Справа № 522/21410/25
Провадження № 1-кс/522/3266/25
20.11.2025 Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальних провадженнях №12025162510000871 від 18.06.2025 року, №12025162510001223 від 19.09.2025 року стосовно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чорноморськ, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст.307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
захисник- ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
На розгляд до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510000871 від 18.06.2025 року, стосовно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Крім того на розгляд до Приморського районного суду м.Одеси надійшов обвинувальний акт кримінальному провадженні №12025162510001223 від 19.09.2025 року стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор, обвинувачений та його захисник просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувальних актів у відкритому судовому засіданні.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувальні акти надійшли до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту прокурору, немає, обвинувальні акти відповідають вимогам КПК України, встановлено наявність підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувальних актів.
Крім того, прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання запобіжного заходу раніше, продовжують існувати, а саме: встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме необхідність запобігання спробам ОСОБА_3 переховуватись від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та просили змінити запобіжний захід на більш м'який.
Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, приходить до висновку, що строк тримання обвинуваченого під вартою ОСОБА_3 необхідно продовжити, виходячи з наступного.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст.199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, не одружений, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та мешкає у м. Чорноморськ, раніше не судимий в силу ст.89 КК України.
Судом встановлено, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується.
Так, позиція ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 полягає в тому, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зазначені обставини, можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, що є підставою для продовження строку тримання обвинуваченої під вартою без зміни раніше визначеного розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України у сумі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 908400 гривень.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується. Більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись Гл.18, ст.ст.314-316, 291, 342-355 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні на підставі обвинувальних актів стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст.307 КК України у відкритому судовому засіданні, в приміщенні місцевого Приморського районного суду міста Одеси (м.Одеса, вул. Балківська, 33, зала №229).
Здійснювати судовий розгляд одноособово головуючим суддею.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 18.01.2026 включно, з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , провадження по справі №1-кс/522/3266/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
Строк ухвали про застосування запобіжного заходу закінчується 18.01.2026.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_6