20 листопада 2025 рокуСправа №160/27027/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Полтавській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.09.2025 № 046350020574 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, при наявності спеціального стажу роботи 25 років 02 місяців 18 днів, станом на 14.06.2016р.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити мені ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року, відповідно до заяви від 03.09.2025року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за вислугою років працівнику охорони здоров'я, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 046350020574 від 03.09.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії, передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач з рішенням відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем не взято до уваги, що згідно з пунктом «е» частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Залучено в якості другого відповідача по справі №160/27027/25 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427).
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву Позивача про призначення пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії, отже, вимоги Позивача про зобов'язання вчинити певні дії Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протирічать нормам чинного законодавства та обставинам справи.
Відповідно до п. “е» ст. 55 закону України “Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців (станом на 11.10.2017 року, тобто вступу в силу Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»). Страховий стаж особи складає 37 років 02 місяці 08 днів, у тому числі cтаном на 11 жовтня 2017 року - 25 років 02 місяці 18 днів спеціального стажу роботи як працівника освіти. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення відмовити заявниці у призначенні пенсії за вислугу років відповідно пункту »е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю права на призначення пенсії та необхідного спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців станом на 11 жовтня 2017 року.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому зазначено, що заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 03.09.2025 №046350020574, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Аналіз наданих документів показує, що спеціальний стаж, який дає право на даний вид пенсії станом на 11.10.2017 становить 25 років 02 місяці 18 днів. Загальний страховий стаж роботи становить 37 років 02 місяці 08 днів. З огляду на викладене, Управління вважає, що рішення №046350020574 від 03.09.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
26 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за вислугою років працівнику охорони здоров'я, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначення пенсії від 03.09.2025 року №046350020574, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії.
Так, в рішенні від 03.09.2025 року №046350020574 зазначено зокрема наступне.
Згідно пункту «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом:
на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років;
на 1 січня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
на 11 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
Статтею 7 Закону №1788-ХІІ визначено, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 26.08.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років та надала наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, диплом.
Аналіз наданих документів показує, що спеціальний стаж, який дає право на даний вид пенсії станом на 11.10.2017 становить 25 років 02 місяці 18 днів.
Загальний страховий стаж роботи становить 37 років 02 місяці 08 днів.
З огляду на викладене, Управління прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При вирішені спору суд виходить із того, що пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров'я та соціального забезпечення призначають відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Згідно пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Закону № 901-VIII від 23.12.2015 р.) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців.
У свою чергу, пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р.) було визначено, що право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відтак, змінами, внесеними № 213-VIII від 02.03.2015 р. до положень Закону № 1788-XII підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктом «е» статті 55 Закону 1788-XII, а Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р. встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII) за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Водночас, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Конституційний Суд України у своєму рішенні вказав, зокрема, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 911-VI у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Також, зазначив, що положення статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Суд звертає увагу, що після прийняття Закону № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Закону №901-VIII від 23.12.2015 р. до Закону № 1788-XII неодноразово вносилися зміни, однак такі зміни не стосувалися призначення пенсії за вислугу років окремим категорія працівників галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону № 1788-XII.
З огляду на рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, суд зазначає, що з 04.06.2019 року відновила дію редакція статті 55 Закону № 1788-XII, яка була чинною до 01.04.2015 року (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом № 901-VIII від 23.12.2015 р.).
Отже, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року, відновлено право позивача на призначення пенсії за вислугою років як працівнику охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд зазначає, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії не враховано той факт, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року відбулися зміни в правовому регулюванні питання призначення окремим категоріям працівників пенсії за вислугою років згідно статті 55 № 1788-XII, в тому числі і працівникам охорони здоров'я та соціального забезпечення.
Як встановлено, заяву про призначення пенсії позивачка подала 26.08.2025р. та на той час мала визнаний пенсійним фондом стаж, а саме 25 років 02 місяці 18 днів (який вже був на 11.10.2017).
Під час винесення рішення Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області цей стаж вже становив 37 років 02 місяці 08 днів.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що спеціальний стаж роботи позивача станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії становить більше 25 років, що є достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015 р. та Законом №901-VIII від 23.12.2015 р.).
Суд вважає за необхідне зазначити, що жодних зауважень щодо неврахування періодів роботи позивача до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, як й інших підстав для відмови у призначенні бажаної пенсії відповідачем у оскаржуваному рішенні наведено не було.
Таким чином, відповідно до наданих до відповідача документів, вбачається наявність та достатність спеціального стажу, що надає ОСОБА_1 , право на пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику охорони здоров'я.
При цьому, пенсія за віком, згідно ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Враховуючи вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.09.2025 № 046350020574 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за вислугу років не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Отже, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішенням відповідача від 03.09.2025 № 046350020574 та з метою ефективного захисту прав позивача, належним способом відновлення порушеного права є зобов'язання відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII з моменту звернення, а саме з 26.08.2025р. оскільки її спеціальний стаж роботи є достатнім для призначення вказаної пенсії, що й не заперечується самим пенсійним органом.
Відповідно до пункту 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з викладених вище підстав.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 484,30 грн., а тому вказана сума підлягає частковому стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок 34), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.09.2025 року №046350020574 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 26.08.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, 36000, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 484,30 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова