П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14718/25
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О. Дата і місце ухвалення: 05.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів : Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2023 - 2025 роки, як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2023 - 2025 роки як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2023, 2024 та 2025 роки;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023, 2024 та 2025 роки з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 05.09.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, є щомісячним видом грошового забезпечення, а тому повинна враховуватись при розрахунку компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки. Судом не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, визначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Додаткова винагорода була віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які не входять до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України (абзац 3 пункту 2 розділу І Інструкції №558).
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що додаткова винагорода розраховується пропорційно участі в спеціальних заходах в розрахунку до 30000 грн. на місяць (пункт 1 Постанови №168), тобто її величина за кожний місяць прямо залежить від тривалості здійснення бойових (спеціальних) завдань і не є сталою або передбачуваною. Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів, зокрема, Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону. Таким чином, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, запроваджена на період дії воєнного стану має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за певних умов. Зазначене, за твердженнями апелянта, додаткового свідчить про те, що додаткова винагорода має тимчасовий характер і не входить до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не повинен був враховувати висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 14 січня 2025 року у справі №240/31245/23, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24 та від 10 квітня 2025 року у справі №420/35446/23, котрі містять в собі посилання на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, норми якого не поширюються на Державну прикордонну службу України. При цьому, судом не наведено належного обґрунтування причин, за яких він не взяв до уваги положення Постанови №168 в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, а також Інструкції №558, Порядку №36 та Особливостей №726, які прямо стосувались обставин справи та містили в собі всі правові властивості додаткової винагороди.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до наказу начальника прикордонного загону від 19.03.2025р. №196-ос, позивача виключено зі списків особового складу військової частини.
При звільненні ОСОБА_1 була виплачена грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки за 2023-2025 роки та за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.
Під час проходження військової служби, з лютого 2022 року по день звільнення, позивач отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, яка не була включена до місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого розраховувалася грошова компенсація за невикористані щорічні основні відпустки за 2023-2025 роки та за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки
На звернення позивача до військової частини НОМЕР_2 із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати компенсації за невикористані відпустки із включенням до складу місячного грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач листом від 21.04.2025р. відмовив у вчиненні відповідних дій, з посиланням на те, що вказана додаткова винагорода має одноразовий, а не постійний характер, і тому не включається до складу грошового забезпечення для нарахування компенсації за відпустки.
Зазначене стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав обґрунтованими доводи позивача, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому така винагорода входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової компенсації за невикористаної дні основної щорічної та додаткової відпусток. При здійсненні такого висновку суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20.08.2024р. у справі №420/693/23, від 10.04.2025р. у справі №240/2078/24, від 10.04.2025р. у справі №420/35446/23.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003р. №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою КМУ №533 від 16.10.2014р., передбачено, що Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Також, відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010р. №1085/2010, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
Таким чином, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення у складі Міністерства внутрішніх справ України.
Отже, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення, з урахуванням обставин цієї справи, визначається Міністерством внутрішніх справи України.
30.08.2017р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), пунктом 3 якої встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018р. №558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018р. за №854/32306, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Згідно п.1 Розділу І Інструкції №558 ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №558 у цій Інструкції термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із:
основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);
щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
Главою 8 розділу V Інструкції №558 врегульовано питання щодо виплат, що здійснюються військовослужбовцям у разі звільнення їх з військової служби.
Так, за приписами пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.
Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022р. (далі - Постанова 168) встановлено на період воєнного стану виплату, зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби, додаткової винагороди (до 30000 грн. та до 100 000 грн.).
Пунктом 2-1 Постанови №168 передбачено, що порядок, умови і конкретні розміри виплати додаткової винагороди визначаються міністерствами та державними органами за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки.
Спірним в цій справі є питання правомірності не включення відповідачем додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яку ОСОБА_1 отримував перед звільненням, до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористані дні відпустки.
Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року №3161-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599, затверджено Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості №726).
Одночасно, вказаними наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за №196/3925.
Пункт 2 Особливостей №726 визначає кому та в якому розмірі належить до виплати додаткова винагорода.
Зокрема, за приписами п.п.1 п.2 Особливостей №726 на період воєнного стану виплачуються додаткова винагорода, в тому числі у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Пункти 11, 12 Особливостей №726 визначають, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.
У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.
Пунктом 14 Особливостей №726 встановлено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що встановивши Постановою №168 можливість отримання додаткової винагороди, Кабінет Міністрів України надав, зокрема, МВС України повноваження на встановлення особливостей виплати такої додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка Особливостями №726 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.
Таким чином, додаткова винагорода є одноразовим видом грошового забезпечення, яка в силу вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ є складовою грошового забезпечення військовослужбовця Держприкордонслужби, однак не являється складовою його місячного грошового забезпечення.
При цьому, як вже зазначалося, в главі 8 розділу V Інструкції №558 чітко зазначено, що грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи саме з розміру місячного грошового забезпечення.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що отримувані ОСОБА_1 перед звільненням суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, не підлягають включенню до складу місячного його грошового забезпечення, з якого розраховується грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2023 - 2025 роки як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2023, 2024 та 2025 роки.
Колегія суддів вважає не релевантними посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 20.08.2024р. у справі №420/693/23, від 10.04.2025р. у справі №240/2078/24, від 10.04.2025р. у справі №420/35446/23.
Висновки у справах №240/2078/24 та №420/35446/23 стосуються спірних відносин за іншого правового врегулювання, а саме: проходження служби військовослужбовцями Збройних Сил України, а не Державної прикордонної служби України.
Висновки Верховного Суду у справі №420/693/23 ґрунтуються на правовому регулюванні спірних правовідносин, які виникли до набрання чинності Особливостями №726. Верховним Судом не аналізувалися положення Особливостей №726.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене у сукупності колегія суддів вважає, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 05.09.2025р. підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. «а»- «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених пп. «а»- «г» п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук