Іменем України
Справа № 285/5374/25
провадження № 1-кс/0285/1489/25
19 листопада 2025 року м. Звягель
Слідча суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши
клопотання слідчого Слідчого відділу Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,
про арешт тимчасово вилученого майна,
по матеріалам досудового розслідування, внесеного 27.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025065530000282,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
Слідча 17.11.2025 звернулась до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 14.11.2025 в ході обшуку квартири АДРЕСА_1 , а саме на: пристрій для куріння коноплі (спецпакет №PSP3244943), 11 гiлок cyxoї рослини зеленого кольору (упаковано у полiмерний мішок) та cyxi рослини зеленого кольору (опечатаний паперовий пакет №1).
Також просила позбавити власника, будь-яких осіб, які відповідно до чинного законодавства мають право та можливості відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, зазначених прав на нього.
Клопотання обґрунтоване тим, що 26.09.2025 в м Звягель працівниками поліції було вилучено у ОСОБА_3 (військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ) особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он), масою 2,0932 г, котру він зберігав для власних потреб, без мети збуту.
10.11.2025 в квартирі ОСОБА_3 було проведено обшук та вилучено вказані в клопотанні речі, які постановою слідчого від 14.11.2025 визнано речовими доказами.
Зважаючи, що вказане вище майно є безпосереднім об'єктом можливих кримінально протиправних дій та має значення речових доказів у кримінальному провадженні, з метою його збереження та проведення судової експертизи виникла необхідність у застосуванні арешту на нього з метою недопущення його використання, реалізації, пошкодження.
Сторони провадження про дату розгляду справи повідомлені в порядку, визначеному КПК.
Дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.
Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (ст.170 КПК), і допускається лише, коли сторона обвинувачення доведе існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для його застосування; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, і може бути виконане завдання, для виконання якого воно подано. До останнього, зокрема, відноситься: збереження речових доказів, спеціальна конфіскація та конфіскації як виду покарання, відшкодування шкоди (цивільний позов).
Встановлено, що в провадженні поліції перебувають матеріали кримінального провадження за фактом незаконного зберігання психотропної речовини у великих розмірах без мети збуту (витяг з ЄРДР).
Відповідно до протоколу обшуку від 14.11.2025 у період часу з 11:25 год по 12:27 год у квартирі АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого ОСОБА_3 добровільно видав сухі рослини коноплі та пристрій для її куріння.
14.11.2025 слідчим винесено постанову про визнання вищевказаних речей речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Ініціатором клопотання зазначено, що підставою арешту майна, яке відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є збереження речових доказів та проведення судової експертизи.
На даній стадії слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення.
На підставі оцінки наданих матеріалів та сукупності отриманих слідством доказів у цій справі факт вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно.
Клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині накладення арешту на нього.
Суттєвих шкідливих наслідків застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження для осіб, яких він стосується, не вбачається, а спосіб, у який він здійснюється, відповідає завданням кримінального провадження, враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, є розумним і співрозмірним.
Окрему вимогу слідчої про позбавлення власника прав відчуження, розпорядження та користування майном вважаю надлишковою і такою, що охоплюється самим накладенням арешту на майно.
Право користування, розпорядження та відчуження є основними правомочностями власника. Вони визначають, як власник може використовувати, змінювати юридичну долю та передавати своє майно. Право користування (usus) - це можливість фактично володіти річчю та використовувати її корисні властивості. Право розпорядження (abusus) - це можливість визначати юридичну долю речі (продати, подарувати, обміняти, заставити, знищити або іншим чином змінити юридичний статус речі). Право відчуження (ius abutendi) - це право власника на передачу права власності на майно іншій особі, тобто продаж, дарування, обмін, спадкування.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт майна і заборона на відчуження, розпорядження та користування майном є самостійними видами (способами), які за своєю правовою сутністю обмежують право особи розпоряджатися своїм майном, однак арешт є більш широким заходом забезпечення кримінального провадження, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження та користування майном.
Вилучене у цій справі майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, тому через заборону в законі воно не може бути відчужене, ним не можна ні розпоряджатися, ні користуватися.
Відтак, в цій частині клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 98, 170-173, 309 КПК України, -
Клопотання слідчої задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучені 14.11.2025 під час обшуку квартири АДРЕСА_1 :
пристрій для куріння коноплі (упакований у спецпакет №PSP 3244943);
11 гілок сухої рослини зеленого кольору (упаковано у перев'язаний полімерний мішок з биркою);
cyxi рослини зеленого кольору (упаковано у опечатаний паперовий пакет №1).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення.
Слідча суддя ОСОБА_1