(заочне)
16 жовтня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Швед Н.В.
справа № 569/10270/25
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 25 573 грн. 43 коп. три проценти (3%) річних від суми заборгованості. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 133 436 грн. 59 коп. втрат від інфляційних процесів. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1272,08 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21.05.2014 у справі №569/5016/14-ц позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Прийнято рішення стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 103 100 грн. 00 коп. заборгованості за договором позики. Також рішенням встановлено стягнути з ОСОБА_2 1031 грн. 00 коп. судових витрат. Рішення суду у справі №569/5016/14-ц набрало законної сили. На примусове виконання рішення суду було видано Виконавчий лист від 25.12.2014. Виконавчий лист неодноразово подавався на виконання до Державної виконавчої служби. За результатом останнього подання заяви до ДВС головним державним виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.05.2024 №74953768. Оскільки ОСОБА_2 не виконано рішення суду, не сплачено заборгованість ні в добровільному порядку, ні за наслідками примусового провадження державною виконавчою службою, заборгованість є триваючою щодо якої Позивач вважає за необхідне нарахувати штрафні санкції. Загальний розмір заборгованості складається з суми основного боргу та судових витрат, встановлених рішенням суду, та відповідно складає загальну суму 104 131 грн. 00 коп. (103100,00 + 1031,00). З врахуванням триваючого порушення ОСОБА_2 визнаних судом вимог зі сплати грошових коштів, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних буде відбуватись починаючи з 13.03.2017 року з врахуванням трьохрічного терміну з врахуванням вимог Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ.
Відповідно до статті 625 ЦКУ сума нарахованих 3% річних станом на момент нарахування штрафних санкцій (19 травня 2025 року) становить 25 573 грн 43 коп. Сума нарахованих втрат від інфляційних процесів станом на дату подання позову буде складати 133 436 грн 59 коп.
Загальний розмір позовних вимог, що складає три проценти річних та витрати від інфляційних процесів за несвоєчасність проведення розрахунків, складає 159 010 грн 02 коп. (25 573,43 грн - 3% річних, 133 436,59 грн - втрати від інфляційних процесів).
Відповідач не виконує рішення суду, у зв'язку з чим відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач має право на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 13.03.2017 року по 19 травня 2025 року.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2014 року у цивільній справі № 569/5016/14-ц було стягнуто з ОСОБА_3 на користь фізичної особи підприємця - бакун ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в розмірі 103100 грн. 00 коп. та 1031,00 грн. судового збору. Рішення суду набрало законної сили 26 червня 2014 року.
Відповідно до копії виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області від 21 травня 2014 року виданий 25 грудня 2014 року.
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №74953768 від 08.05.2024 року, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Луговою Лілією Сергіївною, розглянуто заяву про примусове виконання: виконавчий лист №569/5016/14-ц виданий 25.12.2014 Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 103100 (сто три тисячі сто) гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємець - ОСОБА_1 1031 (одна тисяча тридцять одна) гривня 00 копійок судових витрат, Постановила: відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №569/5016/14-ц виданого 25.12.2014 року Рівненським міським судом Рівненської області.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
В постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду відповідач не виконав, а тому суд приходить до висновку про наявність у позивача права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду.
Згідно розрахунку наданого позивачем сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 13.03.2017 року по 19 травня 2025 року становить 159010,02 грн, з яких: інфляційні втрати - 133436,59 грн., три проценти річних - 25573,43 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.141 ЦПК України.
Оскільки позов задовольняється, з відповідача на користь позивача повинна бути стягнена сума сплаченого судового збору в сумі 1 272,08 грн.
Враховуючи викладене, на підставі статей 525, 526, 625, 629 ЦК України та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 25 573 грн. 43 коп. три проценти (3%) річних від суми заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 133 436 грн. 59 коп. втрат від інфляційних процесів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1272,08 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суд апротягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя -