20 листопада 2025 року Справа № 480/462/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/462/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, щодо невключення в страховий стаж періоду роботи з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018 (7 років 5 місяців 7 днів);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, з включенням до страхового стажу періоду роботи з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018 (7 років 5 місяців 7 днів), починаючи з 01 січня 2023 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що після здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 480/12999/23 та отримання довідки від 23.07.2024 про перерахунок пенсії, позивачем було встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду в Сумській області не всі періоди трудової діяльності, які наявні в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , прийняті для розрахунку стажу права на пенсію. Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення її трудового стажу протиправними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення, що зумовило звернення до суду.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалу суду було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та доставлено до електронного кабінету 03.02.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.61), однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано, а тому, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, суд кваліфікує позицію відповідача у справі як визнання позову
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 01.01.2023 позивач вернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.01.2023 № 057050010669 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 05.01.2023 № 057050010669, позивач звернулася до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 480/12999/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 05.01.2023 № 057050010669.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2023 про призначення пенсії із здійсненням належного підрахунку страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та прийняти за результатом розгляду заяви та перерахунку страхового стажу рішення по суті заяви.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Як зазначає позивач у позові, під час отримання від Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві довідки від 23.07.2024 про перерахунок пенсії, нею було встановлено, що Головним управління Пенсійного фонду в Сумській області не всі періоди трудової діяльності, які наявні в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , прийняті для розрахунку стажу права на пенсію.
Так, зазначає, що період з 14.10.1981 по 01.06.1983 увійшов до трудового стажу.
Однак, згідно запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 № 8, позивача з 01.06.1983 було залишено на роботі електромонтером. Наступний запис № 9 зроблено некоректно, а саме дату звільнення зазначено як: "011.08.1986". Однак в тому ж записі під № 9 вказана підстава звільнення: "Ув.зак 325 от 11.08.1986 г.", тобто далі в цьому ж записі № 9 вказано коректну дату.
Вказане призвело до того, що трудовий стаж становить 04 роки 09 місяців 29 днів, а відповідач зменшив зазначений стаж до 01 року 7 місяців 18 днів, тобто не враховано 03 роки 02 місяці 11 днів.
Також позивач зазначає, що трудовий стаж за період з 05.01.2011 по 11.06.2018 становить 07 років 05 місяців 07 днів, а в довідці пенсійного фонду вказано 04 роки 03 місяці 11 днів.
Звертає увагу суду на те, що в цей період позивач працювала в ПрАТ «Азовзагальмаш» і у зазначеного підприємства утворилась заборгованість по сплаті заробітної плати та страхових внесків. Заборгованість по заробітній платі не виплачено по сьогоднішній день. Зазначає, що зі слів працівника пенсійного фонду за час роботи позивача в ПрАТ «Азовзагальмаш» до стажу права на пенсію враховано періоди сплати вказаним підприємством загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а ті періоди коли не сплачувалась заробітна плата та відповідні страхові внески не увійшли у стаж права на пенсію.
Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення її трудового стажу протиправними, тому звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом Закон №1058).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У розумінні абз.36 ст.1 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
З огляду на ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі за текстом Закон №1788) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі за текстом Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж може встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №242/2536/16-а, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 по справі №620/1178/19 та інших.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі за текстом Інструкція №162), яка застосовувалася до 17.08.1993, визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.
Згідно з пп.2.4 п.2 Інструкції №162 з кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма №Т-2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторений точний запис із трудової книжки (вкладиша).
З огляду на підпункти 2.5, 2.6 пункту 2 Інструкції №162, у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
У разі потреби адміністрація підприємства видає робітникам та службовцям на їхнє прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.
Відповідно до п.п.2.4 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі за текстом Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 (а.с. 9-16), містить наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача, зокрема, згідно запису № 8 позивача з 01.06.1983 було залишено на постійній роботі електромонтером 3 розряду. Наступний запис № 9 зроблено некоректно, а саме дату звільнення зазначено як "011.08.1986". В цьому ж записі під № 9 вказана підстава звільнення: "Ув.зак 325 от 11.08.1986 г.". Тобто далі в цьому ж записі № 9 вказано коректну дату.
Період з 14.10.1981 по 01.06.1983 увійшов до трудового стажу. Разом з тим, відповідач зменшив зазначений стаж до 01 року 07 місяців 18 днів, що підтверджується довідкою Форма РС-право (а.с.21).
Також судом встановлено, що у період з 05.01.2011 по 11.06.2018 позивач працювала в ПрАТ «Азовзагальмаш» (більше 7 років).
При цьому, як вбачається з довідки Форма РС-право відповідач зменшив зазначений стаж та визначив, що стаж становить 04 роки 03 місяці 11 днів.
Вказані вище записи у трудовій книжці позивача виконані без виправлень та перекреслень, у чіткій послідовності та відповідності дати, з посиланням на відповідні накази і завірені печатками роботодавців.
Суд зазначає, що станом на час розгляду справи відповідач не надав ані відзиву на позов, ані жодних пояснень щодо невключення в страховий стаж позивача повного періоду роботи з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018, а тому, відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, суд кваліфікує позицію відповідача у справі як визнання позову.
Тому суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періодів її роботи з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018, оскільки зазначені періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
Суд зауважує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, ч.2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи вищевикладене та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, який має бути ефективним та виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невключення в страховий стаж позивача періодів її роботи у повному обсязі з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити позивачу з 01.01.2023 перерахунок пенсії за віком, з включенням до страхового стажу періодів роботи позивача у повному обсязі з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018, оскільки саме такий спосіб є належним способом захисту порушеного права позивача і по суті не змінює позовних вимог.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Оржинською Ельвірою Ігорівною (далі - адвокат).
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: договір про надання правової допомоги, укладеного 06.01.2025 між адвокатом та позивачем (а.с.33-35), додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги № 1/25 від 06.01.2025, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1270468 (а.с.37) та копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 4128 (а.с.38).
Відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги № 1/25 від 06.01.2025, якою визначено порядок оплати юридичних послуг за надання правової допомоги, адвокатом були виконані наступні роботи, зокрема, підготовка позовної заяви до пенсійного фонду щодо визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - 4500,00 грн.
Дослідивши надані документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви. Окрім того, у судові засідання адвокат не з'являвся, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд визнає про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Крім того, на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо невключення в страховий стаж ОСОБА_1 періодів роботи у повному обсязі з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.01.2023 перерахунок пенсії за віком, з включенням до страхового стажу періодів роботи у повному обсязі з 14.10.1981 по 11.08.1986 та з 05.01.2011 по 11.06.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько