньку куди хочу. На його пояснення, що дитина проживає за цією адресою, тут знаходяться її особисті речі, шкільні книги і інші речі, і він платить матері дитини аліменти на її утримання - ніяким чином не вплинуло на позицію бабусі. Крім того, він пояснював, що він проживає в іншому місті, проте, в ОСОБА_4 пояснення було одне - ти батько і забирай дитину куди хочеш.
У зв'язку з такою ситуацією він змушений був викликати поліцію. На його виклик прибули працівники поліції, які також намагались пояснити бабусі, що вона не може не впустити дитину до місця її проживання. Він забрав доньку до себе.
Крім того, 26.12.2024 року він звернувся до ОСОБА_4 з проханням віддати шкільні книги та особисті речі дитини, оскільки дитина перебуває із ним. Однак, лише 29.12.2024 ОСОБА_5 віддала мені лише деякі речі доньки, які були малі за розміром на дитину і іграшки. Він змушений був купувати весь одяг та взуття для дитини.
Вказані факти зафіксовані працівниками поліції, докази про що будуть надані судудо початку розгляду справи по суті, оскільки на момент подання позову така інформація зполіції на адвокатські запити не надійшла Тобто, з 25.12.2024 року дитина проживає із ним, він один займається її вихованням, утриманням. Матір дитини на зв'язок із ним не виходила, не цікавилась дедитина і що з нею.
Тобто, відповідачка та її мати фактично залишили дитину на вулиці.
У зв'язку з ситуацією, яка склалась він забрав дитину в м. Житомир за місцем його фактичного проживання.
З 13.01 2025 року донька навчається в 4-Є класі ліцею № 24 м. Житомир( копія довідки від 17.01.2025 вих. № 18 додається, оригінач знаходиться у позивача).
Тобто, з 25.12.2024 року і на даний час дитина проживає із ним перебуває на його утриманні, він займається її вихованням, доглядає. Він щодня заводить і забирає дитину зі школи (копія характеристики від 17.01.2025 року додається, оригінач знаходиться у позивача).Мама дитини в ліцей жодного разу не з'являлась, не телефонувала.
З огляду на вищевказані обставини, вважає, що з метою захисту прав та інтересів дитини необхідно визначити місце проживання дитини із ним, оскільки це буде найкраще для неї.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із бітьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Як було зазначено вище, відповідачка фактично позбавила доньку місця проживання, знехтувала своїми обов'язками та порушила її права, як дитини. На день подання позову дитиною не цікавиться. Також слід зазначити, що відповідачка ніде непрацює, постійного стабільного заробітку не має.
В той же час батько дитини має постійну роботу, отримує заробітну плату, має постійне місце реєстрації та проживання. В квартирі, де проживає батько та дитина створені всі необхідні умови для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В нього з донькою довірливі стосунки. В дитини є окрема кімната, яка обладнана всім необхідним для комфортного проживання та навчання.
Як було зазначено вище, відповідно до судового наказу №560/8968/24 від 22.05.2024 виданог Рівненським міським судом він сплачує на користь відповідачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку ( доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.05.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Станом на сьогоднішній день заборгованості по сплаті аліментів нема.
З 25 грудня 2025 року донька ОСОБА_6 фактично проживає із ним, перебуває на його утриманні. Він займається вихованням дитини. Відповідач будь-якої участі в утриманні дитини не бере.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, не витрачає отримувані аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів. При цьому обов'язок батька/матері - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Як зазначалось вище, їхня спільна донька з 25.12.2024 р. проживає із ним - ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необірунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли діти з ним не проживали і знаходились на утриманні платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має відбутись з часу проживання дітей з батьком.
Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, з огляду на зазначене, вважає, що є всі підстави для припинення стягнення з нього на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_6 аліментів, які стягуються на підставі судового наказу № 569/8968/24 від 22.05.2024 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області починаючи з 01.01.2025 року та відповідачці повернути на його кристь суму аліментів, які сплачені ним на користь відповідачки за період 01.01.2025 по день винесення рішення.
Вищевикладене і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Рівнеського міського суду Рівненської області від 26.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та залічено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Службу у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради.
15.04.2025 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву. В відзиві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 року народилася дочка ОСОБА_3 . Батько займався роботою та кар'єрою, мати - вихованням дитини.
З 2019 року проживали в Польщі у зв'язку з роботою чоловіка. Батько працював, мати займалася побутом та дитиною в чужій країні. Мати мала намір працювати та заробляти разом на власне житло для сім'ї, але чоловік відмовив працювати, мотивуючи це тим, що в нього більша заробітна плата, вистачить для сім'ї, тому виховання дитини, навчання української грамоти, усі побутові справи лягли на плечі матері. За весь час перебування за кордоном, а саме 4 роки, батько жодного разу не оздоровив дитину, дитина займалася плаванням та дуже хотіла на море, але гроші він економив і пояснив, що треба заощаджувати, щоб придбати власне житло, яке так і не купив, а привласнив собі усі кошти, зароблені у шлюбі.
Чоловік під час проживання сім'єю неодноразово вчиняв психологічне насилля над своєю дружиною, що виражалося в приниженні та обезціненні її як жінки, дружини та матері. Такі дії зазвичай відбувалися в присутності дитини. Також неодноразово принижував публічно, в магазинах та у громадських місцях, ображаючи та обзиваючи нецензурними висловами. Вдома при дитині постійно звучала нецензурна лексика, що призвело до приниження та обезцінення її як жінки та матері та сформувало у дитини деструктивні порушення у поведінці, які згодом після повернення до України набули системного характеру.
Також з його боку здійснювалося фізичне насильство, а саме вирване пасмо волосся матері в присутності дитини, вибивав двері у дитячу кімнату, коли матір з дитиною ховалися від агресивних дій і погроз. В серпні 2023 року повернулися з Польщі в м.Рівне.
Дочка ОСОБА_6 пішла навчатися в Рівненський ліцей № 15 Рівненської міської ради. Чоловік працював в різних містах України та не проживав в м. Рівне. Дочку доглядала мати самостійно. Проживали в квартирі матері ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Дитина важко проходила адаптацію у зв'язку з переїздом з Польщі в Україну. Війна, зміна школи, інша мова, конфлікти між батьками негативно відбивалися на психологічному стані дитини. У зв'язку з цим дитина відвідувала психолога та приймала заспокійливі ліки.
Позивач в позовній заяві акцентує увагу на тому, що дружина ніде не працювала, однак у зв'язку з переїздом та важкою адаптацією дитини знайти стабільну офіційну роботу було неможливо. Тут варто зазначити, що ОСОБА_2 проживала одна з дитиною і всі побутові питання були виключно на ній.
В жовтні 2023 року ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 відмовитися від дитини та надати дозвіл на виїзд ОСОБА_6 за кордон з батьком на проживання. При цьому матір дитини повинна залишитись в Україні з невідомих причин. ОСОБА_1 погрожував, що якщо ОСОБА_2 не віддасть дитину по хорошому, то буде по-поганому. Погрожував проламати голову та зробити психічно-хворою жінкою.
У лютому 2024 року чоловік звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. 26.06.2024 року шлюб розірвано - справа № 569/3416/24. Питання проживання дитини даним рішенням взагалі не піднімалося, тобто під час розлучення батько не заперечував, щоб дитина проживала з матір'ю. Спору з даного питання не виникало.
14 травня 2024 року по справі № 569/8968/24 також видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Позивач пише, що утримував дитину, однак якби утримував, то позов про стягнення аліментів не подавався б. Заборгованості не має, оскільки стягнення аліментів відбувається автоматично з офіційної заробітної плати. Додаткових витрат на дитину зі сторони батька не було, він відмовився нести витрати 50% на послуги ортодонта та корекцію перехресного прикусу, а також не був зацікавлений в лікуванні та оздоровленні власної дитини.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 разом зі своєю матір'ю (власником квартири) виселили з квартири по АДРЕСА_1 колишню дружину та дочку. ОСОБА_2 з дочкою змушена проживати у квартирі малосімейці своєї матері та брата, яка фактично непридатна для проживання 4 чоловік (житлова площа 24 м2). Крім того, дана квартира знаходиться далеко віц школи ОСОБА_6 , що кожного дня створювало проблеми з тим, щоб дістатися до школи. Таким чином, батько дитини створив умови в яких нормально жити було неможливо. Зі сторони батька постійно створювалися конфліктні ситуації, він систематично налаштовував дитину проти матері по телефону, запевняв що забере ОСОБА_6 до себе, обзивав матір та усіх її родичів, що згодом призвело до знецінення матері в очах дитини. ОСОБА_2 шукала постійну роботу, однак робота потребує багато часу та уваги, тоді як практично на самостійному вихованні перебувала малолітня дочка. Дочка ж у свою чергу у зв'язку з усіма переліченими вище подіями потребувала максимально уваги та психологічної підтримки. Після розлучення ОСОБА_2 неодноразово намагалася укласти мирну угоду з ОСОБА_1 у присутності адвокатів, але усі пропозиції були відхилені та запропоновано вирішення усіх питань у судовому порядку. Далі позивач пише, що 25 грудня 2024 року перебуваючи у м.Рівне він забрав доньку зі школи та завіз за місцем проживання відповідачки та доньки. Звертаю уваги на дату - 25 грудня 2024 року. Згідно режиму роботи Рівненського ліцею № 15 з 21.12.2024 року по 05.01.2025 року були канікули. Тому забрати дочку зі школи ОСОБА_1 не міг. Поки в дочки були канікули, ОСОБА_2 поїхала у відрядження, у зв'язку з необхідністю влаштуватися на роботу.
25.12.2024 року ОСОБА_6 сказала, що йде до подружки, однак насправді пішла на зустріч до батька. Дитина хотіла деякий час жити з батьком, адже були канікули.
26.12.2024 року не пробувши і добу з власною дитиною, ОСОБА_1 почав створювати конфліктні ситуації, визивати поліцію, робити відеозйомки, провокувати на агресію, писати заяви замість того, щоб мирним шляхом вирішити питання щодо місця перебування дитини під час канікул у той час, коли матір поїхала по роботі.
Відповідач не заперечувала проти спілкування батька та доньки, тому не вбачала нічого поганого в тому, щоб дитина поїхала до батька під час канікул. Позивач постійно відмовлявся брати дитину на вихідні та канікули до себе, аргументував це тим що на роботі, хоча в державних установах вихідні дні.
Фактично після канікул батько не повернув дитину додому, а самостійно влаштував її до школи в м. Житомир з 13.01.2025 року, не поставивши до відома матір. Просить звернути увагу на характеристику ОСОБА_3 надану директором ліцею № 24 м. Житомир. Дитина влаштована до ліцею 13.01.25 року, однак уже 17.01.25 року (тобто через 4 дні) директор пише, що тато щодня приводить та забирає дитину, цікавиться навчанням доньки, однак мати за цей час (4 ДНІ) жодного разу до ліцею не з'явилася та не телефонувала. Дана характеристика взагалі не є належним доказом будь-чого. Попередньо дитина навчалася в ліцеї № 15 м. Рівне і з 1 вересня 2023 року по 21 грудня 2024 року, її приводила та забирала матір, цікавилася навчанням доньки. Батько сам пише в позовній заяві, що приживав у м.Кропивницький, Житомир та Херсон з серпня 2023 року по сьогодні, тому зауваження, що 4 ДНІ мати не приходила до школи в м.Житомир, взагалі не заслуговує на увагу. Також зазначає, що на розгляді в Рівненському міському суді Рівненської області перебуває справа № 569/22422/24 про поділ спільного майна подружжя, який подано ОСОБА_2 до ОСОБА_7 . У цій справі 29 січня 2025 року надійшла до суду зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на майно, зокрема: на автомобіль марки VOLVO, модель ХС60, рік випуску 2022, та на готівкові кошти в сумі 90000 доларів США, які задекларовані ОСОБА_1 в його Декларації за 2023 рік. Вважає, що саме у зв'язку із розглядом цієї справи та ситуацією із залученням чоловіків до воєнних дій, ОСОБА_1 шляхом обману та психологічного тиску забрав дитину на проживання до себе. Спочатку створив нестерпні умови для проживання у м.Рівне, а потім перевіз без погодження матері до м.Житомир. Однак ні там, ні там власного житла батько дитини не має. Де та з ким буде проживати дитина, якщо батько поїде у відрядження у м.Херсон? Чи вже не поїде, тому що з ним проживає малолітня дитина? В позовній заяві заначено, що батько дитини має постійну роботу, має постійне місце проживання та реєстрації. Зазначає, що місце реєстрації у ОСОБА_1 - це місце АДРЕСА_3 . Це адміністративна будівля, навіть не гуртожиток. Щодо місця проживання, то для підтвердження місця проживання надано договір найму від 18.04.2024 року, тобто власного житла позивач не має. У зв'язку з роботою позивач постійно переїздить з міста у місто, що не допустимо, коли разом проживає дитина. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини. Однак у даному випадку дитину без будь-якого рішення суду просто було не повернуто після канікул матері на проживання, переведено в іншу школу та позбавлено матір можливості спілкуватися з дитиною.
Зазначають, що дитині 10 років виповниться 1 липня 2025 року, тому думка дитини має бути врахована та заслухана. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги: - ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків (мати з народження дочки до 25 грудня 2024 року займалася виключно її вихованням).; собиста прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитну для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала. Місце проживання дитини фактично змінено самочинно, тому що дитина поїхала з батьком на канікули в місто Житомир і більше не повернулася на проживання з матір'ю. Самостійно батьком переведена в іншу школу і спілкування матері з дитиною фактично перервано. Наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю пов'язується також із тим, що батько, хоча і належним чином займається вихованням та утриманням дитини, проте, змінивши у січні 2025 року місце проживання дитини без згоди матері та не повернувши дитину матері, з якою вона на той час проживала, позбавив її належної опіки і виховання з боку матері та порушив їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до стягнення аліментів, оскільки за домовленістю сторін не вдалося стягувати аліменти, тому відбулося звернення до суду про видачу судового наказу по справі № 569/8968/24 для стягнення в примусовому порядку.
Даний судовий наказ не скасовувався, тому на даний час є чинним та підлягає виконанню. Зазначає , що такими додатковими витратами батько обтяжений не був навіть у шлюбі. Збирали кошти на квартиру, яка придбана у шлюбі так і не була, однак після розірвання шлюбу ОСОБА_1 намагається визнати всі сімейні кошти особистими. Жодним нормативно-правовим актом не визначено обов'язок повернення уже сплачених аліментів. Факту нецільового використання коштів немає. Малоліня дитина не може розпоряджатися коштами. Таким чином, аліменти сплачені позивачем після 01.01.25 року не підлягають поверненню. В позові не вказано про нецільове використання коштів. ОСОБА_2 , крім того, місце проживання дитини фактично не визначено при розірванні шлюбу. Дитина залишилась проживати з матір'ю, тому аліменти, сплачувались їй. Однак, позивач самовільно вирішив, що дитина буде проживати з ним після канікул. Мати згоди на таке проживання не давала. За умовами прийняття рішення судом про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення виплати аліментів, набранням цим рішенням законної сили, сплата аліментів буде припинена, однак стягнення уже виплачених аліментів не передбачена нормами права.
24.04.2025 від представника третьої особи служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради Баб'яка М.М. надійшов висновок про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, визначити місце проживання його доньки ОСОБА_3 з ним, припинити сягнення аліментів, які стягуються з нього. Дитина проживає з ним і надалі бажає, щоб донька проживала в нього, оскільки це буде найкраще для неї. Донька перебуває на його утриманні, він займається її вихованням, доглядає за нею. Представник позивача ОСОБА_8 вказала, що позов позивача підтримує, просить позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком та припинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти проживання дитини з батьком, оскільки бажає для дитини тільки найкращого, вона не заперечувала проти спілкування батька та доньки, і не чинила будь-яких перешкод у їх спілкуванні, кошти які стягуються на підставі судового наказу про стягнення аліментів з позивача на її користь, факту нецільового використання немає, місце проживання дитини фактично не визначено було при розірванні шлюбу, дитина залишилась проживати з нею, тому аліменти сплачувались їй. Якщо дитина захоче проживати з батьком, вона не буде заперечувати, якщо доньці забезпечені кращі умови для проживання та комфортного перебування з батьком. З дочкою хоче підтримувати зв'язок, спілкуватися з нею, бачитися, приймати участь у її вихованні. Представник відповідча ОСОБА_2 адвокат Мамай І.Є. вважає позов безпідставний та таким, що поданий передчасно, оскільки, суперечки між сторонами про проживання доньки у них немає.
Представник третьої особи Відділ оіпки та піклування Служби у справах дітей виконавчого комітету Житомирської містької ради в судове засідання не з'явились. Від представника Служби у справах дітей виконавого комітету Житомирської містької ради надійшла заява, у якій просив розглядати справу та виносити рішення у його відсутність, підтримав наданий висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Згідно копії рішення Рівненського міського суду від 26 червня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.02.2015 р. Відділом ДРАЦС РС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис №121, розірвано.
Рівненським міським судом Рівненської області 14.05.2025 видано судовий наказ, яким стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Мінітерства юстиції України Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному від 06.01.2024 № 75188949, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Анненковою Оленою Юріївною, при примусовому виконанні судового наказу №569/8968/24 від 22 травня 2024 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, було проведено розрахунок заборгованості. Заборгованість зі сплати аліментів згідно судвого наказу № 569/8968/24 від 22 травня 2024 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області за період з 13.05.2024 по 31.12.2024 відсутня.
Відповідно до копії договору найму від 18.04.2024 р. м. Житомир, ОСОБА_10 здала, а ОСОБА_1 отримав у найм квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_4 .
Відповідно до копії довідки Ліцей №24 міста Житомир, ідентифікаційний код 22059146, 10024, м. Житмир, вул. Шевченка, 150б, від 17.01.2025 року вих.. №18, видана ОСОБА_3 про те, що вона дійсно навчається в 4-Є класі ліцею №24 м. Житомира з 13.01.2025 року і по даний час.
Відповідно до копії характеристики ОСОБА_3 , 2015 року народження, учениці 4-Є класу Ліцею №24 міста Житомира, ОСОБА_11 навчається у ліцеї з 13 січня 2025 року. Має навчальні досягнення достатнього та високого рівнів. Почала включатися у роботу класу на уроках. Уважна, всі домаші завдання виконує. Дівчинка охайна, навчальним приладдям забезпечена. Ангеліна товариська, вже з першого дня почала заводити дружні стосунки з однокласниками. Тато, ОСОБА_1 , щодня приводить та збирає дитину зі школи, цікавиться навчанням доньки. Мама дитини за цей час жодного разу до ліцею не з'являлася та не телефонувала.
Відповідно до копії Декларації №0001-1ТТ9-К110 про вибір лікаря, яки надає первинну медичну допомогу, пацієнт: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Лікар, який надає ПМД ОСОБА_12 - Лікар-педіатр, надавач ПМД: Комунальне підприємство «Центр первивинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради, законний представник пацієнта: ОСОБА_1 , своїм підписом підтвердив вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Тищук К.П. зверталася до Начальника Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області та до Начальника Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, з Адвокатськими запитами про надання інформації: Чи дійсно ОСОБА_1 здійснювались виклики працівників поліції: 25.12.2024 близько 19:00 год. , 26.12.2024 року близько 12:00 год. та 29.12.2024 року близько 19:00 год. Просила повідомити, які заходи здійснювались працівниками поліції під час таких викликів, надати відповідні підтверджуючі докумети та записи з боді-камер поліцейських; чи повідомлялися органи ювенальної поліції про вчинення протиправних дій щодо неповнолітньої ОСОБА_1 ? Відповіді на вказані запити, копії відеоматеріалів та копії відповідних документів происли у встановлений законодавством п'ятиденний термін направити на її адресу.
Відповіно до копії характеристики Рівненського ліцею №15 Рівненської міської ради від 05 травня 2025 вих.№180 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 навчалася у Рівненському ліцеї №15 Рівненської міської ради з 01.09.2023 до 06.01.2025 року. За аперіод навчання ОСОБА_6 зарекомендувала себе як старання, відповідальна, здібна учениця. ОСОБА_6 має хороші успіхи у навчальній діяльності (достатні в високі рівні). Пам'ять розвинена, увага стійка, до уроків готувалася систематично, але не завжди була активною. Має схильність до предметів гуманітарного циклу. У характері домінують риси: ввічливість, стриманість, мовчазливість. Стосунки з однокласниками будувала вибірково. Може піддаватися чужому впливу. Зберігала в належному стані власні речі. Мала охайний зовнішній вигляд. Всі доручення виконувала старанно.
Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , 2015 року народження учениці 4-Є класу Ліцею №24 міста Житомира від 31.03.2025, ОСОБА_3 навчається у ліцеї з 13 січня 2025 року. Має навчальні досягнення достатнього та висикого рівнів. На уроках уважна, але не завжди активна. Всі домашні завдання старанно виконує. Ангеліна гарно дкламує вірші на пам'ять. Має високий рівень швидкості читання. Письмові роботи виконує акуратно і каліграфічно, дотримується правил письма. До виконання шкільних доручень ставиться сумлінно. Дівчинка охайна, завжди приходить до школи у чистому одязі. Учениця навчальним приладдям забезпечена, підручники та зошити у гарному стані. Ангеліна товариська, підтримує дружні стосунки з багатьма однокласниками. Правил поведінки завжди свідомо дотримується. Тато, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню та навчанню, постійно цікавиться шкільним життям доньки. Мама дитини за цей час жодного разу до ліцею не з'являлася та не телефонувала.
Відповідно до характеристики від 31 березня 2025 року, підполковника ОСОБА_1 , начальника Режимно-секретного сектору Управління Держспецзв'язку в Житомирській області, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Упаравлінні з 19 квітня 2024 року. Освіта вища, закінчив в 2002 році військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київській політехнічний інститут» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, за спеціальністю «Безпека інформації в спеціальних інформаційних системах», розлучений. Підполковник ОСОБА_1 за період служби зарекомендував себе позитивно. До виконання службових обов'язків ставиться сумлінно, виявляє при цьому розумну ініціативу та наполегливість. Послідовний і достатньо рішучий, доручену справу завжди доводить до логічного завершення, приймає кваліфіковані й зважені рішення, проявляє творчий підхід. Вимоги нормативних документів з організації та забезпечення режиму секретності знає добре, керується ними у повсякденній службовій діяльності. Постійно працює над вдосконаленням своєї фахової майстерності. За характером спокійний, врівноважений, тактовний. Підтримує добрі та рівні стосунки з товаришами по службі. Критику в свою адресу сприймає адекватно, робить правильні висновки. Положення загальновійськових статутів знає, керується ними в повсякденному житті. Дисциплінарні стягнення відсутні. Особисто дисциплінований. У побуті скромний та поміркований. Шкідливих звичок не має. Державну таємницю зберігати вміє. Державною мовою володіє вільно.
Відповідно до характеристки від 03.06.2025 року, ОСОБА_3 , 2015 року народження учениці 4-Є класу Ліцею №24 міста Житомира, ОСОБА_3 навчається у ліцеї з 13 січня 2025 року. Дівчинка зарекомендувала себе як відповідальна, сумлінна та активна учениця. Рік завершила з високим рівнем навчальних досягнень. Вивчає стійкий інтерес до усіх предметів. Мова дитини чітка, виразна; думки формулює логічно й послідовно, словниковий запас багатий. Домашні завдання виконує вчасно та на високому рівні. Письмові роботи акуратні, каліграфічні, відповідають орфографічним і пунктуаційним нормам. До виконання шкільних доручень ставиться відповідально. ОСОБА_6 - охайна, завжди приходить до школи в чистому, доглянутому одязі. Забезпечена необхідним навчальним приладдям, підручники та заошити зберігає у належному стані. У класному колективі -доброзичлива, товариська, підтримує позитивні взаємини з однокласниками. Правил поведінки дотримується, конфліктних ситуацій не провокує. Батько, ОСОБА_1 , бере акивну участь у вихованні доньки, постійно цікавитья її успішністю та шкільним життям, забезпечує належні умови для її навчання та розвитку. Мати, ОСОБА_2 , участі у вихованні не бере, навчанням дитини не цікавиться.
Копією листа Житомирської міської ради Служба (Управління) у справах дітей від 16.06.2025 №308/2/1587 виданої ОСОБА_13 , Служба (управління) у справах дітей міської ради, повідомили, що на її заяву за вхідним номером №478/2/478 від 01 травня 2025 року розглянуто. Питання визначення їй рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органом опіки та піклування, днів і годин зустрічей з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Житомирської міської ради 03 червня 2025 року. Під час засідання заслухано ОСОБА_2 та батька дитини ОСОБА_1 з вказаного питання, з'ясовано думку дитини. ОСОБА_14 , методист з психологічної служби науково-методичного центру департаменту освіти міської ради, при спілкуванні з ОСОБА_6 з'ясувала, що в дитини наявна обаза на матір за дії, які вона вчиняла по відношенню до дочки під час їх спільного проживання. Ангеліа на даний час категорично заперечує проти спілкування з матір'ю у буд-якій формі. За таких обставин у працівників служби на даний час відсутня можливість визначити графік її спілкування з дочкою ОСОБА_6 . Під час засідання комісії ОСОБА_2 надано поради та рекомендації щодо налагодження міжособистісних стосунків з дочкою ОСОБА_6 .
Судом допитана малолітня дитина ОСОБА_3 , 01.07.2015 року в присутності представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Подкаури О.М., методиста Навчально-методичного центру психологічної служби Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради Сироти Л.Б.. ОСОБА_3 пояснила, що вона хоче проживати з татом, її мама їй нічого не купувала, побила телефон. В Польщі перебували десь 2-3 роки, коли мама їй пише вона не хоче з нею спілкуватися, тато не перешкоджає спілкуватися з мамою, але вона не хоче з нею спілкуватися, в тата наявні всі умови для проживання, мама її била і не може довіряти своїй мамі. Того дня вона сказала мамі, що йде гуляти з подругою, але пішла гуляти з татом, щоб мама не знала, вона погуляла з татом, сходили на піцу і тато завіз її додому, коли вони приїхали додому, вона не могла потрапити до квартири, вона дзвонила до мами, мама не брала трубку, дзвонила до бабусі, в бабусі був виключений телефон, ключів від квартири в неї не було. Тато її забезпечує усім необхідним, тато її не ображає і не сварить, стосунки з однокласниками нормальні, в школі в м. Житомир все влаштовує, до школи в місто Рівне повертатися не хоче, її в школі ображали. Хоче проживати з татом, на неї ніхто не тиснув, щоб вона проживала з татом, вони не відразу поїхали до міста Житомир, а були в бабусі з татом, мама писала їй у «Viber», що хоче її збрати, але вона не хоче спілкуватися з мамою, в школу в Житомирі мама приїзджала один раз, вона бачилася з мамою, але не хотіла з нею бачитися.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 161 СК передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком, який належним чином дбає про виховання та умови проживання дитини. Будь-яких обставин чи доказів того, що подальше визначення місця проживання дитини з батьком не відповідатиме інтересам дитини судом не встановлено.
У свою чергу відповідач не заявляла вимог чи будь-якої ініціативи стосовно того, щоб визначити місце проживання її доньки з нею, оскільки була не проти з тим, щоб дитина проживала саме з батьком.
Суд звертає увагу, що відповідач, як мати дитини, не позбавлена прав та можливостей здійснення представництва та захисту законних прав та інтересів своєю доньки, як і не обмежена у праві брати участь у вихованні дитини. У випадку, якщо виникнуть обставини, які свідчитимуть, що перебування дитини за попереднім місцем проживання разом з батьком створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що подальше проживання дитини з батьком суперечитиме інтересам дитини, то відповідач не обмежений у праві звернутись до суду з позовом до батька дитини про зміну місця проживання дитини шляхом визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Служба (управління) у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради 24.04.2025 надала суду висновок №563 про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 . З висновку вбачається що на засіданні комісії мати дитини ОСОБА_2 зазначила, що вказані обставини зміни місця проживання дочки заперечує, пояснила, що батько свідомо попередньо домовився з ОСОБА_6 та без відома матері забрав дочку до м. Житомира, переслідуючи особисті інтереси.бойко ОСОБА_15 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , Відповідно до акта обстеження умов проживання від 24 лютого 2025 року, складеного працівниками відділу правового та соціального забезпечення служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської рад, у квартирі за вказаною адресою фактично в одній кімнаті проживає четверо осіб, для дитини відсутнє окреме ліжко для сну, місце для підготовки домашніх завдань. ОСОБА_2 повідомила, що працює неофіційно. На підтвердження наявності самостійного доходу надала роздруківку з банківської картки, де відображено щомісячні надходження коштів. ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_6 проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , у помешканні створено належні умови для виховання та розвитку дитини. ОСОБА_1 має самостійний дохід, у змозі забезпечувати потреби дочки у повному обсязі.пилипенко ОСОБА_6 з 13 січня 2025 року навчається у 4-Є класі ліцею №24 міста Житомира. Відповідно до характеристики з навчального закладу, ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню та начанню, постійно цікавиться шкільним життям дочки. Мати дитини, ОСОБА_2 , до ліцею з'явилася лише один раз - 08 квітня 2025 року, ОСОБА_6 відмовилась спілкуватися з матір'ю та попросилася швидше йти на уроки. Відповідно до повідомлення комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради, законним представником дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 подано декларацію та обрано лікаря, який наає первинну медичну допомогу.
Питання визначеня місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 15 квітня 2025 року, заслухано матір, батька, дитину, вивчено наявні матеріали справи.
ОСОБА_16 , методист з психологічної служби науково-методичного центру департаменті освіти міської ради, при спілкуванні з ОСОБА_6 виявила, що в дитини наявна образа на матір за дії, які вчиняла по відношенню до дочки під час їх спільного проживання. ОСОБА_6 виявляє бажання проживати з батьком у комфортних та зручних для неї умовах, спілкуватися з матір'ю на даний час не бажає.
ОСОБА_2 повідомила, що комфорт та бажання дочки ОСОБА_6 для неї є пріоритетом, однак самовільна зміна місця проживання дитини батьком не відповідає інтересам ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_1 вказаними діями переслідує особисті інтереси, негативно налаштовує ОСОБА_6 проти матері та фактично позбавив її можливості спілкуватися з дочкою.
ОСОБА_1 твердження ОСОБА_2 щодо негативного налаштування дитини проти матері та вчинення перешкод у спілкуванні категорично заперечив, пояснивши, що не планував змінювати місце проживання ОСОБА_6 , але був змушений це зробити в інтересах дитини.
ОСОБА_1 зауважив, що ОСОБА_2 , отримує від нього аліменти на утримання дочки в розмірі близько 11 тисяч гривень щомісячно, хоча ОСОБА_6 з 25 грудня 2024 року проживає з ним, він взяв на себе всі питання матеріального утримання та виховання дитини. ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання та виховання ОСОБА_6 не надає.
У матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків чи аморальної поведінки, відомості щодо вад здоров'я, які унеможливлюють виховання та утримання дитини.
Зважаючи на викладені вище факти та обставини справи, враховуючи що прийняття цього рішення не позбавляє будь-якого з батьків у подальшому реалізовувати влансі права та обов'язки з виховання та утримання дитини, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .
Враховуючи пояснення матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 з'ясовано, що матір не заперечує, щоб дитина проживала з батьком.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповіч ОСОБА_2 не заперечувала, щодо визначення місця проживання дитини з батьком, Служба (управління) у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради ради вважає за доцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .
В даному випадку суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком.
За таких обставин, виходячи із найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_3 , враховуючи вік дитини, обставини та умови життя дитини, беручи до уваги право дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов'язками батьків, враховуючи, що батьки не змогли самостійно дійти згоди щодо вирішення питань про визначення місця проживання дитини, то суд доходить висновку, що на даному етапі життя малолітньої ОСОБА_3 визначення її місця проживання із батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини та сприятиме реалізації правової визначеності у стосунках сторін, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вирішення позовної вимоги про припинення стягнення аліментів на утримання дитини суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлено, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не проживає з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області області від 14.05.2024 у справі № 569/8968/24 були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, в той час як наразі дитина проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 , позивачем по справі.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено малолітня ОСОБА_3 , проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінилися обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини, які стягуються на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області області від 14.05.2024 у справі № 569/8968/24.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо повернення ОСОБА_1 сплачені ним аліменти на користь ОСОБА_2 , які стягнуті з нього на підставі судового наказу №569/8968/24 від 22.05.2024 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області починаючи з 01.01.2025 року по день винесення судового рішення по даній справі. Судом встановлено, що у випадку, якщо кошти були сплачені, то повернути їх буде майже неможливо, адже відповідно до Цивільного кодексу аліменти не підлягають поверненню як безпідставно набуті, за винятком випадків, коли було доведено зловживання або надання неправдивої інформації з боку отримувача. Ці випадки включають: Оспорювання батьківства: Якщо платник аліментів доведе в суді, що він не є батьком дитини, суд може стягнути раніше виплачені аліменти з отримувача. Надання неправдивої інформації/зловживання: Якщо отримувач не повідомив про зміни обставин (наприклад, припинення навчання дитини) і через це продовжував неправомірно стягувати кошти, ці кошти можуть бути стягнуті назад до платника. Загалом, повернення сплачених аліментів - це виняток із правил, який вимагає доведення вини або недобросовісності отримувача в суді. З урахуванням вищневиладеного в цій частині вимоги про повернення сплачених аліментів відмоити.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, п.3 Розділ ХII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа, що не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів, повернення сплачених аліментів - задовольнити частково.
Визначити місце проживання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Припинити стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на підставі судового наказу №569/8968/24 від 22.05.2024 року виданого Ріненським міським судом Рівненської області на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з дня набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог про повернення ОСОБА_1 сплачені ним аліменти на користь ОСОБА_2 , які стягнутті з нього на підставі судового наказу №569/8968/24 від 22.05.2024 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області починаючи з 01.01.2025 року по день винесення судового рішення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4
третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради, майдан Корольова, 4/2, м. Житомир, 10002, ЄДРПОУ 25777327
Суддя -