Справа № 366/3271/25
Провадження № 2-а/366/110/25
Іменем України
10 листопада 2025 року с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі: судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим представником, адвокатом Міняйлом Ярославом Володимировичем до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5851324 від 02.10.2025,
Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача звернувся до Іванківського районного суду Київської області із вищевказаним позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5851324 від 02.10.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП; провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, вирішити питання судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.10.2025 позивача, під час руху на транспортному засобі, було зупинено інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону ПОЛК-2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Струком Віктором Миколайовичем. Виконавши вимогу про зупинку транспортного засобу, позивач ввічливо попросив Струка В.М. назвати підставу для зупинки, на що поліцейський повідомив: «Блокпост. Перевірка». Позивач попросив уточнити, на підставі якої постанови була здійснена зупинка, а що поліцейський відповів, що керується постановами Кабінету Міністрів України №1455 та №1456. У відповідь на що позивач запитав чи є інспектор уповноваженою особою на цьому блокпості та попросив надати відповідний наказ коменданта. Поліцейський зазначив, що він є уповноваженою особою та погодився ознайомити позивача з наказом коменданта, але незабаром він змінив вектор своєї поведінки та зазначив, що відносно нього буде розпочато розгляд справи за ч.1 ст.126 КУпАП, а наказ коменданта він не надасть. У подальшому, Струк В.М. нібито розпочав розгляд справи та зачитав права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, одразу після цього ним було зазначено, що з метою встановлення особи позивача, його буде затримано та доставлено до відділку поліції. Незабаром було складено протокол адміністративного затримання «АЗ №031094», позивача доставлено до Дарницького управління поліції, де Струк В.М., без жодного процесуального оформлення, силою забрав з рук позивача паспорт та на підставі інформації отриманої з паспорту, виніс відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №5851324 від 02.10.2025 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП. При цьому, розгляд справи фактично не проводився, докази не досліджувалися та позивачу не надавалися. Той факт, що позивач не відмовлявся надати документи враховано не було.
Крім того, представник наголошує та тому, що інспектор виніс оскаржувану постанову без підготовки до розгляду справи, без своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.; особі, яка притягається до адміністративної відповідальності належним чином не було роз'яснено процесуальні права, розгляд справи відбувався формально, не був безперервним та комплексним, а головне - не були дослідженні докази, що свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Також, представник позивача зазначає, що профільним для інспектора Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено підстави для зупинки, яку він дослівно назвав позивачеві як «Перевірка. Блокпост». Як підтвердив сам поліцейський, він керувався іншими нормативно-правовими актами, а саме постановами КМУ №1455 та №1456, проте на вимогу позивача, надати підтвердженням його повноважень на блокпості, інспектор не надав.
Крім того, представник позивача, вважає, що відсутність будь-яких фактичних даних, що підтверджують порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, які могли б бути (чи були) підставою для зупинки транспортного засобу, а також відсутність будь-яких доказів складання матеріалів про порушення ПДР - свідчать про безпідставність та незаконність перевірки в Позивача документів, визначених п. 2.1 ПДР та відповідно підстав для застосування до Позивача санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, постанова серії ЕНА №°5851324 від 02.10.2025 про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Рух справи.
10.07.2025 адміністративний позов надійшов до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 справу передано для розгляду судді Корчкову А.А.
Ухвалою судді від 17.10.2025 відкрито провадження у вказаній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Враховуючи, що справа відноситься до категорії термінових адміністративних справ відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву - сім днів з дня вручення даної ухвали. Судовий розгляд справи призначено провести 10.11.2025.
Позиції сторін у справі.
Відповідач отримав зазначену ухвалу про відкриття провадження у справі 22.10.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету /а.с.19/, проте відзиву на позов у встановлений в ухвалі термін, до суду не надав, із заявами та клопотаннями до суду не звертався.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, Департамент патрульної поліції, обізнаний про те, що на розгляді в суді перебуває дана адміністративна справа, оскільки позовна заява з додатками доставлена до електронного кабінету відповідача, 14.10.2025, що підтверджується відповідною довідкою про доставку, наявною у матеріалах справи /а.с.16/.
Таким чином, у відповідності до ст.18 КАС України, судом дотримано вимоги щодо направлення процесуальних документів відповідачеві, що також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 КАС України ).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Враховуючи, що учасники справи будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, відповідач у встановленні судом строки відзив на позов не подав, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі статтею 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до частини першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку-2 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Струком Віктором Миколайовичем, 02.10.2025 було винесено постанова серія ЕНА № 5851324 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Зі змісту постанови вбачається, що 02.10.2025 року о 17:00:28, був зупинений на блокпосту КП503, та після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, та категорично відмовився пред'явити документи, особу встановлено в Дарницькому УП після адміністративного затримання, чим порушив п.2.4.а.ПДР - Керування ТЗ особою, не пред'явила посвідчення водія, реєстраційного документа на ТЗ, а також поліса обов'язкового страхування цив.-прав. відповід. власників наземних ТЗ.
Позивач не погоджується із інкримінованим йому правопорушенням, вважає оскаржувану постанову незаконною, наголошує на відсутності належних та допустимих доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення.
Так, порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення у тому числі про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015.
Так, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 р. 1 Інструкції № 1395).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням п.2.4а ПДР.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
Пунктом 2.1.б ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Згідно з п. 2.1.ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п. 2.4а ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Так, виносячи оскаржувану постанову та зазначаючи в ній порушення з боку позивача, яке виразилося в тому, що останній 02.10.2025 року о 17:00:28 в місті Києві на Бориспільському шосе КП503 км, був зупинений на блокпосту КП503, та після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, категорично відмовився пред'явити документи, особу встановлено в Дарницькому УП після адміністративного затримання, чим порушив п.2.4.а.ПДР, чим скоїв правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектором в постанові не зазначено, що до неї додаються докази.
В ході судового розгляду встановлено, що матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР, чим порушив п.2.4 а ПДР, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог ПДР України, крім того, відповідачем відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 також не надано.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, суд вважає, що вищезазначена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. До цього ж поліцейський не залучив жодних свідків, не долучив до постанови будь-яких доказів вчинення правопорушення позивачем. Зазначені обставини жодними доказами не спростовані під час розгляду справи.
Таким чином, в порушення вказаних норм КУпАП, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався власними припущеннями щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення, що є неприпустимим та також свідчить про протиправність спірної постанови відповідача.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Як зазначено в частинах другій та шостій статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази мають велике значення для правильного вирішення справи, оскільки саме на основі доказів ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим.
Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не є таким доказом.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення слід скасувати та провадження у справі закрити.
Пунктом 5 частини 1 статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При подачі позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605, 60 грн., що підтверджується копією квитанції яка наявна в матеріалах справи /а.с.9/.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд присуджує стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605, 60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73, 79, 132, 139, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 241, 246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП серія ЕНА № 5851324 від 02.10.2025, задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5851324 від 02.10.2025, винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону полк-2 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Струком Віктором Миколайовичем, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Повний текст рішення складено 20.11.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Представник позивача, адвокат Міняйло Ярослав Володимирович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса м. Полтава, Європейська 66, 36002, абонентська скринька -
НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Ф. Ернста, м. Київ, 03048.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