Справа № 545/3297/25
Провадження № 2/545/2038/25
14.11.2025 Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Стрюк Л.І.
з участю секретаря Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про розірвання договору оренди землі ,-
У липні 2025року ОСОБА_1 звернувся доПолтавського районногосуду Полтавськоїобласті іззазначеним позовом, який надалі уточнив, відмовившись від частини позовних вимог в частині стягнення орендної плати за 2023-2024 роки, остаточно просив розірвати договір оренди землі від 01.04..2023, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем з однієї сторони та ВСК «Злагода» як орендарем з іншої сторони разом з додатковою угодою від 28.11.2017 оренди землі, об'єктом якого земельна ділянка площею 2,54 га, кадастровий номер 5324081400:00:018:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва
Зазначав, що відповідач двічі порушив умови договору та не сплачував орендну плату в повному обсязі вчасно, зокрема в 2023 та 2024 роках. Так, відповідач здійснив сплату орендної плати за 2023 рік та 2024 рік лише у 2025 році.
Вважає, що дії відповідача, який уклав договір оренди земельної ділянки, є недобросовісними, оскільки останній, розуміючи покладений на нього обов'язок своєчасного внесення орендної плати та мету, з якою було укладено договір для орендодавця, свідомо уникає виконання свого обов'язку, пов'язаного із використанням орендованої землі.
Посилаючись на вищенаведене, просив задовольнити зменшені позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати з яких: 15000 грн. - витрат на правничу допомогу та 939,40 грн. судових витрат.
Представник відповідача надав суду відзив, у якому, посилаючись на дотримання товариством умов договору та відсутністю порушень прав орендодавця, просить відмовити в задоволені позову та стягнути на його користь судові витрати в розмірі 12 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хворост Д.М. у судове засідання не з'явилися, попередньо надавши заяву, у якій підтримали уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просили провести судовий розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, попередньо надавши заяву, у якій розгляд справи просить проводити без її участі, щодо задоволення позову заперечує в повному обсязі.
З урахуванням ч. 2ст.247ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 і ВСК «Злагода» укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,54 га, у тому числі рілля 2,54 га, кадастровий номер 5324081400:00:018:0003, що розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області строком на 5 років( п. 8 договору (а.с. 14-16).
У пунктах 9-14 договору визначено розмір орендної плати за використання земельної ділянки, її обчислення, строк виплати, санкції за порушення строків виплати орендної плати та інше.
Так, п. 11 договору передбачено, що орендна плата сплачується грошима до 30 числа останнього у році місяця.
Договір підписаний сторонами, тобто між ними досягнуто згоди за всіма істотними умовами вказаного договору.
Відповідно до п. 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором.
Відповідно до п. 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Актом прийому-передачі ОСОБА_1 передав, а ВСК «Злагода» прийняв земельну ділянку площею 2,54 га, яка розташована на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 17).
28.11.2017 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2013 року (зворот а.с. 16).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди розділ «Строк дії договору» змінено та викладено в такій редакції: 8. даною додатковою угодою договір продовжено до 28.11.2027 року. Також, цією додатковою угодою внесено зміни в п. 9 Розділ «Орендна плата» який змінено та викладено в наступній редакції: За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у розмірі 8 (вісім) відсотків від середнього розміру 5,39 га земельної частки (паю), що числиться по Кіровській сільській раді, виходячи з нормативної грошової оцінки землі з урахуванням коефіцієнту індексації 4,7964 та коефіцієнту грошової оцінки 1,756, станом на 01.01.2017 становить 173265,54 грн., а саме 13861,24 грн. 24 коп.
У п. 3 додаткової угоди визначено, що інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.
Відповідно до положеньстатті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За змістомстатті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1ст. 407 ЦК України).
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Відповідно до ч. 2ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. За правилами ч. 1ст. 2 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Як визначено у ст.15Закону №161-XIVоднією з істотних умов договору оренди землі є:орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
З аналізу наведеного вбачається, що строки виплати орендної плати не можуть бути виключені з умов Договору, оскільки це є суттєвим порушенням права орендодавця та вимог вищевикладеного законодавства.
Крім того, додаткові угоди не містять зміни нумерації інших розділів Договору від 01.07.2013 «Умови використання земельної ділянки» п.15-17, «Умови і строки передачі земельної ділянки» п.18-20 та інші, що також свідчить про незмінність п.10-14 Договору.
Отже, доводи представника відповідача щодо зміни додатковими угодами розділу «Орендна плата» в договорі від 28.11.2017 та виключення п.11 є безпідставними та такими, що не беруться судом до уваги.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив розірвати вищевказаний договір оренди землі, укладений між ним та відповідачем, обґрунтовуючи тим, що ВСК «Злагода» неодноразово порушував умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачував орендну плату в повному обсязі за 2023 та 2024 роки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З видаткового касового ордера від 22 серпня 2025 року вбачається, що позивач 25.08.2025 отримав оренду плату за 2023 рік у розмірі 10673,16 грн., а за 2024 рік - 10673,16 грн. (зворот а.с. 52-а.с. 53).
Як зазначив представник відповідача, за 2023-2024 рік орендна плата нарахована, що підтверджується відомостями товариства про нарахування паїв за 2023-2024 рік з врахуванням утримання усіх обов'язкових платежів у розмірі 10673,16 грн (зворот а.с 52), а також10673,16 грн. за 2024 рік відповідно, сплачені 22.08.2025.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення п. 11 договору від 01.04.2013, несвоєчасно сплачено орендну плату позивачу за користування земельною ділянкою за 2023-2024 роки.
Відповідно дост.21Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Приписами ст.24Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
У пункті «д» частини першої статті 141ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з частиною 3ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Верховний Суд у постанові від 10.09.2021 року у справі № 650/628/19 (провадження № 61-21777св19) вказав, що згідно зі статтями13,15,21Закону України«Проорендуземлі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оцінюючи встановлені обставини справи із нормами закону, який їх регулює, а також судову практику Верховного Суду, висновки щодо застосування відповідних норм права якого, викладені в постановах, згідно ч. 4ст. 263 ЦПК України, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо своєчасного внесення орендної плати.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів (принцип диспозитивності). Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 81 ЦПК України).
Водночас переконливих доказів на спростування доводів позивача щодо несвоєчасної виплати орендної плати за 2023 рік та невиплати орендної плати за 2024 рік відповідач суду не надав.
За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Вбачається, що відповідно до договору про надання правничої допомоги №82 від 13.06.2025, адвокат Хворост Д.М. надала ОСОБА_1 правничу допомогу у даній справі та відповідно здійснювала представництво його інтересів (зворот а.с. 24- а.с. 25). Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги №1 до договору про надання правничої допомоги №82 від 13.06.2025, складеного 14.11.2025 сума гонорару на яку станом на 14.11.2025 надано правничої допомоги складає -15000 грн.
Оплата витрат позивача на правничу допомогу підтверджується квитанцією від 13.06.2025 в сумі 15000 грн (а.с. 26).
Враховуючи те, що представником відповідача не заявлено вимоги про застосування співмірності та розумності стягнення витрат за надання правової допомоги, суд вважає за потрібне застосувати пропорційність витрат до розміру задоволених позовних вимог.
Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22.
Однак, суд враховує те, що справа не є складаною та типовою, а також у вказаній категорії цивільних справ наявна стала судова практика.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом Хворост Д.М. юридичних послуг, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також відсутності клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат з обґрунтуванням неспівмірності заявлених вимог, суд вважає, що з ВСК «Злагода»на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 939,40 грн.
Керуючись ст.ст.12,76-80,89,263,265,273 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Виробничого сільськогосподарського кооператива «Злагода» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.
Розірвати договір оренди землі б/н від 01 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом «Злагода» (ЄДРПОУ 03769706, адреса місцезнаходження: с. Пальчиківка Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, буд. 6а) разом з додатковою угодою від 28.11.2017, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав за записом про інше речове право 4148081, об'єктом оренди за яким є земельна ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 5324081400:00:018:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кіровської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» (ЄДРПОУ 03769706, адреса місцезнаходження: с.Пальчиківка Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, буд. 6а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та судовий збір в розмірі 939,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк