Справа № 466/7335/25
Провадження № 2-а/466/185/25
«17» листопада 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої - судді Глинської Д.Б.
з участю секретаря с/з Садовської А.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ляш Сергій Володимирович, до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
05 серпня 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ляш Сергій Володимирович, через систему «Електронний суд» подав до суду позовну заяву до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області, в якій позивач просить суд постановити рішення, яким: скасувати постанову серії ЕНА №5361500 від 31 липня 2025 року по справі про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі; стягнути з відповідача на його користь судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що 31.07.2025 приблизно о 17 год. 00 хв. він, ОСОБА_1 , рухаючись по вулиці Тернопільській міста Бережани, повернув ліворуч на площу Ринок, де зупинив автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_1 , біля Аптеки №31, що знаходиться поруч із магазином «EVA 1682», розташованого за адресою площа Ринок 9, м. Бережани для розвантаження товару вказаного магазину згідно з товарно-супровідних документів.
В цей час до нього підійшов поліцейський відділу поліції (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області сержант поліції Білоніжка Михайло Богданович, попросив пред'явити документи, що посвідчують особу та на транспортний засіб, повідомив йому про порушення ним встановлених ПДР, а саме вимог заборонних знаків.
Він категорично заперечував факт порушення, оскільки є водієм автомобіля та обслуговує підприємство, яке розташоване у пішохідній зоні на площі Ринок.
На його запитання у чому саме полягає порушення поліцейський пояснив, що він не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив Правила дорожнього руху.
Після чого, поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення одразу за місцем його вчинення (тобто на місці зупинки автомобіля) та прийняв постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5361500, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи та є незаконною, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про місце вчинення, а містить посилання лише про місце розгляду справи, а саме: «м. Бережани, вулиця В. Чорновола», що не є тотожним поняттю місцю вчинення правопорушення.
Згідно з обставин даної справи, підставою для застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень стали обставини щодо невиконання вимог дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушені вимоги п.8.4.в ПДР.
Як встановлено поліцейським та зазначено в постанові автомобіль MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .
Він, Головчак Ростислав Юрійович, працює в ТОВ «РУШ» з 01.07.2021 водієм автотранспортних засобів в транспортному відділі РЦ Львів ТОВ «РУШ».
Відповідно до товарно-транспортної накладної №1604716-1682 від 30.07.2025 вказаним автомобілем здійснювалась доставка 2 палетомісць товарів промислової групи від вантажовідправника ТОВ «РУШ», місце навантаження - м. Львів, вул. Городоцька, 367, до пункту розвантаження площа Ринок, буд. 9, м. Бережани, EVA 1682.
Вважає, що у постанові в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА 5361500 від 31.07.2025 не наведено доказів, на яких грунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення. Єдиним доказом, на якому грунтується його обвинувачення у скоєнні правопорушення є долучений відеозапис з автомобільного відеореєстратора 70 mai 800s.
Проте, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським не було надано йому для ознайомлення цей доказ.
Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем зроблений висновок про наявність в його діях складу правопорушення лише на підставі відеозапису з автомобільного відеореєстратора.
При цьому, відповідачем не взято до уваги його усних пояснень про те, що він здійснював доставку товару до магазину EVA 1682 на площі Ринок, 9, м. Бережани, оскільки інших під'їзних шляхів до магазину немає, то він заїжджав з вулиці Тернопільської відповідно до вимог ПДР.
Однак, в порушення вимог КУпАП, поліцейський розглянув справу однобічно, без дослідження доказів по справі, та не взяв пояснення до уваги.
Вважає, що поліцейський не встановив наявність події правопорушення та не з'ясував усі дані, які мають значення для правильного вирішення справи. Також при оформленні постанови поліцейським не було належним чином повідомлено його права. Будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не було встановлено суспільне діяння скоєного, не було досліджено пояснення на предмет допустимості та належності, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи. Своїми діями, поліцейський грубо порушив вимоги ст. ст. 278, 279 КУпАП.
Зазначає, що не поширюється дія знаків: 3.1-3.8, 3.11 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
У відповідності до п.11.13 ПДР забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1 26.3 цих Правил.
Пунктом 26.3 ПДР України передбачено, що у пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком "Інвалід", якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними.
Вважає, що площа Ринок в зоні дії вказаних дорожніх знаків є пішохідною зоною, де заборонено саме стоянку транспортних засобів.
Відповідно до ПДР, стоянка припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Зупинка припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, Якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Зважаючи на вказані норми ПДР, він, ОСОБА_1 , правомірно, виконуючи вимоги ПДР та вказаних дорожніх знаків, за відсутності інших під'їздів до магазину EVA 1682, який здійснює діяльність за адресою площа Ринок, 9, м. Бережани, керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ ATEGO, д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснив зупинку біля вказаного магазину з метою доставки вантажу товарів промислової групи згідно TTH.
Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, та такою, що порушує її права та інтереси.
Зважаючи на вищевикладене, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ляш Сергій Володимирович, до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення було залишено без руху.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22 серпня 2025 року від представника відповідача Головного управління національної поліції у Тернопільській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
31 липня 2025 року поліцейським ВП № 1 (м. Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Білоніжка М.Б. помітив транспортний засіб MERSEDES-BENZ ATEGO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в м. Бережани на вул. Чорновола не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив вимоги п.8.4.в Правил дорожнього руху України порушення вимог заборонних знаків та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
На позивача ОСОБА_1 було винесено постанову серії EHA N№ 5661500 від 31.07.2025.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським було роз'яснено позивачеві його права, як громадянина України, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та відповідно до вимог ст. ст. 278,279 КУпАП.
Поліцейським при винесені постанови надано оцінку всім обставинам справи, враховано докази, які вказують, що позивачем вчинено вказані в постанові адміністративні правопорушення та накладено стягнення з дотриманням норм чинного законодавства.
До відзиву долучено відеозапис події, який безпосередньо стосується позивача і вчиненого ним правопорушення.
На відео з боді-камери працівника поліції зафіксовано автомобіль позивача, який не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 "В'їзд заборонено".
Зауважує, що позивач у позовній заяві не заперечує факту, здійснення зупинки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.21 "В'їзд заборонено"
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року. № 1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За приписами пункту 1.10 ПДР України встановлено, що зупинка це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);
стоянка припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Згідно з пунктом 8.4 «в» заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки, проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, то з даного приводу зазначають, що згідно з ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», правова допомога це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Надання даних послуг відбувається на основі договору на котрий розповсюджуються всі вимоги та норми договірного права, в тому числі зазначення істотних умов договору таких, як ціна договору та строк його дії. Із наданого позивачем договору прослідковується відсутність чітко зазначених визначень ціни та строку дії договору, що свідчить про формальний характер укладення такого договору та можливу його нікчемність.
Позивачем не додано до матеріалів позовної заяви жодного документу, котрий підтверджував би витрату ним суми в 2 000 грн. на отримання правової допомоги (квитанції про оплату послуг, платіжні доручення з відміткою банку або інший банківський документ тощо). Вважають, що це унеможливлює задоволення вимог позивача.
Враховуючи вищевикладене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн є неспівмірними зі складністю справи та ціною позову.
Відтак, поліцейський мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством.
Частиною 5 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В судовому засіданні встановлено, що 31 липня 2025 року поліцейським ВП №1 (м. Бережани) Тернопільської РУП ГУ НП у Тернопільській області Білоніжкою М.Б. було винесено оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5361500, згідно з якою позивач ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно з вищевказаної постанови 31 липня 2025 року о 17:08 год. у м. Бережани на вул. Чорновола, позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ ATEGO, державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 ПДР України «В'їзд заборонено» та п. 8.4 «в» - порушення вимог заборонних знаків.
Ці обставини підтверджуються долученою до справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5361500 від 31.07.2025.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Так, згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків.
Обов'язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Закон України «Про дорожній рух» визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.
Згідно зі ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пункт 8.4 ПДР України передбачає, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Згідно з п. 3.21 розділу 33 ПДР України, дорожній знак 3.21 означає "В'їзд заборонено". Забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Відповідно до п.8.2.1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил та повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або ж частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.
Якщо ж дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Водночас, дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли б сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що відповідачем в додатках до відзиву на позовну заяву долучено відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського, даний доказ було досліджено судом.
Як встановлено наданий відеозапис не містить фіксації події адміністративного правопорушення. Натомість містить скарги позивача щодо порушення уповноваженими особами відповідача процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, розмови, що не відносяться до суті справи та процес ознайомлення позивача з винесеною постановою постанову ЕНА № 5361500 від 31.07.2025.
При цьому, між сторонами існує спір щодо напрямку (вулиці) руху позивача. Крім того, із відеозапису не вбачається, що автомобіль позивача знаходиться в зоні дії дорожнього знаку п. 3.21 «В'їзд заборонено». Встановити маршрут без відповідних доказів неможливо під час розгляду справи в суді без належних та допустимих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем зазначеного правопорушення.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. та судового збору, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених судових витрат позивач подав такі документи: акт надання професійної правничої допомоги від 04.08.2025; додаткову угоду до Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.08.2025; ордер на надання правничої допомоги від 01.08.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3331 від 28.04.2017.
В свою чергу в додатковій угоді до договору про надання професійної правничої допомоги від 01 серпня 2025 року сторони дійшли згоди, зокрема, про те, що за вартість послуг (гонорар) адвоката за надання клієнту правової допомоги (послуг) визначеної у п.1 цієї додаткової угоди є фіксованим та складатиме 2 000,00 грн. без ПДВ.
Таким чином, згідно з представлених суду документів, загальна сума витрат на правничу допомогу становить 2 000,00 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат не було надано платіжних доручень про передачу коштів адвокату Ляш С.В., оскільки у ст. 139 КАС України зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 та від 05 березня 2021 року у справі №200/10801/19-а.
Розглядаючи подані документи, необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, беручи до уваги викладене, суд доходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.9, 245, 251, 280, 283, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 73, 74, 77, 132, 134, 139, 242, 243 -246, 286 КАС України, суд
позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5361500 від 31 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, та провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Тернопільській області ( ЄДРПОУ 40108720, м. Тернопіль, вул. Валова, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення може бути повністю або частково оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 17 листопада 2025 року.
Суддя Д. Б. Глинська