Головуючий І інстанції: Н.І. Слободянюк
21 листопада 2025 р. Справа № 440/6872/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6872/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач2, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 04 квітня 2025 року № 10998/03-16 відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послу, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 04 квітня 1994 року до 01 червня 2006 року на посадах в Контрольно - ревізійному управлінні та з 02 червня 2006 року до 22 жовтня 2018 року на посадах в органах державної податкової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 березня 2025 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахування довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27 березня 2025 року № 79/16-31-10-02-08 та № 80/16-31-10-02-08, здійснити нарахування та виплату пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916010190556 від 04 квітня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 28 березня 2025 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 04.04.1994 року до 01.06.2006 року на посадах в Контрольно - ревізійному управлінні та з 02.06.2006 року до 22.10.2018 року на посадах в органах державної податкової служби; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28 березня 2025 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, з урахування довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.03.2025 року № 79/16-31-10-02-08 та № 80/16-31-10-02-08, здійснити нарахування та виплату пенсії; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що з урахуванням неправомірності відмови органу ПФУ позивачка має право на переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням відповідних довідок. Вважає, що судом першої інстанції застосовано неналежний спосіб захисту порушено права, оскільки таке рішення суду не призведе до реального відновлення прав та законних інтересів позивачки, а лише надасть змогу відповідачеві «придумати нову підставу для відмови». Повідомила суд, що орієнтовний (примірний) розрахунок судових витрат за надання професійної правничої допомоги складає 7000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що ОСОБА_1 не займає посади віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року та має менше як 20 років стажу роботи, тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Позивачка надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 28 березня 2025 року, в якій просила здійснити вид перерахунку: перехід на інший вид пенсії - на пенсію державного службовця.
Згідно розписки-повідомлення ОСОБА_1 до вказаної заяви додала, зокрема, копії: паспорту, довідку про заробітну плату (спецпенсії), трудова книжка або документи про стаж.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916010190556 від 04 квітня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно Закону України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю права.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідно до статті 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058. Пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено право певної категорії державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-Х1І (далі Закон №3723) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Зокрема: державні службовці, які станом на 01 травня 2016 року обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців; особи, які на 01 травня 2016 року мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ №889) не залежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року. Таким чином, виключно зазначеними пунктами визначено стаж, який дає право саме на призначення пенсій на умовах, відмінних від вказаних в статті 90 Закону №889. При призначенні права особи на призначення пенсії за Законом №889 необхідно керуватись записами у трудовій книжці, а у деяких випадках - з долученням інших документів. Основним критерієм, за яким визначається віднесення тієї чи іншою посади до відповідних категорій посад державних службовців, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Доцільно зауважити, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно наданої уточнюючої довідки та трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зарахована на посаду головного контролера №916010190556 від 04 квітня 2025 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу».
Не погодившись з рішенням про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №916010190556 від 04 квітня 2025 року, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивачки з 04 квітня 1994 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах державної податкової служби неправомірно не враховано відповідачем до стажу роботи на посадах державної служби, а рішення №916010190556 від 04 квітня 2025 року про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», яке прийнято відповідачем з мотиву недостатності стажу роботи на державній службі внаслідок незарахування до стажу державної служби вказаного періоду роботи позивачки, є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки відмовляючи у задоволенні заяви про переведення її на пенсію за Законом України “Про державну службу», відповідач питання відповідності позивачки іншим вимогам закону, а саме: щодо віку та страхового стажу, не перевіряв, тому належним способом захисту її порушеного права є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки за призначенням / перерахунком пенсії від 28 березня 2025 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії - перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.03.2025 року № 79/16-31-10-02-08 та № 80/16-31-10-02-08, з 28 березня 2025 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України "Про державну службу" в редакції Закону від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ).
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону.
Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10.12.2015 № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу " (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10.12.2015 № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відтак, у випадку відсутності в особи стажу, визначеного підпунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тобто, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Відтак, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.
Судовим розглядом встановлено, що підставою відмови у переведенні позивачки на пенсію державного службовця стала недостатність у неї стажу державної служби внаслідок незарахування служби позивачки в Головному управлінні ДПС у Полтавській області за період з 04 квітня 1994 року по 01 травня 2016 року до державної служби.
Згідно з інформацією, яка міститься у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 від 02 березня 1982 року та вкладиші до такої трудової книжки (а.с.37-50), а також в довідці ГУ ДПС у Полтавській області №25/16-31-11-27 від 25 березня 2025 року (а.с. 35 зворот-36, 79), ОСОБА_1 в періоди з 04 квітня 1994 року по 03 березня 2025 року працювала в органах державної податкової служби, зокрема:
- з 04 квітня 1994 року до 02 квітня 2000 року на посаді головного контролера - ревізора відділу ревізій і перевірок установ освіти і науки Контрольно - ревізійного управління в Полтавській області;
- 23 травня 1994 року присвоєно 13 ранг державного службовця;
- 17 жовтня 1994 року позивачем прийнято присягу державного службовця;
- 01 серпня 1996 року ОСОБА_1 присвоєно 12 ранг державного службовця;
- з 03 квітня 2000 року до 01 червня 2006 року на посаді головного контролера - ревізора відділу контролю у сфері освіти, культури та засобів масової інформації Контрольно - ревізійного управління в Полтавській області;
- 01 грудня 2000 року ОСОБА_1 присвоєно 11 ранг державного службовця;
- з 02 червня 2006 року до 10 липня 2006 року на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи Державної податкової інспекції у м. Полтаві;
-02 червня 2006 року Циганенко Н.В. присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби другого рангу;
- з 11 липня 2006 року до 19 лютого 2007 року на посаді начальника відділу бухгалтерії Державної податкової інспекції у м. Полтаві;
- з 20 лютого 2007 року до 29 лютого 2012 року на посаді начальника фінансового відділу Державної податкової інспекції у м. Полтаві;
- з 01 березня 2012 року до 20 червня 2013 року на посаді начальника відділу - головного бухгалтеру відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської обласної Державної податкової служби;
- з 21 червня 2013 року до 14 квітня 2015 року на посаді начальника відділу - головного бухгалтера відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області;
- 27 грудня 2013 року позивачеві було присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи II рангу;
- 26 червня 2014 року позивачеві було присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи I рангу;
- з 15 квітня 2015 року до 16 лютого 2016 року на посаді начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку - головний бухгалтер Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області;
- з 17 лютого 2016 року до 15 березня 2017 року на посаді начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області;
- 27 червня 2016 року позивачеві було присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи III рангу;
- з 16 березня 2017 року до 07 червня 2017 року на посаді завідувача сектору - головного бухгалтеру сектору фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області;
- з 08 червня 2017 року до 22 жовтня 2018 року на посаді головного державного інспектора - спеціаліста з питань фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області;
- з 23 жовтня 2018 року до 04 грудня 2018 року на посаді провідного державного фінансового інспектора відділу організаційної роботи Управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області;
- 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 присвоєно 6 ранг державного службовця;
- з 05 грудня 2018 року до 13 серпня 2019 року на посаді заступника начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Північно - східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області;
- з 14 серпня 2019 року до 09 серпня 2022 року на посаді завідувача сектору фінансово-бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера Управління державної служби якості освіти у Полтавській області;
- 02 січня 2020 року ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця;
- з 10 серпня 2022 року до 03 березня 2025 року на посаді заступника начальника управління - начальник відділу матеріально-технічного забезпечення управління інфраструктури та господарського забезпечення Головного управління ДПС у Полтавській області.
У відповідності до наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 19 лютого 2025 року за № 93-о (а.с. 51) позивачкою припинено державну службу та звільнено її за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
Стаття 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Частиною другою цієї ж статті закріплено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах.
Згідно з частиною третьої статті 25 Закон № 3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з абз. 2 п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (чинного до набрання законної сили Законом № 889-VIII, далі Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку з затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 № 229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислюється відповідно до Порядку № 283, а після 01.05.2016 відповідно до Порядку № 229.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Щодо посилань пенсійного органу не те, що позивачкою не набуто стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII, оскільки їй присвоювались персональні та спеціальні звання, а не ранги державної служби, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини першої статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини 1, 4 статті 15 цього Закону).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
В постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 Верховний Суд України вказав, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Відповідно до п.343.1 - 343.2 ст.343 ПК України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.
Абзацами 1, 2 пункту 344.1 статті 344 ПК України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку про те, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету, - мають право на зарахування періодів такої роботи до стажу державної служби.
Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідного статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Тобто, період роботи позивачки з 04 квітня 1994 року по 01 травня 2016 року на посадах в податкових органах, в тому числі на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні звання, зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що період роботи позивачки з 04 квітня 1994 року по 01 травня 2016 року на посадах в органах державної податкової служби неправомірно не враховано пенсійним органом до стажу роботи на посадах державної служби, а рішення №916010190556 від 04 квітня 2025 року про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», яке прийнято з мотиву недостатності стажу роботи на державній службі внаслідок незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача з 04 квітня 1994 року по 01 травня 2016 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки у спірних відносинах ГУ ПФУ в Донецькій області наразі не реалізувало свої повноваження щодо зарахування періоду роботи позивачки в податкових органах з 04 квітня 1994 року по 01 травня 2016 року до стажу державної служби, тому належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву позивачки за призначенням / перерахунком пенсії від 28 березня 2025 року з урахуванням висновків суду, наведених в цьому судовому рішенні.
Колегія суддів враховує, що відмовляючи позивачці у задоволенні заяви про переведення її на пенсію за Законом України “Про державну службу» пенсійних орган виходив з того, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та питання відповідності позивачки наведеним вище положенням Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, не перевіряв, тому позовні вимоги здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.03.2025 року № 79/16-31-10-02-08 та № 80/16-31-10-02-08, з 28 березня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведених норм слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з підстави незарахування позивачці до стажу державної служби періодів її роботи на посадах в органах податкової служби та на момент вирішення судом цієї справи спору між сторонами щодо неврахування відповідачем довідок від 27 березня 2025 року № 79/16-31-10-02-08 та № 80/16-31-10-02-08, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області, ще не виникло.
За таких обставин вказана вимога позову є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Колегія суддів зазначає, що передчасне задоволення даних вимог фактично суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.
Оскільки суд не вправі вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з передчасністю її заявлення.
Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 по справі № 440/6872/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло