17 листопада 2025 рокуСправа №160/22624/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
05.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), у якій просить:
- визнати протиправними дії Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його матір - ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Відділ №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992. № 2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є законним представником неповнолітнього сина ОСОБА_2 . По досягненню дитиною 16-річного віку, ОСОБА_2 звернувся до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання із заявою про оформлення і видачу паспорту громадянина України виключно у вигляді книжечки. Проте, відповідач-2 відмовив у видачі такого паспорту, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302. Позивач вважає, що відповідач порушує права та інтереси дитини, відмовляючи в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки. Крім того, законодавством передбачена можливість видачі паспорта, як у формі ID-картки, так і у формі книжечки. З огляду на викладене, просить позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2024 відкрито провадження у справі №160/22624/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
11.09.2025 представником Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області надано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ОСОБА_2 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.08.2022, строком дії до 03.08.2026, орган, що видав 1212 Відділ №3 у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, який є чинним. У зв?язку з цим, ОСОБА_2 присвоєний УНЗР №20090315-04837, за особистою згодою ОСОБА_1 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, законний представник, надав згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже сформовано. Отже, враховуючи наведене вказана адміністративна справа не є типовою відносно зразкової справи №804/3265/17, тому викладені у такій постанові висновки не можуть застосовуватися судом при розгляді вказаної справи. З огляду на наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
16.09.2025 до суду позивачем надано відповідь на відзив, в якій остання зазначила аналогічну позицію викладену в позовній заяві та просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.06.2015 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , у зв'язку із досягненням 16-річного віку, звернувся до Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки.
Листом від 30.04.2025 за вих.№1215-789/1215-25 Відділ №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області повідомив позивача, що на виконання абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджено у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за №620/33591. З метою документування ОСОБА_2 паспортом громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки необхідно подати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом ІІІ Тимчасового порядку.
Вважаючи протиправними дії відповідача-2 щодо відмови видати паспорт у вигляді книжечки, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку наведеному, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
На виконання ст. 5 Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ), згідно п. 1 якого паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 2 Положення №2503-ХІІ встановлено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Відповідно до пунктом 5 Положення №2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Згідно пункту 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 №161. Іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення №2503-XII на сьогодні немає.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №280/5678/22.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон №1474-VIII) статтю 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.»
Також Законом №1474-VIII частину 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова №302), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-4 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені прізвище, ім'я у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункт 6 Порядку №302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Згідно пункту 7-1 Порядку №302 видно, що у разі коли за даними ДПС встановлено, що особа раніше була зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, збігаються з даними про особу, наявними в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, ДПС надсилає ДМС дані про РНОКПП.
Пунктами 14 та 32 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Крім того, на виконання абзацу п'ятого пункту 3 Порядку №302, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення №2503-XII розроблено Тимчасовий порядок, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку (затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, далі - Тимчасовий порядок).
Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Частиною 7 ст. 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном, видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку (чотирнадцятирічного віку - для паспорта громадянина України), або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа, та не усунув у встановлений строк виявлені недоліки; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, не підтверджують інформацію, надану заявником; 5) оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін, видача документа не належать до компетенції уповноваженого суб'єкта; 6) у разі смерті заявника або оголошення його померлим.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови та порядок його оскарження. Особа має право повторно звернутися до уповноваженого суб'єкта із заявою у разі зміни або усунення обставин, які були підставою для прийняття рішення про відмову у видачі документа.
Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, або до адміністративного суду.
Застосовуючи викладені нормативні положення до обставин цієї справи, суд зазначає наступне.
Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства.
При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі №540/4500/21, від 08.06.2023 у справі №380/5977/21 та інших.
Положення про паспорт, яке визначає оформлення паспорта у формі книжечки або ламінованої картки із вклеєною фотокарткою (інформаційного листка), застосовується лише до правовідносин, які стосуються використання паспортних документів, які були видані до вказаної дати і є чинними на строк їх видачі.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Це узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі №820/3327/16, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18, від 21.08.2020 у справі №260/99/19, від 10.12.2020 у справі №240/575/20 та від 08.06.2023 у справі №380/5977/21
Так, 19.09.2018 прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, в якій наголошено на необхідності врахування державою при документуванні паспортом громадянина України релігійних переконань окремої групи людей, які відмовляються від формування щодо них цифрових ідентифікаторів особистості, в тому числі, від присвоєння унікального номеру запису у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
З метою законодавчого забезпечення можливості оформлення паспорта у формі книжечки зразка 1994 року такою категорією громадян постановою Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302, згідно яких Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Таким чином, паспорт у формі книжечки видається на підставі відповідного рішення суду, і саме у випадках, пов'язаних із наявністю у особи реальних побоювань настання шкоди приватному життю з мотивів релігійних переконань.
Однак, як встановлено судом, дана адміністративна справа не може бути визначена як типова з огляду на наступне.
ОСОБА_2 вже звертався за оформленням паспортів громадянина України для виїзду за кордон та надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Так, відповідно до заяви-анкети для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру №22165992 від 30.07.2022 позивач просив внести до ЄДДР інформацію про останнього, у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон. На підставі зазначеної заяви-анкети позивача документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.08.2022, строком дії до 03.08.2026, орган, що видав 1212 Відділ №3 у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.
В результаті обробки персональних даних засобами ЄДДР ОСОБА_2 було сформовано унікальний номер запису в Реєстрі у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР №20090315-04837), який є єдиним та незмінним, оскільки присвоюється одноразово при оформленні документа засобами реєстру вперше.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Варто відзначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 стосується питань захисту прав і свобод громадян, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки побоюються настання тяжких негативних наслідків з мотивів релігійних переконань.
В мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 вказано на необхідність врахування державою "побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю".
Однак, у даному випадку позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на його приватне життя, з огляду на те, що позивачем вже оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.08.2022, строком дії до 03.08.2026, надано згоду обробку персональних даних і внесення відомостей про останнього до ЄДДР із наступним формуванням унікального номера запису у Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР №20090315-04837).
Відомості про такий номер внесені, зокрема у паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.08.2022, про що позивач не міг не знати.
Термін «побоювання» охоплює душевний стан особи, який виявляється у її переживаннях, пов'язаних із очікуванням виникнення "небезпеки" чи "шкоди" у майбутньому у зв'язку із настанням певних подій або умов.
Таким чином, особа, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення її персональних даних до Реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора уже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
Суд звертає увагу, що у даному випадку УНЗР у ОСОБА_2 вже сформований, а відомості про останнього внесені до ЄДДР, відтак у позивача відсутні підстави для побоювання щодо формування УНЗР та внесення відомостей до ЄДДР в майбутньому.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані позивача та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
З підстав наведеного видно, що позивач є особою, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення персональних даних до реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора та вже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
З огляду на альтернативний вибір, зроблений позивачем під час оформлення ним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, та з огляду на те, що в Реєстрі відносно позивача вже сформовано унікальний номер запису, суд робить висновок, що небажання позивача отримати паспорт у формі ID-картки є необґрунтованим та суперечливим, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 19.03.2025 у справі №300/5845/23.
З вказаного також слід зробити висновок про відсутність порушень ст. 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Використання діючого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленого засобами ЄДДР та попередньо оформленого паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який теж виданий засобами ЄДДР вказує на те, що позивач не належить до суспільної групи осіб, які відмовляються від присвоєння цифрових ідентифікаторів з релігійних переконань.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі захистила реальні побоювання громадян, які відмовляються від внесення персональних даних в ЄДДР, у зв'язку з побоюванням настання тяжких негативних наслідків, а не у зв'язку із простим небажанням його надавати.
Отже, безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Суд повторно наголошує, що позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта у вигляді ID-картки впливатиме на його приватне життя, тобто виникає питання чи справді є оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки для особи "надмірним тягарем", про що наголошено в мотивувальній частині Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на те, що особою вже оформлено біометричний закордонний паспорт, виданий засобами Єдиного державного демографічного реєстру.
У даному випадку, як було зазначено вище, УНЗР у особи сформований, і підстави для побоювання такого формування у особи відсутні.
Таким чином, справа за позовом ОСОБА_2 не є типовою до зразкової справи №806/3265/17, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду, в якій позивач категорично відмовлялася від обробки її даних засобами реєстру з будь-якою метою.
У спірних правовідносинах таку обробку вже проведено за згодою позивача, а оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами ЄДДР на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине, тому не становитиме жодного втручання у приватне життя позивача.
Суд вважає, що якщо особа вже надала згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, виготовлення якого є правом особи, а не її обов'язком, то відповідно її відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2022 у справі №160/1/21, від 21.11.2023 у справі №380/5977/21 і від 25.04.2024 у справі №300/5054/23.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №380/5977/21, від 22.03.2024 у справі №540/4500/21, відповідно до яких, використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у приватне і сімейне життя.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, буд. 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243), Відділу №6 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (вул. Робоча, буд. 22А, м. Дніпро, 49006) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський