Справа № 541/3213/25
Номер провадження 2-а/541/88/2025
іменем України
18 листопада 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Огризкова А.А.,
представника відповідача Паламара Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Огризков А.А., звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи свої вимоги наступним. 13 серпня 2025 року під час ознайомлення в Миргородському міськрайонному суді з матеріалами справ про адміністративні порушення №№ 541/2973/25, 541/2974/25/, 541/2975/25 представнику позивача випадково стало відомо про те, що 18 липня 2025 року інспектор Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Попович В.І. виніс постанову серії ЕНА № 5255767 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою на підставі ч. 2 ст. 122 КУпАП наклав адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 516,00 грн. Копія цієї постанови або протоколу, на підставі якого вона винесена, ОСОБА_1 не вручалася. Позивач вказав, що житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому за змістом постанови вона винесена, не існує. Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (військова частина); а фактичне місце його проживання: АДРЕСА_1 . Обставинами правопорушення інспектор Попович В.І. зазначив наступне: 18 липня 2025 року о 17.37 год на вул. Шевченка в с. Гаркушинці Миргородського району Полтавської обл. ОСОБА_1 не показав сигнал світловим покажчиком відповідного напрямку при повороті та на вимогу працівників поліції не пред'явив реєстраційні документи, чим самим порушив п.п. 2.4а ПДР, ст.126 КУпАП та згідно статті 36 КУпАП порушив п.п. 9.2.6 ПДР. Вказані в оскаржуваній постанові обставини заперечуються ОСОБА_1 , оскільки він не керував жодним транспортним засобом у вказаний час у вказаному місті, відповідно у нього не було обов'язку виконувати вищевказані вимоги ПДР. Зазначив, що оскаржувана постанова не мітить вказівки на конкретне місце розташування повороту, який нібито виконував ОСОБА_1 , наявність дорожньої розмітки та дорожніх знаків. Проте ці обставини мають значення для вирішення цієї справи, оскільки вул. Шевченка с. Гаркушинці являє собою одноколійну ґрунтову дорогу, межі якої з обох боків обмежена болотами, деревами, кущами та приватними домогосподарствами. Ця вулиця не має перехресть, примикань інших вулиць, поворотів, розворотів тощо. Також вказав, що Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, не містять п.п. 9.2.6 ППР, на порушення вимог якого посилається в постанові інспектор Попович В.І., оскаржувана постанова не мітить вказівки на конкретні реєстраційні документи, які Сергієнко В.І. не пред'явив на вимогу працівників поліції. Просив оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.
26 серпня 2025 року представник відповідача надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Зазначене в постанові правопорушення зафіксоване на відеореєстратор поліцейського транспортного засобу, бодікамеру. На його думку факт вчинення правопорушення є доведеним, немає жодних підстав для скасування постанови. Позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові (а.с. 28-34).
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник ГУНП у Полтавській області в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві.
Заслухавши думку представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 18 липня 2025 року серії ЕНА № 5255767, складеної інспектором Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Поповичем В.І., 18 липня 2025 року о 17 год 37 хв. в с. Гаркушинці по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Шевроле Лачетті, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при повороті та на вимогу працівників поліції не пред'явив реєстраційні документи, чим порушив пп. 2.4а ПДР України ст. 126 ч. 1 КУпАП, об'єднано згідно ст. 36 КУпАП, чим порушив п. 9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом (а.с. 36).
У відповідності з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За визначенням, наведеним у ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до с. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до п. 9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
В даному випадку оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності із застосуванням ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позовну заяву додано оптичний диск із відеозаписами з реєстраторів поліцейського автомобіля, бодікамер, з яких неможливо встановити факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля. На відеозаписах зафіксовано рух автомобіля, який заїжджає на подвір'я, але хто перебував за кермом, хто виходив з автомобіля після зупинки на відео на зафіксовано. Після цього, вже на присадибній ділянці даного подвір'я зафіксовано ОСОБА_1 , який заперечує, що керував транспортним засобом. Дані обставини також встановлені постановами Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2025 року у справах № 541/2975/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (провадження закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП), № 541/2973/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП (провадження закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП), № 541/2974/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП (провадження закрито на підставі п. 1 ст.247 КУпАП) (а.с. 87-93).
Таким чином, з наданих відеозаписів не можливо візуально встановити, чи був ОСОБА_1 за кермом.
Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 стверджувала, що 18 липня 2025 року о 17 год 37 хв. її чоловік ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, де вона перебувала в якості пасажира, за кермом був її знайомий на ім'я ОСОБА_3 , який забрав її в той день з автобусної зупинки.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
У відповідності з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
З урахуванням зазначеного, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає недоведеним факт вчинення ОСОБА_1 порушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не було надано суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а провадження по справі необхідно закрити.
Розподіл судових витрат згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 5, 6, 71, 139, 160-163 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 18 липня 2025 року серії ЕНА № 5255767 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 516,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Судові витрати розподілу не підлягають
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. М. Вірченко