Справа №295/13806/24
Категорія 67
2/295/697/25
14.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сможук-Семенюк Г.П.
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Корзун С.В.,
представника третьої особи Кур'яти В.Ц.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась ОСОБА_4 . За змістом позову, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 47 років померла ОСОБА_3 . За словами позивача, ОСОБА_2 тривалий час веде аморальний спосіб життя та систематично зловживає алкогольними напоями, створив жахливі умови для проживання дитини, а також використовує на власний розсуд присуджену дитині після смерті матері державну допомогу. Після пропозиції відповідача доньці вступити у статеві стосунки, дівчина негайно змушена була залишити квартиру та перебралася проживати до своєї рідної бабусі - ОСОБА_1 . На даний час дитина проживає разом із позивачем по справі, яка здійснює фактичний догляд та повне фінансування онуки. Дитина змушена отримувати психологічну допомогу у зв'язку з відносинами, які склалися у неї з батьком. Позивач наголошує у своєму позові, що відповідач не цікавиться життям дитини, її навчанням, здоров'ям, уподобаннями та здібностями, не утримує матеріально.
З огляду на викладене, позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.09.2024 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог зазначив, що після одруження та до моменту смерті дружини у нього відносини з ОСОБА_1 та її чоловіком не склались. Після смерті дружини позивач та її чоловік переконали неповнолітню доньку ОСОБА_4 , що їй буде краще жити з ними. Психологічний вплив на доньку вказані особи мали значний, після чого відповідач був змушений покинути будинок. Зауважив, що із жодного наданого позивачем до позовної заяви документа не вбачається, що відповідач систематично вживає спиртні напої, приводить компанії та веде аморальний спосіб життя. На інформацію з приводу того, що відповідач не цікавиться життям дитини, її навчанням та здібностями, не утримує її матеріально, не цікавиться духовним та матеріальним світом власної доньки, ОСОБА_2 зазначив, що враховуючи отримані травми та психологічний стан, він дійсно останнім часом (близько 4 місяців) не мав можливості приділяти достатньо уваги доньці, але як і раніше любить її, поважає і вона є його єдиною рідною людиною. У свою чергу, позивач негативно впливає на неповнолітню доньку відповідача, постійно надає неправдиву інформацію щодо нього, що формує невірний образ батька. У контексті посилання позивача на ухилення відповідача від фінансової допомоги, то, за словами відповідача, він неодноразово звертався до позивача для отримання інформації про порядок передачі щомісячних коштів для доньки в розмірі 2 725 грн. (дана сума є пенсійними виплатами по втраті годувальника, інші доходи відсутні), на що позивач відповідача, що сума замала та їй не потрібна. Враховуючи позицію тещі, ОСОБА_2 зберігає дані кошти для передачі доньці. За словами відповідача, він має всі можливості та бажання бути батьком, виховати доньку, піклуватись про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечувати всім необхідним в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення та життя (т. 1 а.с. 91-94).
Ухвалою суду від 03.04.2025, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремим документом, відмовлено відповідачу у поновленні пропущеного процесуального строку для подання чергового відзиву на позов (т. 1 а.с. 141-147).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові, просила їх задовольнити.
Представник позивача - адвокат Сможук-Семенюк Г.П. в судовому засіданні пояснила, що в грудні 2023 року дитина прийшла до бабусі і сказала, що жити з батьком не збирається, послалась на домагання з боку останнього. Відповідач веде аморальний спосіб життя, у житлі відповідача не створені умови для нормального розвитку дитини. Кошти, що надаються дитині у зв'язку із смертю матері, дитина не отримує. Відповідач не цікавиться моральним і духовним розвитком дитини, її досягненнями у школі, здоров'ям. Ні в який спосіб відповідач не займається вихованням дитини. Банківська картка з відкритим ОСОБА_2 на ім'я доньки рахунком дитині не передавалась (т. 1 а.с. 168). Представник уточнила, що заява стосовно пропозиції батька вступити в інтимні стосунки подавалась до правоохоронних органів, але там відмовили. Адвокат наголосила на тривалому періоді ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, системному характері цього явища.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти позбавлення його батьківських прав. Пояснив, що хоче спілкуватися з дитиною, можливо по телефону або в присутності третіх осіб. Раніше готував їжу для дитини, купував продукти, ходив на шкільні збори, давав гроші на обіди. Дитина постійно була з ним. Останні півроку матеріальної допомоги не надає дитині, оскільки йому не дають бачитись із донькою. За словами відповідача, дитина ніколи не боялась його, не скаржилась. Додав, що наразі працює офіційно у ФОП ОСОБА_5 .
Представник відповідача також просила відмовити у задоволенні позову. Наголосила на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, її довіритель має намір і бажання утримувати доньку, спілкуватись із нею. У свою чергу, сама дитини не хоче комунікувати із батьком, у цьому існують і перешкоди з боку баби і діда. Адвокат звертала увагу на відсутності доказів зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, сексуальних домагань з його боку, а також на неповному з'ясуванні всіх важливих обставин органом опіки та піклування при підготовці висновку на розв'язання спору між сторонами.
Представник третьої особи - Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради в судовому засіданні просив позов задовольнити. Пояснив, що відповідач не з'являвся на засідання комісії з питань захисту прав дитини двічі. Не повідомив фактичне місце проживання, що б мати змогу його обстежити комісійно. Вважає, що існують всі підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав пояснення про те, що дитина поскаржилась класному керівнику на батька. З метою з'ясування обставин справи комісія виходила до місця проживання дитини. Там побачила батька дитини з другом, відповідач почав агресивно поводитись до бабусі з дідусем. Свідок заходив до помешкання, де стояв сильний запах алкоголю, бачив попільничку з цигарками. Умови проживання для дитини були незадовільні, в квартирі антисанітарія.
Інший свідок з боку позивача - ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що живе у квартирі двоюрідного брата з 2023 року, пізніше дізнався, що ОСОБА_8 проживає останній рік у бабусі. Брат розповів, що відповідач домагався ОСОБА_9 і вона від нього втекла до бабусі. На даний час ОСОБА_8 боїться батька та уникає його. Ніяких грошей на неї останній не виділяє. За останніх два роки поліція приїжджала раз за викликом брата по факту гучного святкування відповідача з друзями. Зі слів свідка, повністю забезпечують, одягають, підтримують ОСОБА_10 бабуся і дідусь. Відповідач зловживає алкогольними напоями. Не було випадків, щоб відповідач питав ОСОБА_10 про допомогу.
Свідок з боку сторони відповідача - ОСОБА_11 суду вказав, що знайомий з ОСОБА_2 близько 5-6 років по місцю роботи в ТОВ «Промконтракт» та характеризує його як гарного працівника. Свідок особисто не знайомий з ОСОБА_12 , покійною дружиною відповідача, проте зазначив, що відповідач завжди позитивно відгукувався про дружину та дитину. В гостях у відповідача не був.
Свідок ОСОБА_13 пояснив в засіданні, що працює в ТОВ «Промконтракт». Коли донька ОСОБА_2 з матір'ю приходили на виробництво, то не бачив з боку відповідача якоїсь агресії до дитини. Як і попередній свідок, в гостях у відповідача не був. Про відносини відповідача з тестем і тещею свідку нічого невідомо.
Дитина ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що в період проживання з батьком він зловживав алкогольними напоями, були спроби домагання. На цих підставах пішла жити до бабусі наприкінці грудня. Батько не цікавиться її життям, не займався вихованням, забрав документи і картку, на яку надходили соцвиплати. На даний час з ним не спілкується, не пригадує коли останній раз бачила. Інколи до батька приходили сторонні особи, вони теж зловживали спиртними напоями, всі гроші пішли на це. З моменту проживання з відповідачем після смерті матері одягом, побутовими потребами її забезпечувала бабуся. Хоче, що б за нею доглядала бабуся, і щоб батька позбавили батьківських прав.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, допитавши свідків, врахувавши думку дитини, дослідивши письмові матеріали справи та з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
10.08.2011 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_14 » (а.с. 10 том. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтвердженням чого є копія свідоцтва про народження (а.с. 11 том. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с. 12 том 1).
Позивач по справі є бабусею ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, розірвання шлюбу, укладення шлюбу (а.с. 13-15 том 1).
З довідки Ліцею №35 міста Житомира від 25.06.2024 №38 слідує, що ОСОБА_1 на даний час сама виховує онуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ученицю 7 класу ліцею. Батько не виявляє інтересу до навчання дитини, не підтримує зв'язків з ліцеєм (а.с. 16 том 1).
За змістом характеристики учениці 7-го класу ліцею №35 міста Житомира ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на даний час дитина проживає з бабусею та дідусем, котрі із грудня 2023 року займаються вихованням ОСОБА_9 , беруть активну участь у розвитку дівчинки, матеріально забезпечують, організовують дозвілля, підтримують зв'язок із класним керівником. За весь період навчання батько учениці ОСОБА_2 не приділяв належної уваги доньці, не відвідував батьківські збори, не цікавився навчанням та поведінкою дівчинки (а.с. 17 том 1).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання здобувача освіти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підготовленого комісією у складі соціального педагога й класного керівника та затвердженого директором ліцею №35 міста Житомира, батько дитини ОСОБА_2 не приділяє належної уваги дитині, не виконує свої батьківські обов'язки, у зв'язку із чим дитини проживає разом з бабусею і дідусем (а.с. 17 том 1).
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26.01.2024 у справі №295/581/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді попередження.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 17.09.2024 у справі №295/11541/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП (ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради, виходячи із інтересів дитини, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вказаний висновок був затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №1435 від 15.10.2025 року (а.с. 62 том 2).
У пункті 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав безумовно впливає на забезпечення прав, передбачених статтею 8 Конвенції. При цьому в цій категорії справ такий вплив суду слід розглядати з точки зору забезпечення відповідного права як дитини, так і батьків, забезпечуючи справедливий баланс між правами цих осіб, враховуючи принцип верховенства права у взаємозв'язку із принципом найкращого забезпечення інтересів дитини.
За об'єктивного встановлення обставин того, що позбавлення батьків (або одного з батьків) батьківських прав щодо дитини буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дитини, такий крайній захід впливу на батьків може бути визнано виправданим та співмірним у демократичному суспільстві втручанням у право останніх на повагу до свого приватного і сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним («Мамчур проти України», заява № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктами 2, 4 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, а також у разі, коли вона/він є хронічними алкоголіками або наркоманами.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Під час розгляду судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками […]. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року у справі № 953/17837/19».
У справі, яка розглядається, вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції. З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що законодавець поклав на суд обов'язок під час вирішення спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства, обов'язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (постанови Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21), від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21 (провадження № 61-10159св23), від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
За загальним правилом доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, провадження № 61-15290св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, провадження № 61-14340св23).
Так, судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач двічі притягався до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини. Зокрема, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення №295/11541/24 наявні письмові пояснення ОСОБА_2 від 22.07.2024, в яких відповідач вказав, що дійсно фінансово не допомагає утримувати доньку, отримує соціальні виплати на доньку, які витрачає на власні потреби, проте при можливості зобов'язався їх повернути у повному обсязі. Навчанням доньки не цікавиться протягом тривалого часу.
Також у матеріалах справи міститься ряд звернень позивача до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради та Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області з приводу неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків (а.с. 22-25 т. 1)
Суд надає оцінку і висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, в якому, зокрема, зазначено, що після смерті матері ОСОБА_2 не створив умов для нормального проживання та розвитку дочки, не забезпечував належного догляду, навчання, харчування, медичного догляду дитини, зловживав спиртними напоями, пенсію по втраті годувальника, яку він отримував після смерті матері ОСОБА_9 , використовував не за призначення, та вважає, що наданий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є повним, об'єктивним, складений з урахуванням найкращих інтересів дитини. Натомість відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що згаданий висновок не враховує інтереси неповнолітньої дитини.
Виключно лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав за обставинами цієї справи не можуть свідчити про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Безумовно в контексті можливостей у належний спосіб виконувати свої батьківські обов'язки суд враховує безпосередню участь ОСОБА_2 у відсічі збройній агресії з боку російської федерації, подальше перебування відповідача на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах, проте згадані обставини за матеріалами справи охоплюють виключно 2022 рік - початок 2023 року (а.с. 101-109).
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що існує серйозний ризик фізичної, емоційної та психічної травми від спілкування дитини з батьком, врахувавши, що реалізація відповідачем батьківських прав та виконання ним батьківських обов'язків не відповідає якнайкращому інтересу дитини, суд дійшов висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_4 .
Суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його доньки на підставі п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України, оскільки в ході судового розгляду справи не було здобуто належних, допустимих, достатніх й достовірних доказів того, що ОСОБА_2 є хронічним алкоголіком.
Окремо суд зауважує, що позбавлення відповідача батьківських прав не тягне для нього невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
При вирішенні даного спору суд, керуючись вимогами ч. 4 ст. 263 ЦК України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 727/4341/24 (провадження № 61-14923св24).
Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, що передбачено ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 180 Сімейного кодексу України закріплює обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно положень ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом частин першої, третьої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 183 згаданого закону встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
З огляду на викладене, із урахуванням наведених у статті 182 СК України обставин та враховуючи, що основна відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, покладається на батьків, у тому числі й зважаючи на пояснення відповідача щодо його працевлаштування та одержання доходу, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211,20 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, що підтверджено документально, та в дохід держави підлягає стягненню 1 211,20 грн. судового збору за подання позову про стягнення аліментів, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена при зверненні до суду.
Керуючись ст. 2-5, 10-13, 76-82, 89, 141, 264, 265, 352, 354, 430 ЦПК України
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.09.2024 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 25777327.
Дата складення повного судового рішення - 17.11.2025.
Суддя