Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 листопада 2025 року Справа№200/8306/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 10.07.2025 року № 050750002870 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 02.07.2025 року, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи у колгоспі з 22.09.1981 року по 22.03.2000 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 02.07.2025 року звернулася до ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, починаючи з 60 років відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень Закону України від 20.03.2023 року № 2981-ХІ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 050750002870 від 10.07.2025 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 30 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі з 22.09.1981 року по 22.03.2000 року, оскільки заявником не надано уточнюючу довідку про період роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
З зазначених підстав позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки в її трудовій книжці наявні записи, що підтверджують спірні періоди роботи у колгоспі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та задоволено клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідачем не надано письмового відзиву, тому суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач 02.07.202 року, досягнувши 62-річного віку, звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком з 60 років відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень Закону України від 20.03.2023 року № 2981-ХІ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки проживає на тимчасово окупованій території України.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 050750002870 від 10.07.2025 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 30 років.
Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області до страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі з 22.09.1981 року по 22.03.2000 року, оскільки заявником не надано з окупованої території уточнюючу довідку про період роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу періодів роботи згідно її трудової книжки з підстав відсутності довідки про період роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, зокрема в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Спору між сторонами стосовно відсутності записів у трудовій книжці немає.
Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 22.09.1981 року, містить записи № 1-2 про період роботи позивача у колгоспі (КСП Ілліча) з 22.09.1981 pоку по 22.03.2000 року.
Таким чином, записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 22.09.1981 року підтверджено роботу позивача у спірному періоді, не прийнятому відповідачем.
Водночас, відповідачем не враховано до страхового стажу спірний період роботи в колгоспі з підстав відсутності інформації про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, аркуш 22-24 трудової книжки колгоспника містить додаткові відомості з 1981 року по 2000 рік щодо трудової участі позивача в громадському господарстві.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Таким чином, стаж роботи в колгоспі враховується за фактичною тривалістю за двох умов, які мають існувати одночасно: невиконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та відсутність поважних підстав такого невиконання.
Відповідачем не доведено наявності обставин, передбачених статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте дані, зазначені на аркушах 22-24 трудової книжки колгоспника містять додаткові відомості з 1981 року по 2000 рік щодо трудової участі позивача в громадському господарстві.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки з вини підприємства-роботодавця.
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи, зазначених в її трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 22.09.1981 року щодо періоду роботи позивача у колгоспі (КСП Ілліча) з 22.09.1981 pоку по 22.03.2000 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, визначений позивачем.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою про відкриття провадження у даній справі задоволено клопотання представника позивача адвоката Єфімік Олени Олександрівни про звільнення позивача від сплати судового збору, тому питання розподілу судових витрат не вирішується.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10.07.2025 року № 050750002870 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2025 року про призначення пенсії за віком , зарахувавши до загального страхового стажу період роботи у колгоспі з 22.09.1981 року по 22.03.2000 року.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20 листопада 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Б. Голубова