справа№380/14676/25
19 листопада 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 зобов'язання вчинити дії.,
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 31.12.2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови;
- зобов'язати визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 31.12.2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови та здійснити перерахунок з 02.11.2020 по 31.12.2020 року належних у вказаний період виплат - грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового інімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний юджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови;
- зобов'язати визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови та здійснити перерахунок з 01.01.2021 по 31.12.2021 року належних у вказаний період виплат - грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані додаткові дні щорічної відпустки як учасник бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні мені в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови;
- зобов'язати визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови та здійснити перерахунок з 01.01.2022 по 31.12.2022 року належних у вказаний період виплат - грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані додаткові дні щорічної відпустки як учасник бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.01.2023 по 20.02.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови;
- зобов'язати визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 01.01.2023 по 20.02.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови та здійснити перерахунок з 01.01.2023 по 20.02.2023 року належних у вказаний період виплат - грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані додаткові дні щорічної відпустки як учасник бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік, на відповідні тарифні коефіцієнти, та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму неоплаченого грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що протягом спірного періоду проходження військової служби Відповідач протиправно здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, виходячи із заниженої розрахункової величини. Зокрема, для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), тоді як, на переконання Позивача, мав застосовуватися актуальний розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Така позиція ґрунтується на тому, що пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, визнано протиправним та скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Відтак, з моменту набрання цим судовим рішенням законної сили, відновила дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704.
Ухвалою від 23.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Відповідач у наданому відзиві проти позову заперечив, наполягаючи на правомірності своїх дій. Його позиція зводиться до того, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося у відповідності до норм чинного на той момент законодавства, а саме пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що прямо та імперативно вказувала на застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого законом саме на 01 січня 2018 року. Відповідач наголошує, що як суб'єкт владних повноважень він зобов'язаний діяти виключно у межах та у спосіб, визначені законом, і не мав повноважень самостійно змінювати встановлений Урядом порядок розрахунків.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командувача військ оперативного ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 11.02.2023 року №95 призначений на посаду начальника медичної служби військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.01.2023 року №55 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення.
На даний момент проходить військову службу та бере участь у виконанні бойових завдань задля забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської федерації проти України у складі підрозділів військової частини НОМЕР_4 .
02.05.2025 року звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_2 з проханням здійснити перерахунок з 02.11.2020 по 20.05.2023 року належних йому у вказаний період виплат - грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учасник бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та здійснити їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом-відповіддю №2094 від 02.07.2025 на заяву від 02.05.2025, яку позивач отримав 17.07.2025 року Відповідач повідомив що, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року. Таким чином перерахунку та виплат проведено не було.
Також відповідачем долучено до відповіді копію довідки про всі види та розміри помісячно із зазначенням складових нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за весь період проходження служби, де посадовий оклад та оклад за військовим званням здійснювався відповідно до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом станом на 01.01.2018 року.
Позивач такі дії відповідача вважає протиправними, а тому звернувся до суду.
При вирішення спору, суд керувався наступними нормами.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
Таке правове регулювання мало місце до 12 травня 2023 року.
В подальшому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши його в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 12.05.2023 розмір посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача повинен розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ».
Пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є протиправною, а право Позивача на отримання недоплачених сум підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідачів здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Таким чином, у спірний період (з 29.01.2020 по 20.02.2023 року) Відповідач був зобов'язаний застосовувати для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача норму, яка передбачала множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Відповідно до норм чинного законодавства України, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлювався:
На 2020 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2102,00 грн.
На 2021 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2270,00 грн.
На 2022 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2481,00 грн.
На 2023 рік: статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2684,00 грн.
В обох випадках зазначені норми законів є імперативними та мають вищу юридичну силу порівняно з будь-якими підзаконними нормативно-правовими актами.
Проте, Відповідач, ігноруючи наслідки судового рішення у справі № 826/6453/18 та прямі норми Закону «Про Державний бюджет України на 2022-2023 роки», продовжував застосовувати нечинну розрахункову величину в розмірі 1762,00 грн.
Така бездіяльність є прямим порушенням вимог законодавства та свідчить про невиконання покладених на нього функцій належним чином, що призвело до систематичної недоплати Позивачу грошового забезпечення.
Суд наголошує, що посадовий оклад та оклад за військовим званням є фундаментальними, базовими складовими грошового забезпечення, від розміру яких залежить обчислення більшості інших щомісячних та одноразових додаткових видів виплат (надбавок, доплат, премій, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги тощо). Відповідно, протиправне заниження цих базових показників автоматично та невідворотно призвело до пропорційного заниження і всіх похідних від них виплат, що свідчить про комплексне порушення майнових прав Позивача.
Суд дійшов висновку, що бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та невиплати Позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, розрахованому із застосуванням актуальної розрахункової величини, є протиправною, а порушене право Позивача підлягає ефективному судовому захисту шляхом зобов'язання Відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У даній справі суд встановив факт триваючого порушення майнових прав Позивача з боку Відповідача, що вимагає втручання суду для їх ефективного поновлення.
Згідно з принципом верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів, закріпленим у статті 7 КАС України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідач, продовжуючи застосовувати положення, що ґрунтувалися на скасованій нормі підзаконного акту (Постанови № 103), діяв всупереч цьому принципу, оскільки проігнорував акт вищої юридичної сили - Закон України «Про Державний бюджет України на 2020-2023 роки».
Ключовим для цієї справи є положення частини другої статті 77 КАС України, яке встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача». Суд констатує, що Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи Позивача та доводив правомірність його бездіяльності.
Аргументи Відповідача щодо необхідності дотримання текстуального змісту постанови № 704 є неспроможними, оскільки не враховують юридичних наслідків скасування її окремих положень в судовому порядку. Така позиція суперечить сталій та однозначній практиці Верховного Суду з цього питання, врахування якої є обов'язковим відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнає доводи Позивача переконливими та підтвердженими належними доказами, а заперечення Відповідача - необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення суд зазначає таке.
Питання, повязані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші (стаття 2 Закону № 2050).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
При вирішенні даної позовної вимоги суд враховує актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 640/12053/21 (адміністративне провадження № К/990/38312/23), яка стосувалася аналогічних правовідносин.
У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи положення статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, дійшов висновку, що використане у статті 3 формулювання «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд наголосив, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність виплату компенсації втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Зміст і правова природа спірних правовідносин дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульований Верховним Судом України (наприклад, у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11) та підтримується усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20).
Відтак, оскільки під час розгляду даної справи суд встановив факт протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , яка призвела до порушення строків виплати Позивачу належного йому грошового забезпечення (розрахованого із застосуванням актуальної розрахункової величини) за період з 29.01.2020 по 20.02.2023, то Позивач одночасно з правом на отримання недоплачених сум набув і право на компенсацію втрати частини цих доходів.
Доводи про те, що позовна вимога про стягнення компенсації є передчасною, оскільки основна сума боргу (недоплачене грошове забезпечення) ще не нарахована та не виплачена, є помилковими та суперечать висновкам Верховного Суду. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Відкладення вирішення питання про стягнення компенсації до моменту фактичного виконання відповідачем цього рішення суду (тобто до моменту фактичної виплати боргу) змусить Позивача повторно звертатися до суду з новим позовом, що є неефективним способом захисту порушеного права та суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.
Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 (на яку є посилання у постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21), згідно з яким невиплата компенсації у місяць виплати заборгованості сама по собі свідчить про відмову її виплатити та не потребує окремого досудового звернення з цього приводу.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що Позивач, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати розподілу не підлягають.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , яка полягала у незастосуванні при обчисленні грошового забезпечення та інших належних ОСОБА_1 виплат за період з 29.01.2020 по 20.02.2023 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що призвело до нарахування та виплати зазначених сум у заниженому розмірі.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) сум грошового забезпечення та всіх похідних від нього виплат за період служби з 29 січня 2020 року по 20 лютого 2023 року включно, шляхом визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням на основі правильної розрахункової величини, а саме: розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року (для періоду з 29.01.2020 по 31.12.2020), на 1 січня 2021 року (для періоду з 01.01.2021 по 31.12.2021), на 1 січня 2022 року (для періоду з 01.01.2022 по 31.12.2022) та на 1 січня 2023 року (для періоду з 01.01.2023 по 20.02.2023), помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти, встановлені додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017; на основі перерахованих посадового окладу та окладу за військовим званням, провести перерахунок усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, грошовою допомогою на оздоровлення, матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань, а також грошовою компенсацією за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми недоплаченого грошового забезпечення та похідних від нього виплат, зазначених у пункті 3 цього рішення, за весь час затримки виплати, починаючи з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати, відповідно до Закону України № 2050-III.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19.11.2025 року.
Суддя Коморний О.І.