"17" листопада 2025 р. Справа № 363/5746/25
про відмову у видачі судового наказу
17 листопада 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу зі стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 , -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена заява про видачу судового наказу.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Розглянувши матеріали поданої заяви про видачу судового наказу, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що у разі встановлення після відкриття провадження факту смерті відповідача, що мав місце до пред'явлення позову та відкриття провадження по справі, то в такому випадку провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Зважаючи на те, що закриттю підлягає лише те провадження, яке у встановленому законодавством порядку було відкрито судом, то суд приходить до висновку, що у разі встановлення під час вирішення питання про відкриття провадження факту смерті відповідача, що мав місце до пред'явлення позову, провадження у справі не може бути відкрито, оскільки така справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Судом було направлено запит до Вишгородської міської ради Київської області з метою визначення зареєстрованого у встановленому законодавством порядку місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З відповіді Вишгородської міської ради Київської області №02-14/3073, що надійшла до суду 17.11.2025 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 була знята з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку зі смертю.
Таким чином, судом встановлено факт смерті боржника до моменту подання заяви про видачу судового наказу. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 160-167, 260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Газопостачальна Компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу зі стягнення боргу за надані комунальні послуги з ОСОБА_1 .
Роз'яснити заявникові його право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Рукас