Справа № 588/1305/25
Провадження № 2/588/555/25
20 листопада 2025 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Огієнка О.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представниця позивача Лисенко О.С. у липні 2025 року звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 29.12.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем був укладений кредитний договір (оферти) № 29.12.2024-100000113, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 26000 грн на строк 140 днів з умовою сплати: відсотків за фіксованою ставкою у розмірі 1% за один день користування кредитом; комісії за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 3900 грн та нараховується у день видачі кредиту; неустойки в розмірі 260 грн, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконував належним чином, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 73699,64 грн, яка складається з такого: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 32760 грн; комісії у розмірі 1939,64 грн, а також неустойки в розмірі 13000 грн, чим порушуються права та інтереси позивача.
Посилаючись на вказані обставини, представниця позивача просить суд стягнути з стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 29.12.2024-100000113 від 29.12.2024 у розмірі 73699,64 грн, а також судові витрати по справі в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 30.07.2025 було відкрито провадження у даній справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
11.09.2025 відповідач подав відзив на позов, у якому вказав, що заявлена позивачем сума заборгованості не ґрунтується на умовах договору. Наданий позивачем розрахунок є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача. Також позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його погашення. Сума заборгованості по відсотках нарахована поза межами погодженого строку кредитування. Нарахована позивачем неустойка підлягає списанню відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Також відповідач просив урахувати, що він є військовослужбовцем, тому на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не мав права нараховувати відсотки. Тому відповідач просить суд частково задовольнити позов та стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20399,64 грн. Також відповідач просить суд поновити строк на подання відзиву посилаючись на те, що позовну заяву отримувала його дружина, він є військовим та не міг своєчасно ознайомитись з позовною заявою і подати відзив.
19.09.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, у якій вказав, що просить не приймати до уваги відзив, оскільки відповідачем не подано документів, що підтверджують надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасниками справи. Також представник позивача, крім обставин викладених у позовній заяві зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру. Позивач не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи. Відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору. У разі підтвердження права відповідача, як військовослужбовця, на відповідну пільгу, позивач може подати клопотання про зменшення позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду було поновлено відповідачу строк на подання відзиву, оскільки ним було надано докази, що підтверджують надсилання та вручення відзиву та доданих до нього документів позивачу 15.09.2025.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представниця позивача у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві зазначила, що просить суд проводити розгляд справи без її участі, не заперечує проти заочного розгляду справи. Також представниця вказала, що позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з проходженням військової служби.
Зважаючи на вказані заяви сторін, суд визнав за можливе розглянути справу без учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов'язані зі спорами про виконання зобов'язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що 29.12.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 шляхом підписання заявки та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) був укладений кредитний договір № 29.12.2024-100000113, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 26000 грн на строк 140 днів (до 17.05.2025), шляхом перерахування на картку № НОМЕР_1 , з умовою сплати: фіксованої незмінної ставки у розмірі 1% за один день користування кредитом; комісії пов'язаної з наданням кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що дорівнює 3900 грн та нараховується у день видачі кредиту, а також сплати неустойки у розмірі 260 грн, що нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Також сторонами був погоджений графік платежів та інші умови кредитування (а.с. 20-28).
Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, зі змісту договору, вбачається, що у ньому визначені основні істотні мови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання ним цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом із тим, суд не приймає як складову частину кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем паспорт споживчого кредиту, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
На виконання умов вказаного договору позичальнику ОСОБА_1 29.12.2024 було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 у розмірі 26000 грн (а.с. 29-33, 36).
Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу кредит.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов'язання внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, станом на 25.07.2025 утворилася заборгованість у розмірі 73699,64 грн, яка складається з такого: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26000 грн; заборгованості по процентам у розмірі 32760 грн; комісії у розмірі 1939,64 грн, а також неустойки у розмірі 13000 грн (а.с. 13).
Суд не погоджується із вказаним розрахунком зважаючи на таке.
Як вбачається з картки субконто, наданої представником позивача, ОСОБА_1 11.01.2025 сплатив кошти на погашення кредиту в розмірі 3640 грн та 1960,36 грн (а.с. 77-88).
Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.
24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Як установлено судом на підставі наданих відповідачем доказів, зокрема довідки виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 14.08.2025, військового квитка та посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 з 26.11.2022 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 , є учасником бойових дій (а.с. 54-61).
Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення кредитного договору та протягом строку його дії відповідач перебував на військовій службі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем в супереч положенням ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані відповідачеві проценти за користування кредитом.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом не підлягають задоволенню.
Зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідач фактично отримав кредит та користувався кредитними коштами, які удобровільному порядку не повернув, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20399,64 грн.
Разом із тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією пов'язаною з наданням кредиту у розмірі 1939,64 грн зважаючи на таке.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку та виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Отже умова договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту фактично є нікчемною.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, нарахована позивачем неустойка в розмірі 13000 грн підлягає списанню позивачем, як кредитодавцем.
Відтак, позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 34).
Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені на 27,68%, отже витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 670,52 грн.
Керуючись вимогами статей 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №29.12.2024-100000113 від 29.12.2024 у розмірі 20399 (двадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 64 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн 52 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. О. Огієнко