11.11.2025 Справа № 363/4525/25
11 листопада 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
представник позивачки звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідачки, автомобілю ОСОБА_1 завдано шкоди, яку частково відшкодовано страховиком відповідачки АТ «СК «ІНГО». В цьому зв'язку, посилаючись на недостатність страхової виплати отриманої від страхової компанії, просить стягнути з відповідачки на відшкодування в повному обсязі майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 164 188 грн. та 20 000 грн. відповідно, а також судові витрати.
Свої вимоги мотивував тим, що в порядку ст. 1194 ЦК України, відповідач у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов'язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідачка подала до суду відзив, в якому просила в задоволенні позову відмовити. Зазначила, що позивачка належними, допустимими та достатніми доказами факту та розміру заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди не довела. Зокрема, надані нею документи - висновок експерта №4351 та кошторис вартості робіт і матеріалів ФОП ОСОБА_3 містять ідентичні показники щодо номенклатури робіт, вартості запасних частин і матеріалів, що свідчить про можливе штучне узгодження цих документів з метою завищення вартості ремонту. При цьому, ФОП ОСОБА_3 зареєстрований 16 червня 2025 року, тобто за 15 днів до укладення договору підряду, що викликає сумнів у його спроможності фактично виконати такі ремонтно-відновлювальні роботи.
Крім того, обчислення вартості ремонту проведено з урахуванням ПДВ, тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження, що виконавець є платником ПДВ, чи що позивач сплатив зазначену суму податку, що суперечить положенням Податкового кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду. Враховуючи відсутність документального підтвердження факту оплати позивачем відновлювального ремонту автомобіля саме з урахуванням ПДВ, вважала, що вартість матеріалів та запасних частин, використаних для такого ремонту, мала бути зменшеною на суму податку на додану вартість згідно наступного розрахунку: 220 422 грн. 80 коп. вартість запчастин + 21 780 грн. 20 коп. вартість матеріалів -20% ПДВ = 193 768 грн. 80 коп.
Окрім цього, позивачка не надала доказів, які б підтверджували факт заподіяння моральних страждань, їхній зв'язок із діями відповідачки чи обґрунтований розмір моральної шкоди. Вважала, що вказані обставини свідчать про недоведеність заявлених позовних вимог і відсутність правових підстав для їх задоволення.
Представник позивачки подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позовну заяву задовольнити. Зазначив, що доводи, наведені у відзиві, є безпідставними та не спростовують обґрунтованості позову, оскільки вина відповідачки у спричиненні позивачці шкоди встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. При цьому, позивачкою подано вичерпні та належні докази обсягу завданої майнової шкоди, які відповідають вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України. Посилання відповідачки на необхідність зменшення суми шкоди на розмір ПДВ є безпідставним, оскільки вартість відновлювальних робіт визначена експертом відповідно до ст. 1192 ЦК України - за реальною вартістю ремонтних робіт і матеріалів на момент їх проведення.
Що стосується моральної шкоди, то зазначив, що вона безпосередньо пов'язана із завданням шкоди майну позивача, неможливістю користуватися ним, тривалими незручностями та необхідністю витрачати кошти на ремонт і правову допомогу.
Доводив, що відзив не містить доводів, які б спростовували вимоги позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.
Відповідачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 08 квітня 2025 року о 15 год. 56 хв. по вул. Широкій, 54, в с. Хотянівка Вишгородського району, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW Х3 д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п. 16. ПДР України, виїжджаючи з другорядної дороги на голову, не надала перевагу автомобілю Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня 2025 року, яка набрала законної сили, відповідачку визнано винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Як вбачається із свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
Згідно відомостей із сайту МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у АТ «СК «ІНГО» (поліс ОСЦПВВНТЗ №228115052). Згідно вказаного полісу максимальний розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, власником транспортного засобу BMW Х3 д.н.з. НОМЕР_1 з 07 серпня 2024 року є ОСОБА_2 . Зазначене також підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №294536 від 08 квітня 2025 року.
