20 листопада 2025 року справа № 640/17902/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу № 640/17902/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» звернулось до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.07.2020 № 0689960411;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві вилучити з обліку заборгованості з податку на додану вартість та з інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» нараховане за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань № 9033132270 від 24.02.2020 податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 303 755 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Вважає необгрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо порушення ним граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість. Указав, що 20.02.2020 подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2020 року, у 18 рядку якої зазначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 9 506,00 грн. У зазначеній декларації (у рядках 20.2, 20.2.2, 20.3, 21) позивач помилково зазначив бюджетне відшкодування в розмірі 303 755,00 грн для зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Зазначену помилку позивач самостійно виправив в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань від 24.02.2020 № 9033132270, вказавши в рядках 20.2, 20.2.2, 20.3, 21 та у відповідних Додатках (Д2, ДЗ, Д4) значення «-» (відсутній).
Зазначив, що узгоджена сума податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за грудень 2019 року в сумі 159 414 грн (зазначена в рядку 18 податкової декларації з податку на додану вартість № 9331853612 від 19.01.2020) своєчасно 24.01.2020 оплачена з електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в повному обсязі. Узгоджена сума податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за січень 2020 року в сумі 9 506,00 грн (зазначена в рядку 18 податкової декларації з податку на додану вартість № 9030407940 від 20.02.2020 з врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань № 9033132270 від 24.02.2020) своєчасно 24.02.2020 оплачена з електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в повному обсязі.
Тому позивач вважає, що відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки ним дотримані строки оплати податку на додану вартість за вказаними податковими деклараціями.
Також щодо нарахування позивачу податковим органом штрафних санкцій у розмірі 20 % у сумі 3 012,05 грн та 93,05 грн у зв'язку з порушенням строків оплати грошових зобов'язань у сумі 15 060,25 грн та 465,25 грн за податковим повідомленням-рішенням (форма «Н») № 170140409 від 18.02.2020, позивач вказав, що зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу був нарахований штраф в сумі 15 525,49 грн за порушення термінів реєстрації податкових накладних. Однак, Податковим кодексом України не передбачено нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строків оплати раніше нарахованих штрафних санкцій.
01.09.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами камеральної перевірки встановлені факти порушення товариством граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, що призвело до автоматично розрахованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 74 595,40 грн. Податковий борг виник по узгодженим сумам податкових зобов'язань, зазначеним позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та сумам грошового зобов'язання донарахованих згідно податкового повідомлення-рішення. Кошти, сплачені позивачем у рахунок погашення податкових зобов'язань по деклараціям з ПДВ, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 10.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі акта приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі адміністративну справу № 640/17902/20.
Адміністративна справа передана шляхом автоматизованого розподілу судді Гаращенку В. В.
Ухвалою від 29.01.2025 суддя прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи № 640/17902/20 та вирішив розгляд справи проводити спочатку у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Ухвалою від 29.01.2025 суд замінив відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Дослідивши надані суду письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75. в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій з ПДВ з управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ», за результатом якої складено акт від 25.06.2020 № 2202/26-15-04-11-13.
Як висновок встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57, п. 203,2 ст. 203 ПК України. У Таблиці 1 міститься дані декларації, що перевірялась, кількість днів затримки та розрахунок штрафних санкцій. Так, відповідач зазначив, що позивач несвоєчасно сплатив податок на додану вартість по:
податковій декларації від 19.01.2020 № 9331853612 (граничний термін сплати 30.01.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 2 625,50 грн);
податковій декларації від 19.01.2020 № 9331853612 (граничний термін сплати 30.01.2020; фактично сплачено 23.03.2020; сума штрафних санкцій 6 212,60 грн);
уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 24.02.2020 № 9033132270 (граничний термін сплати 24.02.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 60 751,00 грн);
податковій декларації від 20.02.2020 № 9030407940 (граничний термін сплати 01.03.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 1 901,20 грн);
податковому повідомленню-рішенню від 18.02.2020 № 170140409 (граничний термін сплати 04.03.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 3 012,05 грн);
податковому повідомленню-рішенню від 18.02.2020 № 170140409 (граничний термін сплати 04.03.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 93,05 грн). Усього сума штрафних санкцій 74 595,40 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2020 № 0689960411, яким за затримку на 82, 57, 53, 51, 48, 48 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 372 977,00 грн нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 74 595,40 грн.
Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Нормою п.п. 20.1.4 п. 20.1. ст. 20 ПК України передбачено проведення перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) виключно відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючому органу надаються права на проведення камеральних, документальних та фактичних перевірок.
За п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше. - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 54.1, п. 54.3 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ПК України).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Статтею 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У той же час, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної сплати, зокрема узгодженої суми грошового зобов'язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.
З акта перевірки від 25.06.2020 № 2202/26-15-04-11-13 вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57, п. 203,2 ст. 203 ПК України. Відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Так, згідно з актом перевірки позивач несвоєчасно сплатив податок на додану вартість по: податковій декларації від 19.01.2020 № 9331853612 (граничний термін сплати 30.01.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 2 625,50 грн); податковій декларації від 19.01.2020 № 9331853612 (граничний термін сплати 30.01.2020; фактично сплачено 23.03.2020; сума штрафних санкцій 6 212,60 грн); уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 24.02.2020 № 9033132270 (граничний термін сплати 24.02.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 60 751,00 грн); податковій декларації від 20.02.2020 № 9030407940 (граничний термін сплати 01.03.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 1 901,20 грн); податковому повідомленню-рішенню від 18.02.2020 № 170140409 (граничний термін сплати 04.03.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 3 012,05 грн); податковому повідомленню-рішенню від 18.02.2020 № 170140409 (граничний термін сплати 04.03.2020; фактично сплачено 21.04.2020; сума штрафних санкцій 93,05 грн). Усього сума штрафних санкцій 74 595,40 грн.
Таким чином, податковий борг виник по узгодженим сумам податкових зобов'язань, зазначеним ТОВ «СВР Технологвя» у податкових деклараціях з податку на додану вартість, уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та сумам грошового обов'язання донарахованих згідно податкового повідомлення-рішення.
З матеріалів справи вбачається, що за підсумками звітного податкового періоду - грудень 2019 року ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» здійснило декларування в податковій декларації з ПДВ від 19.01.2020 № 9331853612 позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 159 414,00 гривень. Тобто, сума узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість станом на 20.01.2020 складає 159 414,00 гривень.
За підсумками звітного податкового періоду - січень 2020 року ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» здійснило декларування в податковій декларації ПДВ від 20.02.2020 № 9030407940 позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 9 506,00 гривень. Тобто, сума у згодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість станом на 20.02.2020 складає 9 506,00 гривень.
При складані податкової декларації з ПДВ від 20.02.2020 № 9030407940 ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» відобразило у п. 20.2 податкової декларації з ПДВ суму від'ємного значення, що перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету в сумі 303 755 гривень. Вказане, у свою чергу, призвело до складання додатків 2, 3, 4 до Податкової декларації з ПДВ за цей період, тоді як пунктом 18 такої податкової декларації, було задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету в сумі 9 506,00 гривень.
Позивач, виявивши помилку, що містилась у раніше поданій ним податковій декларації, 24.02.2020 склав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку па додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок № 9033132270 за січень 2020 року, згідно якого сума позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету не змінилась і становить 9 506,00 грн та скореговано п. 20.2 податковій декларації з ПДВ за січень 2020 року № 9030407940 від 20.02.2020, а також Додатки 2, 3, 4 до податкової декларації з ПДВ.
24.01.2020 узгоджена сума податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за грудень 2019 року в сумі 159 414,00 грн, зазначена в рядку 18 в податковій декларації з податку на додану вартість від 19.01.2020 № 9331853612, оплачена з електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в повному обсязі, що підтверджується витягом з системи електронного адміністрування ПДВ в Єдиному кабінеті платника податків.
24.02.2020 узгоджена сума податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за січень 2020 року в сумі 9 506,00 грн, зазначена в рядку 18 в податковій декларації з податку на додану вартість від 20.02.2020 № 9030407940, із врахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань від 24.02.2020 № 9033132270, оплачена з електронного рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в повному обсязі, що підтверджується витягом з системи електронного адміністрування ПДВ в Єдиному кабінеті платника податків.
Відповідно до пункту 87.9. статті 87 Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Ураховуючи зазначену норму, кошти, сплачені ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» у рахунок погашення податкових зобов'язань по деклараціях з ПДВ від 19.01.2020 № 9331853612 та від 20.02.2020 № 9030407940, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем, що й призвело до зарахування спірних грошових зобов'язань поза межами встановлених граничних строків їх сплати.
З витягу з електронного кабінету ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» про стан розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість слідує, що позивач податковий борг у сумі 13 127,50 грн згідно з податковою декларацією від 19.01.2020 № 9331853612 фактично сплатив 21.04.2020 (граничний термін сплати 30.01.2020), тобто кількість прострочених днів 82;
податковий борг у сумі 31 063,00 грн згідно з податковою декларацією від 19.01.2020 № 9331853612 фактично сплатив 23.03.2020 (граничний термін сплати 30.01.2020), тобто кількість прострочених днів 53;
податковий борг у сумі 303 755 грн згідно з уточненим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 24.02.2020 № 9033132270 фактично сплатив 24.02.2020 (граничний термін сплати 24.02.2020), тобто кількість прострочених днів 57;
податковий борг у сумі 9 506,00 грн згідно з податковою декларацією від 20.02.2020 № 9030407940 фактично сплатив 21.04.2020 (граничний термін сплати 01.03.2020), тобто кількість прострочених днів 51;
податковий борг у сумі 15 060,25 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 170140409 фактично сплатив 21.04.2020 (граничний термін сплати 04.03.2020), тобто кількість прострочених днів 48;
податковий борг у сумі 465,25 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 170140409 фактично сплатив 21.04.2020 (граничний термін сплати 04.03.2020), тобто кількість прострочених днів 48.
Ураховуючи, що за позивачем обліковувалась заборгованість із сплати відповідного грошового зобов'язання, а всі наступні платежі зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення заборгованості попереднього періоду, тому фактична сплата узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у цій справі фактично відбулась поза межами граничних строків, встановлених п. 57.1 ст. 57 ПК України.
Тому враховуючи, що позивач не сплачив узгоджені суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України, відповідач правомірно притягнув його до відповідальності у вигляді штрафу за результатами проведення камеральної перевірки.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що податковий орган протиправно застосував до позивача штрафні санкції в частині порушення граничних строків сплати грошового зобов'язання відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ від 24.02.2020 № 9033132270, з огляду на таке.
Як зазначено вище у декларації від 20.02.2020 № 9030407940 (в рядках 20.2, 20.2.2, 20.3, 21) позивач помилково зазначив бюджетне відшкодування в розмірі 303 755,00 грн для зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Зазначену помилку позивач самостійно виправив, подавши уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань від 24.02.2020 № 9033132270, вказавши в рядках 20.2, 20.2.2, 20.3, 21 та у відповідних Додатках (Д2, ДЗ, Д4) значення «-» (відсутній).
Виходячи із змісту положень статей 109-113 ПК України відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Отже, допущення платником податку помилки в частині зазначення у п. 20.2 податкової декларації від 20.02.2020 № 9030407940 суми 303 755 грн, не є правовою підставою для висновку податкового органу про несплату такого зобов'язання та, як наслідок, для застосування штрафних (фінансових) санкцій, за умови фактичної сплати суми податку та її надходження до бюджету.
Суд також приймає до уваги висновки в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 815/2405/16, де зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
При цьому, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 21.07.2020 № 0689960411 про застосування штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій за нараховане за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 24.02.2020 № 9033132270 податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 303 755 грн.
Щодо застосування до позивача штрафних санкцій в частині порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 170140409, то суд зазначає наступне.
Позивач вважає, що відсутні підстави застосовувати щодо нього штрафні санкції в цій частині, оскільки зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу був нарахований штраф в сумі 15 525,49 грн за порушення термінів реєстрації податкових накладних, а Податковим кодексом України не передбачено нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строків оплати раніше нарахованих штрафних санкцій.
Проте, згідно підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно пункту 56.2 вказаної статті у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Згідно пункту 56.3 вказаної статті скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв'язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Згідно пункту 56.10 вказаної статті рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Згідно пункту 56.17 вказаної статті процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті;
56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
56.17.3-1. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Згідно пункту 56.18 вказаної статті з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що на підставі акта перевірки від 28.01.2020 № 2261/26-15-04-09-20/33545105 контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 18.02.2020 № 0170140409 на суму 15 525,49 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10. ст. 201 та згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.
Докази оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Отже, згідно приписів статті 56 ПК України грошові зобов'язання, визначені позивачу податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 0170140409 на суму 15 525,49 грн, вважаються узгодженими, що має наслідком виникнення податкового боргу за ним.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як було зазначено вище, з витягу з електронного кабінету ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» про стан розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість вбачається, що позивач податковий борг у сумі 15 060,25 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 170140409 фактично сплатив 21.04.2020 (граничний термін сплати 04.03.2020), тобто кількість прострочених днів 48; податковий борг у сумі 465,25 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 170140409 фактично сплатив 21.04.2020 (граничний термін сплати 04.03.2020), тобто кількість прострочених днів 48.
Ураховуючи, що позивач порушив граничний строк сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2020 № 0170140409, тому суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно застосував до нього штрафні санкції в цій частині.
Суд вважає, що «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Суд враховує, інтегрована картка є формою обліку та знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вважається сплаченою, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки зумовлює відображення не існуючого податкового боргу та має наслідком застосування заходів примусового характеру, тобто недостовірна інформація створює негативні наслідки для платника податків.
За таких обставин, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до інтегрованої картки платника податків.
Тому, суд, з метою захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне частково задовольнити позовній вимоги шляхом зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків - ТОВ «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» з податку на додану вартість шляхом вилучення з обліку заборгованості з податку на додану вартість та з інтегрованої картки нараховане за уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань від 24.02.2020 № 9033132270 податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 303 755 грн.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з частковим задоволення позову судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 5 675,26 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у сумі 2 837,63 грн (розрахунок: 5675,26/2).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21 липня 2020 року № 0689960411 у частині застосування штрафних санкцій за податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 303 755,00 грн, нараховану уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 24.02.2020 № 9033132270.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), вилучити з обліку заборгованості з податку на додану вартість та з інтегрованої картки товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29, код ЄДРПОУ 33545105) податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 303 755,00 грн, нараховану уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 24.02.2020 № 9033132270.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВР ТЕХНОЛОГІЯ» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29, код ЄДРПОУ 33545105) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 837 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень 63 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО