Справа № 949/960/25
Провадження № 1-і/565/46/25
04 листопада 2025 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою, обраних щодо обвинувачених у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024181110000356 від 01.11.2024 року щодо:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Дубровиця Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: по АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с.Бутове Зарічненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Берестя Дубровицького району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_4 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,-
Вараським міським судом Рівненської області здійснюється розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6,12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.
У судовому засіданні прокурором подані клопотання про продовження строку запобіжного заходу застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Прокурор посилається на наявність ризиків переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення ними інших кримінальних правопорушень. При цьому більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України спільно із ОСОБА_7 та неповнолітнім ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи переконаними про наявність в розпорядженні ОСОБА_12 та його співмешканки ОСОБА_13 значних матеріальних коштів, а також достовірно знаючи місце проживання останніх, 31.10.2024 в
м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області досягли усної домовленості про спільне вчинення ними розбійного нападу на останніх з метою заволодіння грошовими коштами та майном ОСОБА_14 та ОСОБА_13 та при цьому, з корисливих мотивів, домовились вчинити вбивство ОСОБА_14 . З метою вчинення вкзаних злочинних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 того ж дня розподілили ролі, обумовили час та місце вчинення вказаних злочинів, а також в якості знаряддя вчинення злочинів підшукали предмет, схожий на дерев'яну біту, який був заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел на вчинення вищевказаних протиправних дій, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи в групі згідно заздалегідь погодженому плану, 31.10.2024, приблизно о 23 годині 50 хвилин, шляхом вибиття вхідних дверей незаконно проникли до приміщення будинку АДРЕСА_5 , де одразу з метою заволодіння чужим майном та грошовими коштами вчинили напад на ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які на той час спали в ліжку у спальній кімнаті вказаного будинку.
Під час цього ОСОБА_7 , діючи згідно попередньої домовленості з іншими співучасниками злочину, маючи на меті унеможливити опір з боку ОСОБА_13 , а також з метою залякування останньої, умисно заподіяв не менше п'яти ударів внутрішньою частиною долоні руки в ліву частину голови та обличчя ОСОБА_13 . У той же час ОСОБА_8 , діючи з цією ж метою, здійснював замахування предметом, схожим на дерев'яну биту, над головою потерпілої. Продовжуючи вчиняти дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , словесно погрожуючи застосуванням подальшого насильства відносно ОСОБА_13 , небезпечного для її життя та здоров'я, висловили вимогу передати їм наявні в потерпілої гроші та інші цінності.
У той же час ОСОБА_6 , діючи згідно попередньої домовленості з іншими співучасниками злочину, маючи на меті унеможливити опір з боку ОСОБА_12 , умисно та сильно стиснув руками шию останнього та у такому положенні перемістив ОСОБА_12 з ліжка на підлогу кімнати. Продовжуючи вчиняти протиправні дії з тією ж метою, ОСОБА_6 умисно заподіяв не менше п'яти ударів кулаком руки з великою силою в ділянку голови ОСОБА_12 чим привів потерпілого до безпорадного стану. Одразу після того ОСОБА_6 наказав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 забрати мобільні телефони, які належать потерпілим.
У подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що ОСОБА_12 , лежачи на підлозі кімнати, не може чинити будь-який спротив та перебуває у безпорадному стані, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, продовжили реалізовувати дії щодо умисного протиправного позбавлення життя останнього. Зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 умисно з великою силою заподіяли не менше п'яти ударів кожен кулаком руки в ділянку голови ОСОБА_12 . Також, ОСОБА_6 умисно з великою силою заподіяв не менше одного удару ногою, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 умисно з великою силою заподіяли не менше п'яти ударів кожен ногою в різні ділянки тулуба ОСОБА_12 .
Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_12 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності життю в момент їх заподіяння. Крім того, внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_12 було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Спричинені ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми кісток носа та структур шийного органокомплексу, а саме перелому кісток носа з ушкодженням етмоїдальних судин (з аспірацією крові та обтурацією бронхів кров'яними згортками внаслідок рясної носової кровотечі); множинного перелому кістково-хрящевих структур гортані, із травматичним набряком тканин голосової щілини (її значним звуженням), у своєму перебігу зумовили гостре порушення дихання з наступним розвитком гострих гіпоксичних явищ, що у свою чергу, призвело до асфіксії змішаного типу, припинення функцій центральної нервової системи, зупинки серцевої діяльності та дихання, внаслідок чого ОСОБА_12 помер на місці події.
Одразу після того, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , переконавшись що потерпілий ОСОБА_12 помер, продовжуючи діяти згідно плану злочинних дій, відкрито викрали з приміщення вищевказаного будинку майно, що належало потерпілим, на загальну суму 13615,65 грн.
За викладених обставин ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою Вараського міського суду Рівненської області від 11.09.2025 року обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів до 09.11.2025.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 вимоги клопотання підтримав та просив їх задовольнити, вказуючи, що відносно обвинувачених існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисники заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилаючись на відсутність ризиків. Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просили обрати щодо обвинувачених запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно із ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів суду; незаконно впливати на свідка, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Ризик переховування від суду доводиться тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України. При цьому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі, а ОСОБА_8 до 15 років позбавлення волі. На думку суду, можливість застосування до осіб покарання у виді позбавлення волі на значний строк до довічного позбавлення волі, може у разі усвідомлення особами невідворотності і реальності його застосування спонукати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до уникнення покарання, а отже переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому суд враховує обставини, що у обвинувачених відсутнє будь-яке зареєстроване рухоме або нерухоме майно, відсутні утриманці, відсутнє постійне та достатнє джерело доходу, які могли б бути соціальною гарантією, що вони не залишать постійне місце проживання.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні доводиться тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочину вчиненого проти життя та здоров'я особи. Вказане характеризує обвинувачених, як осіб, які здатні застосовувати силу та інші засоби впливу до осіб з метою досягнення власних цілей, аж до спричинення смерті іншій особі. Вказана обставина, свідчить про те, що він з метою ухилення від відповідальності за вчинений злочин, чи пом'якшення відповідальності за нього, обвинувачені можуть з використанням погроз, фізичної сили впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим лише перебування останніх в слідчому ізоляторі унеможливить їх спілкування.
Крім того, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, що підтверджується копією вимоги про його судимість, суд доходить висновку про обгрунтованість існування ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення. В той же час до суду не подано належних та допустимих доказів на обгрунтованість існування такого ризику у обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Оцінивши викладені вище обставини, суд доходить висновку, що менш суворий запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, визнаними судом доведеними.
Доводи обвинувачених та їх захисників, якими вони спростовують існування ризиків, визнаних судом доведеними є необгрунтованими, оскільки доказів на їх підтвердження до суду не подано.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе, відповідно до п.п.1-2 ч.4 ст.183 КПК України, не визначити розмір застави у вказаному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються в умисному вбивстві, яке пов'язане із застосуванням насильства.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу застосованого до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 331, 369-372, 392-395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу до обвинувачених задовольнити повністю.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 2 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 02 січня 2026 року включно.
Виконання ухвали покласти на ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3