Відповідно до відомостей із сайту МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія автомобіля BMW Х3 д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТВД СК «Альфа Гарант» (поліс ОСЦПВВНТЗ №222707454).
09 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «СК «ІНГО» із заявою №8211517 про виплату страхового відшкодування.
Із платіжного доручення АТ «ОТП Банк» №10555 від 14 травня 2025 року вбачається, що АТ «СК «ІНГО» на рахунок ОСОБА_1 перераховано 160 000 грн., призначення платежу - оплата страхового відшкодування Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 , договір №222707545.
Також судом встановлено, що АТ «СК «ІНГО» та ТВД СК «Альфа Гарант» здійснено пряме врегулювання страхового випадку (ст. 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року), згідно страхового акту №821157 від 09 травня 2025 року АТ «СК «ІНГО» відповідно до калькуляції на виплату за вибором потерпілої особи (ч. 6 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року) здійснено виплату страхового відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі вартості відновлювального ремонту розрахованого страховиком, який не перевищує ліміт - максимальний розмір страхової суми за таку шкоду згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №228115052 (ч. 3 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року).
Відповідно до висновку судового експерта Филя О.П. №4351 від 20 червня 2025 року, матеріальний збиток, завданий власнику колісного транспортного засобу Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 08 квітня 2025 року на дату оцінки дорівнює сумі відновлювального ремонту колісного транспортного засобу і величини втрати товарної вартості та складає 323 398 грн. 70 коп. (з якої втрата товарної вартості - 23 387 грн. 01 коп.).
01 липня 2025 року між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір підряду №01-01/07-25.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, підрядник зобов?язується виконати та здати замовнику в установлені терміни роботи з ремонту належного Замовнику автомобіля Renault Kango д.н.з. НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_5 .
Перелік робіт, запчастин та матеріалів визначається кошторисом, який є невід?ємним додатком до даного Договору.
Відповідно до кошторису, який є Додатком №1 до вказаного договору, загальна вартість робіт та матеріалів виконання ремонту автомобіля Renault Kango д.н.з. НОМЕР_4 становить 300 801 грн.
31 липня 2025 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 підписано акт здачі-приймання виконаних робіт до договору підряду №01-01/07-25 від 01 липня 2025 року.
Із квитанції АТ «Райффайзен Банк» №2548997822 від 06 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 06 серпня 2025 року перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 300 801 грн., призначення платежу - оплата згідно рахунку №013107-25 від 31 липня 2025 року за Договором підряду на виконання ремонту автомобіля №01-01/07-25 від 01 липня 2025 року.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-ІХ від 21 травня 2024 року, який є чинним і підлягає застосуванню у цій справі до виниклих спірних правовідносин (далі - Закон №3720-ІХ), у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону №3720-ІХ, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону №3720-ІХ, у разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. Закону №3720-ІХ, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 27 Закону №3720-ІХ, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.
У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
Як вбачається з п. 12 ч. 1 ст. 30 Закону №3720-ІХ, страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду у частині втрати товарної вартості транспортного засобу, визначеної відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону №3720-ІХ, водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов'язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ).
Страховик (МТСБУ) зобов'язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов'язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.
Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв'язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв'язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.
Стаття 22 ЦК України також регламентує, що збитки включають реальні витрати, яких особа зазнала у зв'язку з відновленням порушеного права. Відтак, до реальних витрат слід також віднести витрати на оцінку збитків, залучення експертів, аварійних комісарів, і збір доказів, що є необхідними для визначення шкоди та правових підстав для її відшкодування.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Як вбачається із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідачки, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, який позивачка отримала в цій справі в розмірі 160 000 грн.
Відтак, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 140 801 грн. (300 801 грн. - 160 000 грн.).
Крім того, у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу позивачка зазнала втрати його товарної вартості у розмірі 23 387 грн. 01 коп., яка відповідно до положень ч. 2 ст. 22 ЦК України також підлягає включенню до загального розміру відшкодування збитків, оскільки є прямим наслідком пошкодження майна з вини відповідачки.
Що стосується доводів відзиву про необхідність зменшення розміру оціненої шкоди на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ, коли виконавець - ФОП ОСОБА_3 не є платником ПДВ, то зазначене судом уваги не береться, оскільки ОСОБА_1 надано належні, допустимі і достатні докази фактичних витрат понесених на відновлення автомобіля після ДТП у розмірі 300 801 грн., зокрема: договір підряду №01-01/07-25, акт здачі-приймання виконаних робіт від 31 липня 2025 року до договору підряду, квитанцію АТ «Райффайзен Банк» №2548997822 від 06 серпня 2025 року.
При цьому, посилання відповідачки на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IVє безпідставними, оскільки вказаний Закон втратив чинність 01 січня 2025 року і до виниклих спірних правовідносин застосованим бути не може.
В свою чергу, ч. 5 ст. 27 Закону №3720-ІХ регулює вирахування податку на додану вартість лише у взаємовідносинах між страховиком та потерпілою особою і стосується виключно порядку страхової виплати. Ця норма не обмежує обов'язку винної особи відшкодувати шкоду в повному обсязі, коли потерпіла особа документально і в повному обсязі підтвердила факт оплати проведеного ремонту на заявлену суму, а тому врахування ПДВ і зменшення суми відшкодування в даному випадку буде безпідставним.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що підстави для зменшення вартості відновлювального ремонту автомобіля на суму ПДР (20%) відсутні, коли позивачкою достатньо підтверджено факт оплати проведеного ремонту, а тому вона має право на відшкодування завданої шкоди в повному розмірі, що відповідає вимогам ст. 22 ЦК України.
Інші доводи відзиву ґрунтуються на припущеннях і в основу судового рішення покладені бути не можуть.
Зокрема, посилання відповідачки на те, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований 16 червня 2025 року, тобто за 15 днів до укладення договору підряду, в зв'язку з чим виникає сумнів у його спроможності фактично виконати такі ремонтно-відновлювальні роботи, правового значення не мають і підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди бути не може. Потерпіла особа в даному випадку, виходячи з характеру виниклих правовідносин, в праві вільно обрати контрагента, який здійснить відремонтування пошкодженого транспортного засобу.
Доводи відповідачки про штучне узгодження висновку експерта №4351 та кошторису ФОП ОСОБА_3 , за якими визначено суму ремонту автомобіля у розмірі 300 801 грн., на увагу суду не заслуговують та підставою для відмови в захисті порушеного права позивачки бути не можуть.
При цьому, ні вказаний висновок експерта, ні кошторис вартості робіт і матеріалів ФОП ОСОБА_3 сумнівів у суду не викликають, оскільки жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували фактичні витрати позивачки на ремонт автомобіля після ДТП та те, що такі витрати є завищеними, відповідачкою суду не надано.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи принципи розумності, справедливості та співмірності, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначеного позивачкою розміру моральної шкоди.
Таке відшкодування є справедливим з огляду на те, що протиправна поведінка відповідачки призвела до пошкодження майна позивачки, неможливості користуватися транспортним засобом протягом тривалого часу, необхідності понесення значних витрат на його відновлення, додаткових часових та фінансових витрат на отримання правової допомоги для захисту своїх прав у суді.
В зв'язку з цим, доводи відзиву про безпідставність вимог щодо стягнення моральної шкоди суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачка зазнала душевних страждань у зв'язку з пошкодженням її майна, що перебуває у прямому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідачки.
Відтак, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 20 000 грн.
Отже, судом встановлено порушені права позивачки, які підлягають захисту, а позов про це задоволенню.
Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно вимог ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідачку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, грошові кошти в розмірі 184 188 грн. 01 коп., а також судовий збір в розмірі 1 841 грн. 88 коп., а всього 186 029 (сто вісімдесят шість тисяч двадцять дев'ять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя