"18" листопада 2025 р. Справа № 363/3861/25
(ЗАОЧНЕ)
18 листопада 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.;
за участю секретаря судових засідань - Вільчинської Є.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Мілоан» (адреса місцезнаходження:04107,м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ: 40484607) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 03.08.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 100671682, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути вказану суму кредиту після закінчення визначеного строку кредитування та сплатити визначену суму процентів за користування кредитними коштами.
Крім того 16.08.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8638303, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 17 000 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути вказану суму кредиту після закінчення визначеного строку кредитування та сплатити визначену суму процентів за користування кредитними коштами.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитними договорами виконало у повному обсязі, надавши у власність та розпорядження ОСОБА_1 визначені суми кредитних коштів шляхом їх перерахування на вказаний у договорах електронний платіжний засіб. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредитів, сплати процентів та комісій за кредитами у встановлені в договорах строки та порядку у повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитними зобов'язаннями за договором № 100671682 від 03.08.2024 року в сумі 39072 грн., та за договором № 8638303 від 16.08.2024 року в сумі 65118,56 грн.
ТОВ «МІЛОАН» було направлено ОСОБА_1 письмові претензії про погашення наявної заборгованості за кредитними договорами, однак вказані претензії залишилися без задоволення.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «МІЛОАН» просило стягнути з ОСОБА_1 вказані суми заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Матеріали позовної заяви містять клопотання, в якому висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача інших заяв, клопотань не надходило.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце судових засідань ОСОБА_1 повідомлялася шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за її офіційно зареєстрованою адресою проживання та шляхом направлення SMS-повідомлення про виклик до суду на її номер мобільного телефону, вказаний у матеріалах позовної заяви. Як встановлено судом за результатами перевірки, поштове відправлення яке містило ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення до розгляду, що направлялося судом на ім'я відповідача за її офіційно зареєстрованою адресою проживання, було вручено одержувачу 11.09.2025 року, судову повістку про виклик до суду на 18.11.2025 року було направлено відповідачу за її офіційно зареєстрованою адресою проживання та доставлено відповідачу 28.10.2025 року.
Станом на момент ухвалення судового рішення від відповідача ані засобами поштового зв'язку, ані на офіційну електронну адресу суду, ані в будь-який інший спосіб не надходило жодних заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, у тому числі відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов'язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов'язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.
У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Суд, виходячи з наведеного, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає що, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 03.08.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 100671682 (а.с. 17-22).
Зі змісту договору вбачається, що перед його укладенням ОСОБА_1 здійснила реєстрацію особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, пройшла ідентифікацію та верифікацію її особи, після чого отримала і ознайомилась з усіма документами, що стосуються отримання кредитних послуг, отримала одноразовий ідентифікатор електронного підпису 989402 (а.с. 41), заповнила, заяву та анкету-заяву на отримання фінансового кредиту (а.с. 24, 35-36), о 17 год. 00 хв. 03.08.2024 року ОСОБА_1 підписала кредитний договір шляхом введення вказаного ідентифікатора електронного підпису 989402, додатком 1 до договору про споживчий кредит є графік платежів за кредитним договором (а.с. 23).
Також о 17 год. 00 хв. 03.08.2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту № 100671682 (а.с.25-26) шляхом введення вказаного ідентифікатора електронного підпису 563513, додатком до якого є також графік платежів за кредитним договором (а.с. 26 зворот. - 27).
Відповідно до положень кредитного договору № 100671682 від 03.08.2024 року (а.с. 17-22) ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сторонами кредитного договору № 100671682 від 03.08.2024 року було погоджено надання ОСОБА_1 кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 10 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 345 днів, строк дії кредиту до 14.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості), процентна ставка протягом всього періоду 511,00 відсотків річних (1,40 % в день), одноразова комісія за надання кредиту - 1150 грн., мета отримання кредиту - споживчі цілі; порядок надання кредиту - шляхом переказу грошових коштів на електронний платіжній засіб ОСОБА_1 у виді платіжної картки № НОМЕР_1 .
Таким чином, судом встановлено, що 03.08.2024 року внаслідок укладення електронного кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити комісію і проценти на визначених у договорі умовах. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором № 100671682 від 03.08.2024 виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у розмірі 10000 грн. 00 коп., шляхом перерахування їх на платіжну картку ОСОБА_1 , що була вказана нею у кредитному договорі, що підтверджується копією листа ТОВ «Фінансова Компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 9656 від 16.04.2025 року (а.с.38).
У той же час, за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100671682 від 03.08.2024 (а.с. 28-34) судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно та в повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов'язання, здійснила 18.08.2024 року оплату за кредитом в загальному розмірі 2150 грн., яка була розподілена на погашення процентів 2100 грн., 50 грн. комісії.
Також судом встановлено, що 16.08.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 8638303 (а.с. 51-56).
Зі змісту договору вбачається, що перед його укладенням ОСОБА_1 здійснила реєстрацію особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, пройшла ідентифікацію та верифікацію її особи, після чого отримала і ознайомилась з усіма документами, що стосуються отримання кредитних послуг, отримала одноразовий ідентифікатор електронного підпису 295340 (а.с. 73), заповнила, заяву та анкету-заяву на отримання фінансового кредиту (а.с. 58, 69-70), о 22 год. 50 хв. 16.08.2024 року ОСОБА_1 підписала кредитний договір шляхом введення вказаного ідентифікатора електронного підпису 295340, додатком 1 до договору про споживчий кредит є графік платежів за кредитним договором (а.с. 57).
Також о 22 год. 49 хв. 16.08.2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту № 8638303 (а.с. 59-60) шляхом введення вказаного ідентифікатора електронного підпису 421780, додатком до якого є також графік платежів за кредитним договором (а.с. 60 зворот. - 61).
Відповідно до положень кредитного договору № 8638303 від 16.08.2024 року (а.с. 51-56) ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сторонами кредитного договору № 8638303 від 16.08.2024 року було погоджено надання ОСОБА_1 кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 17 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 345 днів, строк дії кредиту до 27.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості), процентна ставка протягом всього періоду 511,00 відсотків річних (1,40 % в день), одноразова комісія за надання кредиту - 966 грн., мета отримання кредиту - споживчі цілі; порядок надання кредиту - шляхом переказу грошових коштів на електронний платіжній засіб ОСОБА_1 у виді платіжної картки № НОМЕР_2 .
Таким чином, судом встановлено, що 03.08.2024 року внаслідок укладення електронного кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити комісію і проценти на визначених у договорі умовах. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором № 8638303 від 16.08.2024 виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у розмірі 17 000 грн. 00 коп., шляхом перерахування їх на платіжну картку ОСОБА_1 , що була вказана нею у кредитному договорі, що підтверджується копією квитанції № 2504524353 від 16.08.2024 року (а.с.72).
У той же час, за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8638303 від 16.08.2024 (а.с. 62-68) судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно та в повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов'язання в сумі 65118,56 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення заборгованості за кредитними договорами.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на погоджені сторонами умови кредитування, суд погоджується з наданим розрахунками заборгованості, вважає їх правильними та обґрунтованими.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено отримання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості:
за договором про надання споживчого кредиту № 100671682 від 03.08.2024 року у загальному розмірі 39 072 гривні 00 копійок, з яких: 10 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 27 972 гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 100 гривень 00 копійок - заборгованість за комісією;
та за договором про надання споживчого кредиту № 8638303 від 16.08.2024 року у загальному розмірі 65 118 гривень 56 копійок, з яких: 17 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 47 152 гривні 56 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 966 гривень 00 копійок - заборгованість за комісією.
На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (а.с.11), витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7100 грн. 00 коп. (а.с.86-105).
Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
ОСОБА_1 не подавала заперечень проти обґрунтованості та співмірності заявленого позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, у матеріалах справи містяться достатні докази понесення позивачем витрат у заявленому розмірі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи повне задоволення позовних вимог, судові витрати позивача підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позов заяву ТОВ «Мілоан» (адреса місцезнаходження:04107,м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ: 40484607) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «Мілоан» (адреса місцезнаходження: 04107,м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ: 40484607): суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 100671682 від 03.08.2024 року у загальному розмірі 39 072 (тридцять дев'ять тисяч сімдесят дві) гривні 00 копійок, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 27 972 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 100 (одна тисяча сто) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією; суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 8638303 від 16.08.2024 року у загальному розмірі 65 118 (шістдесят п'ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 56 копійок, з яких: 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 47 152 (сорок сім тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 56 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 966 (дев'ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією, що в загальному розмірі складає 104 190 (сто чотири тисячі сто дев'яносто) гривень 56 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Мілоан» (адреса місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ: 40484607) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 100 (сім тисяч сто) гривень 00 копійок
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (адреса місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ЄДРПОУ: 40484607).
Відповідач:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя О.В. Рукас