Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко
21 листопада 2025 р. Справа № 480/683/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/683/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Сумській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 03.01.2025 року о/р № НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до стажу державної служби період роботи в митних органах з 06.06.1995 року по 30.04.2016 року, та перевести на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 28.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», з 27.12.2024 року, з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих Сумською митницею Державної митної служби України, № 7.24- 22-02/13/177та № 7.24-22-02/13/178 від 12.12.2024 року, здійснивши нарахування та виплату різниці пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.01.2025 року о/р № НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 27.12.2024 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши періоди його роботи з 06.06.1995 по 30.04.2016 (включно) у митних органах України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу».
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму судового збору в розмірі 1211, 20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ГУ ПФУ в м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та винести рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що згідно записів трудової книжки, стаж державної служби гр. ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) складає 6 років 2 місяці 29 днів. Враховуючи вище зазначене вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Позивач та ГУ ПФУ в Сумській області не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11.04.2021 (а.с.7).
27.12.2024 позивач звернувся із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 50).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача 03.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 182950004991 про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 48).
При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що стаж державної служби гр. ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) складає 6 років 2 місяці 29 днів. Відповідно до записів трудової книжки заявник з 06.06.1995 працював на посаді старшого інспектора сектору дізнання та провадження у справах про порушення митних правил в Конотопській митниці де 22.06.1995 прийняв присягу державного службовця. З 07.02.2001 присвоєно чергове персональне звання інспектора митної служби І рангу. З 01.06.2013 по 14.01.2014 присвоєно 12 ранг державного службовця в межах штатної категорії посад державних службовців. З 15.01.2014 присвоєно спеціальне звання “Радник податкової та митної справи ІІІ рангу». Посади вищезазначеної інспекції не належать до посад віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач з урахуванням положень пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки він досяг встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж та не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (станом на 01.05.2016), а отже відповідав всім умовам, визначених законодавством, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві області від 03.01.2025 № 182950004991, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції вважав, що в частині позовної вимоги зобов'язального характеру позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 27.12.2024 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII, зарахувавши періоди його роботи з 06.06.1995 року 30.04.2016 (включно) у митних органах України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити нарахування та виплату різниці пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих Сумською митницею Державної митної служби України, № 7.24-22-02/13/177та № 7.24-22-02/13/178 від 12.12.2024 року, суд вважав, що зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру пенсії позивача, призначеної позивачу з урахуванням даного судового рішення може бути надана лише після проведення пенсійним органом нарахування пенсії.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 466/5138/17, від 10.04.2019 року у справі № 607/2474/17.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки Сумської митниці від 25.12.2024 № 7.24-1/22/10/5581 (а.с.9-11), та відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.16-29) у період з 06.06.1995 року по 20.12.2019 року, а також з 07.07.2021 по 10.11.2022 року ОСОБА_1 працював на різних посадах в митних органах, а саме:
- 06.06.1995 - 21.04.1997 - старший інспектор сектору дізнання та провадження у справах про порушення митних правил Конотопської митниці Державного митного комітету України;
- 22.04.1997 - 28.02.1999 - інспектор сектору по боротьбі з нелегальним переміщення наркотиків відділу по боротьбі контрабандою та порушеннями митних правил Конотопської митниці Державної митної служби України;
- 01.03.1999 - 14.11.1999 - інспектор відділу дізнання та боротьби з порушеннями митних правил служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил Конотопської митниці Державної митної служби України Сумська митниця;
- 15.11.1999 - 09.08.2000 - інспектор сектору власної безпеки Конотопської митниці Державної митної служби України;
- 10.08.2000- 05.03.2001 - старший інспектор відділу дізнання та боротьби з порушеннями митних правил митного поста «Конотоп» Служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 06.03.2001 - 30.07.2002 - старший інспектор оперативного відділу служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 31.07.2002 - 19.06.2003 - начальник оперативного сектору митного поста "Конотоп" оперативного відділу служби по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 20.06.2003 - 30.01.2004 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 31.01.2004 - 06.04.2004 - начальник оперативного відділу cлужби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 07.04.2004 - 01.09.2004- старший інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 02.09.2004 - 31.10.2005 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Сумської митниці державної митної служби України;
- 01.11.2005 - 24.02.2006 - начальник сектору оперативного реагування відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби митної варти та боротьби з контрабандою Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 25.02.2006 - 11.06.2007 - головний інспектор сектору оперативного реагування відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби боротьби з контрабандою та митної варти Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 12.06.2007 - 31.05.2008 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та митної варти Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 01.06.2008 - 30.06.2009 - головний інспектор відділу боротьби з порушеннями митного законодавства служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 01.07.2009 - 31.08.2010 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 01.09.2010 - 02.02.2012 - головний інспектор сектору оперативного реагування відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби боротьби з контрабандою та митної варти Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 03.02.2012 - 27.09.2012 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та митної варти Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 28.09.2012 - 31.05.2013 - головний інспектор відділу боротьби з порушеннями митного законодавства служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Глухівської митниці Державної митної служби України;
- 01.06.2013 - 31.10.2013 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Сумської митниці державної митної служби України;
- 01.11.2013 - 01.02.2015 - головний інспектор оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Сумської митниці ' Державної митної служби України;
- 02.02.2015 - 11.03.2016 - головний інспектор оперативного сектора № 1 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Сумської митниці Державної митної служби України;
- 12.03.2016 - 01.12.2016 - головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з митними правопорушеннями Сумської митниці ДФС;
- 02.12.2016 -27.12.2017 - головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Сумської митниці ДФС;
- 28.12.2017- 20.12.2019 - головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Сумської митниці ДФС;
- 07.07.2021 - 10.11.2022 - головний державний інспектор відділу провадження у справах про порушення митних правил управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Сумської митниці.
Таким чином, з 06.06.1995 року по 20.12.2019 року, а також з 07.07.2021 по 10.11.2022 року ОСОБА_1 працював на посадах у митних органах України, які змінювали назву з подальшим їх правонаступництвом, де відповідно до займаних посад і стажу роботи, йому присвоювались персональні та спеціальні звання.
Досліджуюючи питання, чи підлягає зарахуванню стаж безперервної роботи позивача у митних органах до стажу державної служби, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 3723-ХІІ, який був діючим протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в митних органах, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Пунктом 2 статі 546 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ встановлено, що митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Правовий статус посадових осіб органів доходів і зборів визначається Митним кодексом України.
Положеннями частини 1 статті 569 Митного кодексу України визначено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально- технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Частиною 3 статті передбачено, що правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
З аналізу викладеного вбачається, що митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій. Митна служба України є органом виконавчої влади і здійснює функції в галузі митної справи відповідно до Конституції України, законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, митного законодавства та інших нормативних актів.
Аналогічні норми, що визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України та спеціальним Законом України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 року № 1262-ХІІ.
Приписами статті 4 Закону України "Про митну справу в Україні" № 1262-ХІІ (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України. Відповідно до. статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.
Статтею 5 Закону визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або- персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
У свою чергу, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1994 року № 283, також було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах судців, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Таким чином, зважаючи на те, що як Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього профільних Законів України "Про державну службу" № 3723-XII та № 509-ХІІ та Порядку № 283, було передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах, враховуючи те, що ОСОБА_1 з 06.06.1995 року по 20.12.2019 року, а також з 07.07.2021 по 10.11.2022 року безперервно працював в митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, а також те, що позивач одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, - то всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, період служби позивача у митних органах не було зараховано до стажу державної служби з огляду на те, що за вказаний період роботи позивачу присвоєно персональне звання "Радник податкової та митної справи III рангу", а не ранги державного службовця.
Однак, відповідно до ст. 573 Митного Кодексу України, посадовим особам митних органів присвоюються такі спеціальні звання: 1) дійсний державний радник податкової та митної справи; 2) державний радник податкової та митної справи I рангу; 3) державний радник податкової та митної справи II рангу; 4) державний радник податкової та митної справи III рангу; 5) радник податкової та митної справи I рангу; 6) радник податкової та митної справи II рангу; 7) радник податкової та митної справи III рангу; 8) інспектор податкової та митної справи I рангу; 9) інспектор податкової та митної справи II рангу; 10) інспектор податкової та митної справи III рангу; 11) інспектор податкової та митної справи IV рангу; 12) молодший інспектор податкової та митної справи.
Положення про спеціальні звання посадових осіб митних органів, порядок присвоєння цих звань та їх співвідношення з рангами державних службовців, а також розміри надбавок до посадового окладу за спеціальні звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Спеціальні звання митної служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних звань здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Поставною Кабінету Міністрів України «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" від 20.04.2016 року № 306 встановлено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб митних органів, відповідно до яких: - дійсний державний радник митної служби 1 ранг державного службовця; - державний радник митної служби I рангу 2 ранг державного службовця; - державний радник митної служби II рангу 2 ранг державного службовця; - державний радник митної служби III рангу 3 ранг державного службовця; - радник митної служби I рангу 4 ранг державного службовця; - радник митної служби II рангу 5 ранг державного службовця; - радник митної служби III рангу 6 ранг державного службовця; - інспектор митної служби I рангу - 7 ранг державного службовця; - інспектор митної служби II рангу - 8 ранг державного службовця; - інспектор митної служби III рангу 9 ранг державного службовця; - інспектор митної служби IV рангу 9 ранг державного службовця; - молодший інспектор митної служби 9 ранг державного службовця.
Таким чином, в органах державної митної служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця, які неодноразово були присвоєні позивачу, що підтверджується записами його трудової книжки.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст.37 Закону № 3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723.
Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа № 586/965/16-а) та від 18.03.2021 року (справа №500/5183/17).
За таких обставин, періоди роботи позивача з 06.06.1995 року по 20.12.2019 року, а також з 07.07.2021 по 10.11.2022 року на різних посадах в митних органах України, мають бути зараховані до стажу державної служби позивача.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірноговисновку про те, що позивач з урахуванням положень пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки він досяг встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку, має необхідний страховий стаж та не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (станом на 01.05.2016), а отже відповідав всім умовам, визначених законодавством, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві області від 03.01.2025 № 182950004991, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії, підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги зобов'язального характеру належить задовольнити шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 27.12.2024 на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за № 3723-XII, зарахувавши періоди його роботи з 06.06.1995 року 30.04.2016 (включно) у митних органах України до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу».
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 по справі № 480/683/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло