20 листопада 2025 рокусправа № 380/15569/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" від 26.06.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від червня 2025 р. в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язати командування в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, будучи заброньованим на період мобілізації та на воєнний стан за підприємством, на якому він працює. Проте наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 позивача було призвано на військову службу та направлено на проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Не погоджуючись із вказаними діями відповідачів, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, у якій зазначив, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що утруднює можливість позивача на звернення до суду.
Ухвалою від 04.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 13.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
18.08.2025 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії для переміщення ОСОБА_1 з місця проходження служби до іншого місця проходження служби.
Також 18.08.2025 представник позивача подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 25.08.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2025 №182 ОСОБА_1 зарахований в списки частини та на всі види забезпечення з 26 червня 2025 року. Таким чином, наказ щодо призову ОСОБА_1 та направлення для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 є повністю реалізованим та доконаним саме з моменту прибуття ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , прийняття справ та посади. 20.08.2025 солдат ОСОБА_1 , без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, самовільно залишив розташування військової частини. За даним фактом проводиться службове розслідування, матеріали якого будуть направлені до відповідних правоохоронних органів для прийняття процесуального рішення щодо солдата ОСОБА_1 . Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутній неправомірний призов військовослужбовця та скасування наказу на призов на військову службу. Тобто, звільнення позивача через скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу за мобілізацією в особливий період та направлення для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 неможливе, наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки військової частини НОМЕР_1 , виданий у спосіб та в межах повноважень командира військової частини НОМЕР_1 , фактично реалізований. Процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Ухвалою від 03.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 05.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Іншою ухвалою від 05.09.2025 визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на звернення із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та поновлено строк на звернення з відповідним позовом.
Ухвалою від 08.09.2025 витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_1 копію наказу від 26.06.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
Іншою ухвалою від 08.09.2025 залучено до участі у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ). Запропоновано третій особі подати письмові пояснення на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 докази щодо перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, його військово-облікові дані та бронювання на час мобілізації.
18.09.2025 до суду надійшли витребувані матеріали від відповідача.
Третя особа 22.09.2025 подала до суду письмові пояснення, у яких зазначила, що із 23.10.2024 ОСОБА_1 був заброньованим на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України № 45. Дане бронювання було анульовано 10.06.2025 відповідно до підпункту 9 пункту 16 Постанови 45 у зв'язку із невиконанням мобілізаційного завдання (замовлення) підприємством. 14.06.2025 системою АІТС "Оберіг" відображено запит на бронювання відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №76 "Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час". Надалі 26.06.2025 ОСОБА_1 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 . Картотека знятих з військового обліку. Причина зняття (аб.3 п.2 ч.5 ст.37), які призвані чи прийняті на військову службу. Дата зняття з обліку 26.06.2025. Інша інформація щодо облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ОСОБА_1 відсутня зважаючи на функціонал Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів у зв'язку із взяттям особи на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 .
22.09.2025 представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, у якій просив розглядати справу за наступними позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації" від 26.06.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від червня 2025 р. в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу вказаної військової частини.
Ухвалою від 02.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну позовних вимог.
06.10.2025 представник позивача подав до суду заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи лист ІНФОРМАЦІЯ_7 , у якому вказано про скерування до Державного бюро розслідувань подання про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних щодо неправомірних дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 20.10.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Гр. ОСОБА_1 не повідомляв про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформації про його бронювання в установленому порядку. Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
03.11.2025 представник позивача подав до суду, заяву, у якій просив долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження у зв'язку з призовом позивача на військову службу під час мобілізації за наявності відстрочки від призову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , категорія обліку - військовозобов'язаний.
Згідно із відомостями про результати бронювання за заявою №20250311-1094290 від 14.06.2025, сформованого засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» ОСОБА_1 заброньований за ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до 27.01.2026.
Вказане повідомлення було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем перебування позивача на військовому обліку супровідним листом від 03.07.2025 №188.
Згідно із військово-обліковим документом з додатку «РЕЗЕРВ+» від 23.06.2025 позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 27.01.2026, тип відстрочки - бронювання.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №М333 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до поіменного списку №176 від 26.06.2025, призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до військової частини НОМЕР_1 , зокрема, солдата ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2025 №182 солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо призову його на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №50/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 08.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №704/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, від 20.10.2025 №793/2025) з 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
В силу абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, пунктом 1 частини другої статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до частин першої, третьої-п'ятої статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1-2 статті 35 Закону №2232-ХІІ, на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час. На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).
Підпунктом 8 пункту 1 Порядку №1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 17 Порядку №1487, військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час. Військовозобов'язані, які згідно із Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 34 Порядку №1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, зокрема, приймання від призовників, військовозобов'язаних та резервістів під розписку у бланках розписок (додаток 7) їх військово-облікових документів для подання таких документів до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів з метою їх звіряння з обліковими даними, а також оформлення бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час; оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до пункту 80 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Згідно з пунктом 2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно з пунктом 3 Порядку №560, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
За пунктами 56-57 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Згідно з абзацами 13-15 пункту 58 Порядку №560, органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу). До відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями надсилаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відомості про таку відстрочку вносяться відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів протягом трьох робочих днів з дня отримання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5.
Зарахування заброньованих на спеціальний облік в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) здійснюється згідно з Порядком бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 12 та від 7 червня 2024 р. № 674, або відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790).
Абзацом 22 пункту 60 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790), або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76 «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час (далі - Порядок №76).
Згідно з пунктом 1 Порядку №76, цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи).
Згідно із абзацами 1, 2, 4, 5, 8 пункту 2 Порядку №76, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
Військовозобов'язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.
Строк дії відстрочки не може перевищувати, зокрема, 12 місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах п'ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку.
Відповідно до пункту 14 Порядку №76, для цілей бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов'язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку, критично важливі підприємства, критично важливі установи.
Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку. Відповідний державний орган, який прийняв рішення про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими підприємствами, критично важливими установами, вносить до Єдиного переліку такі критично важливі підприємства та критично важливі установи, крім юридичних осіб - релігійних організацій.
Відповідно до пунктів 25, 27 Порядку №76, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.
У списку зазначаються такі відомості щодо:
1) державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи:
повне найменування юридичної особи або відокремленого структурного підрозділу юридичної особи;
код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи (у разі наявності) або відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (у разі наявності);
місцезнаходження юридичної особи або відокремленого підрозділу юридичної особи (крім критично важливих підприємств, а також критично важливих установ, які визначені Мінстратегпромом);
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи або відокремленого структурного підрозділу юридичної особи;
2) військовозобов'язаного:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
строк дії відстрочки;
відмітка про виконання вимог, визначених в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку.
Під час формування списку отримуються такі відомості:
з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів - відомості про загальну кількість військовозобов'язаних в державному органі, на критично важливому підприємстві, в критично важливій установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, загальну кількість військовозобов'язаних в державному органі, на критично важливому підприємстві, в критично важливій установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік;
Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - повне найменування юридичної особи та відокремленого структурного підрозділу юридичної особи; код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи та відокремленого структурного підрозділу юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи (крім критично важливих підприємств, а також критично важливих установ, які визначені Мінстратегпромом); прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи та відокремленого структурного підрозділу юридичної особи; прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України) кінцевого бенефіціарного власника критично важливого підприємства, критично важливої установи.
Відповідно до пунктів 29, 30 Порядку №76, протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів переведення військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов'язаний:
перебуває на військовому обліку;
перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою;
уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»;
не перебуває у розшуку.
Інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.
Підпунктами 1, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 12 пункту 31 Порядку №76 передбачено, що надана відстрочка підлягає анулюванню в разі, зокрема, закінчення строку її дії; позбавлення підприємства, установи, організації статусу критично важливого підприємства, критично важливої установи державним органом, який прийняв рішення про визначення їх критично важливою установою; ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи; звільнення військовозобов'язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи); тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов'язаного з критично важливим підприємством, критично важливою установою; обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, але не частіше ніж один раз на п'ять календарних днів засобами Порталу Дія; надання відстрочки з інших причин, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; невідповідності військовозобов'язаного умовам, зазначеним в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За нормами абзацу дев'ятого пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Згідно з пунктом 15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний організовувати, серед іншого, проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов'язку.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як органи військового управління зобов'язані володіти повною та достовірною інформацією щодо військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку, у тому числі щодо наявності у них бронювання на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями.
З матеріалів справи судом вже встановлено, що згідно із відомостями про результати бронювання за заявою №20250311-1094290 від 14.06.2025, сформованого засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія» ОСОБА_1 заброньований за ВСП «Локомотивне депо Львів-Захід» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до 27.01.2026. Про наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у вигляді бронювання також зазначено у електронному військово-обліковому документі з додатку «РЕЗЕРВ+», сформованому 23.06.2025.
Отже, на момент винесення спірного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №М333 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу на строк до 27.01.2026 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте, відповідачем не було вжито належних заходів щодо з'ясування та перевірки таких обставин. Доводи вказаного відповідача про те, що позивач не повідомляв про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформації про його бронювання в установленому порядку суд відхиляє, оскільки процедура бронювання позивача проводилась шляхом надсилання списків військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час в електронній формі засобами Порталу Дія, та враховуючи, що позивач був успішно заброньований на строк до 27.01.2026, як вбачається із відомостей про результати бронювання за заявою №20250311-1094290 від 14.06.2025, позивача було переведено на спеціальний військовий облік засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в автоматичному режимі, а отже, відповідач не міг не володіти вказаною інформацією. При цьому, ні відповідачем, ні третьою особою не подавались до суду докази анулювання дії відстрочки позивача на момент прийняття спірного наказу про призов його на військову службу під час мобілізації.
Щодо доводів відповідача про те, що оспорювані накази як акти індивідуальної дії, є вже реалізованими, а їх дія вичерпана, а тому навіть скасування таких наказів не мало б наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.
Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.
Отже, у разі видання суб'єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим. Суд також наголошує, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати працівника, який має відстрочку від проходження військової служби та направляти його до військової частини.
Щодо доводів відповідача про те, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, з посиланням на висновки Верховного Суду висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, то суд звертає увагу, що кожна справа має свої особливості, свої індивідуальні обставини, які встановлюються на підставі доказів.
У вказаній справі №160/2592/23, позовні вимоги були обґрунтовані неналежним проходження військово-лікарської комісії перед призовом на військову службу, крім того у вищезазначеній справі позивач оскаржував не акт індивідуальної дії (наказ начальника районного ТЦК та СП про мобілізацію позивача), а дії щодо порушення, допущені під час процедури проведення ВЛК. Також у вказаній справі позивач не обґрунтовував свої вимоги щодо протиправності призову його на військову службу наявністю відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тобто правовідносини, які виникли у вищезазначеній справі та у справі, що розглядається, не є тотожними. При цьому, висновки Верховного Суду про визнання процедури призову незворотною, не є зразковими, а стосуються конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому суд не вбачає підстав для врахування вказаного правового висновку до спірних правовідносин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією. Оскільки вказаний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №М333 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову позивача на військову службу під .час мобілізації було прийнято протиправно, за наявності у позивача належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, такий підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №182 в частині зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вказаної військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини, то суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №М333. Суд враховує, що протиправний призов за мобілізацією може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби. Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону. При цьому суд звертає увагу, що хоч Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу" не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як протиправний призов та скасування наказу начальника ТЦК та СП про такий призов, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов'язання військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу цієї військової частини.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати в цій частині розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2025 №М333 «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову на військову службу солдата ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2025 №182 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) зі списків особового складу частини.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна