17.11.2025 Справа № 363/6798/25
Іменем України
17 листопада 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.;
за участю секретаря судових засідань - Вільчинської Є.Д.,
розглянувши за правилами окремого провадження матеріали заяви ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6А; код ЄДРПОУ: 22201070), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
12.11.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, в якій заявник просив встановити факт смерті його матері ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України.
Зі змісту заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була громадянкою України та проживала у в АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17.06.2025 року, яке видане 17.06.2025 року Новопсковським районним відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.
Заявник ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 .
Встановлення факту смерті матері на тимчасово окупованій території заявнику потрібно для реєстрації факту смерті в органах реєстрації актів цивільного стану, оформлення свідоцтва про смерть національного зразка, а також реалізації та оформлення спадкових справ і отримання соціальних виплат після смерті матері. Однак зробити це в позасудовому порядку шляхом звернення до органу реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_1 не має можливість через відсутність документів встановленого зразка про смерть матері.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Айдар, Старобільського району, Луганської області.
Ухвалою суду від 13.11.2025 року провадження у справі за заявою ОСОБА_1 було відкрито у порядку окремого провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для подання заінтересованою особою пояснень щодо суті заявлених вимог про встановлення факту, що має юридичне значення.
У судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. До судового розгляду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він заяву підтримав у повному обсязі, просив судовий розгляд проводити за його відсутності.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки представник заінтересованої особи не повідомив, будь-яких заяв, клопотань чи інших процесуальних документів до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що заявник та заінтересована особа були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подане заявником та його представником клопотання про проведення судового розгляду за їх відсутності, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, а також враховуючи встановлену законодавством терміновість розгляду даної категорії справ, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали поданої заяви, оцінивши докази, які містяться у справі, суд дійшов наступного висновку.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29.12.1967 року (а.с. 6) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 . У свідоцтві про народження матір'ю ОСОБА_1 записана ОСОБА_2 .
На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у родинних відносинах зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме у відносинах сина та матері, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України ОСОБА_1 має право на звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в позасудовому порядку позбавлений можливості зареєструвати смерть матері, оскільки документи, що посвідчують цей факт видані органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, і не можуть бути прийняті органом реєстрації актів цивільного стану.
З копії паспорта громадянин України серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с.8) судом встановлено, що ОСОБА_2 була громадянкою України, за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.06.2025 року, виданого Новопсковським районним відділом запису актів цивільного стану департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки (а.с.7), судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Новопсков Луганської області, про що відповідним органом реєстрації актів цивільного стану, створеним на окупованій території, 17.06.2025 року зроблено відповідний актовий запис №170259940002000221007.
Вирішуючи питання щодо оцінки доказів у справі, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства є джерелом права, зокрема рішення у справах "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey", "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia", де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, на підставі викладеного суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказ, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786 встановлено, що до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 03.03.2022 року відноситься Старобільський район Луганської області - Новопсковська селищна територіальна громада.
На підставі викладеного, суд вважає надані заявником документи, як доказ смерті особи належними та допустимими, не дивлячись на те, що установа, яка видала ці документи, знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час, повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів, повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації смерті є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я або судово-медичною установою документ встановленої форми, що підтверджує факт смерті. За відсутності такого документа, що підтверджує факт смерті, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Пунктом 18 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року встановлено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні в актових записах цивільного стану у графах: "Дата народження", "Дата смерті" число і рік вказуються арабськими цифрами, місяць - словом; "Місце народження" та "Місце смерті" зазначаються повна офіційна назва держави та інші дані згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.
З копії Свідоцтва про смерть вбачається, що місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є смт Новопсков Старобільського району.
Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» селище міського типу Новопсков Старобільського району було перейменовано на Айдар.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на тимчасово окупованій території України, місце смерті: Україна, Луганська область, с. Айдар Старобільського району, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 247, 263-265, 293-294, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6А; код ЄДРПОУ: 22201070), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Осинове Новопсковського району Луганської області, на тимчасово окупованій території України, місце смерті: Україна, Луганська область, Старобільський район, с. Айдар; дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Допустити негайне виконання рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Заінтересовані особи:
Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 6А; код ЄДРПОУ: 22201070).
Суддя О.В. Рукас