Справа № 947/38469/25
Провадження № 2-а/947/292/25
21.11.2025 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області (як територіальний орган Департаменту патрульної поліції)про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Короткий виклад позовних вимог
30 вересня 2025 року приблизно о 15:30 біля будинку по вул. Бреуса, 26 у місті Одесі патрульні поліцейські, увімкнувши червоні та сині проблискові маячки, зупинили автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебували позивач - ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_2 . Підійшовши до автомобіля, особа у формі поліцейського повідомила про порушення Правил дорожнього руху, а саме - пересування без увімкненого ближнього світла фар. На законне прохання подружжя, відповідно до статті 251 КУпАП, надати для ознайомлення докази правопорушення (фото- чи відеофіксацію) патрульні не відповіли. Окрім того, прохання позивача виконати вимогу частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та пред'явити службові посвідчення поліцейські також проігнорували, після чого патрульний повернувся до службового авто. Через деякий час працівники поліції повернулися та без будь-яких пояснень почали стверджувати, що позивач начебто перебуває у стані наркотичного сп'яніння, і запропонували проїхати до медичного закладу. Однак, жодних підстав для направлення на медичний огляд позивача у працівників патрульної поліції не було. Пізніше поліцейські повідомили позивача та його дружину, що на позивача складені адміністративні матеріали, але відмовили у наданні копій для ознайомлення чи підпису, мотивуючи це тим, що «документи можуть намокнути». У подальшому позивачу через додаток «Дія» стало відомо про складення щодо нього постанови про адміністративне правопорушення (роздруківку з додатку «Дія» додаємо), яку йому не було вручено на місці після її винесення, а тому позивач, фактично не ознайомлений з її змістом, під час винесення постанови патрульними був позбавлений можливості висловити свою незгоду і заперечення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, скористатися правовою допомогою. Окрім того, позивач позбавлений можливості долучити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності до матеріалів справи разом з позовною заявою.
Позивач стверджує, що правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
Відсутність в матеріалах справи доказу, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17).
Також, факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 14.05.2020 № 240/12/17).
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 127/163/17-а).
У зв'язку з цим, просить:
-визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 05837671 від 30.09.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, складену працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області;
-закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутності події та складуправопорушення;
-витребувати з Управління патрульної поліції в Одеській області матеріали справи, у тому числі відеозапис з нагрудних камер, а також копії службових посвідчень осіб, які здійснювали зупинку автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 ;
-допитати в якості свідка дружину позивача ОСОБА_2 , яка разом з позивачем перебувала у транспортному засобу під час події.
Короткий виклад відзиву на позов
Відповідач не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
В ході виконання службових обов'язків, у складі екіпажу патрульної поліції, поліцейським 2 взводу 6 роти 1 батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Павелко Дмитро Русланович, 30.09.2025 приблизно о 15 год. 42 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, б. 26, виявив транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT», н.з. НОМЕР_1 , та як було з'ясовано у подальшому, під керуванням громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався:1)під час аномальної зливи, в умовах недостатньої видимості без увімкненого ближнього світла фар, в порушення п. 19.1.а) ПДР України;2)з ознаками наркотичного сп'яніння, в порушення п. 2.9.а) ПДР;3)будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 1 рік, згідно постанови Приморського районного суду міста Одеси від 24.12.2024 по справі/ № 522/14772/24 (провадження № 3/522/7185/24);4)будучи особою, що перебуває у розшуку за ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, за сукупністю вчиненого, в силу ст. 36 КУпАП, відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 5837671 від 30.09.2025 та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП (на даний час перебуває на розгляді Хаджибейського районного суду міста Одеси, справа № 521/17916/25, суддя Сегеда О.М.).
Доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП є постанова Приморського районного суду міста Одеси від 24.12.2024 по справі № 522/14772/24 (провадження № 3/522/7185/24), постанова Одеського апеляційного суду від 10.02.2025 по справі № 522/14772/24 (провадження № 33/813/539/251, а також відеозапис з нагрудного відеореєстратора (пристрій № 4710111).
Обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або не вчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються фото- та відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Такої позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 19.02.2020 по справі № 496/4315/16-а, висновки якого повинні враховуватись судами при виборі та застосуванні норм права (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Щодо твердження сторони позивачапро те, що «на законне прохання подружжя ... надати для ознайомлення докази правопорушення, патрульні не відповіли», сторона відповідача зазначає, що з відеозапису з портативного відео реєстратору (далі - ПВР) патрульного поліцейського не вбачається факту заявлення клопотання щодо ознайомлення з доказами по справі.
Навпаки вбачається активний опір позивача комунікувати з поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення:позивач спочатку відмовляється надавати документи, передбачені п. 2.1 ПДР України;в подальшому взагалі пересів з місця водія на пасажирське місце, вдаючи, що він не має відношення до керування транспортного засобу.
Щодо твердження позивача про те, що «поліцейські проігнорували прохання позивача виконати вимогу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», представник відповідача вказує на те, що цей факт також не знаходить свого підтвердження на ПВР патрульного поліцейського.Розмова між позивачем (водієм) та поліцейським Павелко Д.Р. розпочинається з представлення особи поліцейського та оголошення причини зупинки ТЗ. Оголошення окремої вимоги надати на ознайомлення службове посвідчення не знаходить свого підтвердження на відеозаписі.
Щодо твердження позивача про те, що «поліцейські відмовили у наданні копії адміністративних матеріалів для ознайомлення чи підпису», відповідач зазначає, що воно також не знаходить свого підтвердження на відеозаписі з ПВР.Позивач зачинився в своєму авто, відмовлявся відкрити вікно чи взагалі вийти з авто. Не бажав приймати участі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Не бажав знайомитись та отримати копії складених адміністративних матеріалів.
Щодо позовної вимоги «визнати незаконною» постанову поліцейського, відповідач зазначає, що законодавцем чітко визначено повноваження суду щодо рішень, які приймаються за результатами розгляду адміністративних справ даної категорії.
Вимога заявлена позивачем щодо визнання дій відповідача протиправними виходить за межі передбачені ч. 3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою, що визначає особливості провадження у адміністративних справах даної категорії. Також позивачем в позовній заяві не конкретизовано, які саме дії відповідача просить визнати незаконними.
Також у відзиві сторона позивача посилається на норми ч. 4 ст. 161 КАС України, відповідно до яких позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Однак, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано належних, допустимих, а в їх сукупності достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, що виражалося у керуванні транспортним засобом будучи позбавленим права керування.
В той же час поліцейським під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови за допомогою сайту «Судова влада України» та відомостей системи «ІПНП» було встановлено факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом.
Звертає увагу суду, що обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або не вчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються фото- та відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення, яка на той час проводилась.
Такої позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 496/4315/16-а, висновки якого повинні враховуватись судами при виборі та застосуванні НОРМ права (ч. 5 ст. 242 КАС України.
Просить залишити позов без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Короткий відповідь на відзив на позов
Позивач залишається на своїй позиції щодо невчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 не керував 30.09.2025 транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначене підтверджується відеозаписом з нагрудної камери працівника патрульної поліції.
ОСОБА_1 не керував, а тільки перебував (сидів) у транспортному засобі VolkswagenPassat, д.н.з. НОМЕР_1 ,
Матеріали справи підтверджують, що автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , нікуди не рухався, а стояв на місці.
Небажання позивача спілкуватися з працівниками патрульної поліції 30.09.2025 спричинене неодноразовими погрозами від працівників поліції вжиття силових мобілізаційних заходів щодо позивача, в тому числі при спілкуванні з патрульними 30.09.2025, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника патрульної поліції, наданому відповідачем. Вочевидь, метою звернення працівників патрульної поліції до подружжя ОСОБА_3 , які перебували в автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , були мобілізаційні заходи за участі працівників поліції, про що свідчить також запис у системі «ІПНП» про нібито ухилення від мобілізації ОСОБА_1 , який з'явився 30.09.2025 року о 16:39:31 год, тобто, через 1 годину після складення 30.09.2025 року адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 . Тож, жодних підстав складати будь-які адміністративні матеріали, в т.ч. за ч. 4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 30.09.2025 у працівників патрульної поліції не було. В той же час, встановлення особи позивача ОСОБА_1 як нібито «водія» автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 30.09.2025 року відбувалось згідно з даними, що містяться у інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо транспортного засобу Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 .
В той же час, 30.09.2025 ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , а просто сидів в цьому автомобілі, тож, не може нести відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Зазначає, що працівники патрульної поліції відмовилися вручати позивачу постанову про адміністративне правопорушення ні на місці складення матеріалів, ні поштовим відправленням, ні на адвокатський запит адвоката Компанійця М.М.
Таким чином, ОСОБА_1 навіть не знав про те, що щодо нього складено адміністративні матеріали та які правопорушення йому інкримінують до того, як отримав повідомлення про необхідність сплати штрафу у додатку «Дія».
Процесуальні дії та рух справи
В інтересах позивачачерез систему «Електронний суд'до Київського районного суду м. Одеси 10.10.2025 звернувся адвокат Компанієць М.М. з адміністративним позовом про визнання незаконною та скасування постанови від 30.09.2025серії ЕНА № 5837671 про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.10.2025 року адміністративний позов залишено без руху, наданий 5-денний строк для усунення недоліків: сплати судового збору у розмірі 484,40 гривень.
20.10.2025 позивач на виконання ухвали суду від 15.10.2025 надав заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Київського районного суд м. Одеси від 24.10.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 04.11.2025.
04.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог.
До відзиву на позов долучений оптичний носій з відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження, належним чином завірені копії оскаржуваної постанови, роздруковані з сайту «Судова влада» постанови Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 у справі № 522/14772/24 та Одеського апеляційного суду від 10.02.2025 у справі № 522/14772/24, роздруківку з системи «ІПНП».
04.11.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав до суду клопотання про витребування з Управління патрульної поліції в Одеській області матеріали справи, у тому числі відеозапис з нагрудних камер, а також копії службових посвідчень осіб, які здійснювали зупинку автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 .
У судове засідання 04.11.2025 сторони не з'явились, про дату, час і місце його проведення повідомлялись належним чином.03.11.2025 від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання від 04.11.2055 за відсутності позивача та його представника.
Ураховуючи наявність клопотання про витребування доказів та виклик свідка, суд дійшов висновку за необхідне розглянути порушенні питання за участі сторін у справі та відклав розгляд справи на 10.11.2025, повторно здійснено виклик представників сторін.
Судове засідання 10.11.2025 відкладене на 17.11.2025 за заявою представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення у зв'язку з цим судового розгляду.
У судове засідання 17.11.2025 позивач, його представник та представник відповідача не з'явились, про дату, час і місце його проведення повідомлялись належним чином.
Від представника позивача 17.11.2025 надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Також 17.11.2025 представник позивача подав заяву про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів, подану ним 03.11.2025, оскільки докази, про витребування яких просив представник позивача, були подані представником відповідача разом з поданням відзиву на позов, тому відпала потреба у витребуванні вказаних доказів.
Щодо залишення клопотання про витребування доказів без розгляду вирішувалось судом на стадії ухвалення судового рішення в іншому провадженні по справі № 947/38469/25 (провадження 2-аз/947/11/25 справа).
Щодо підтримання раніше заявленої вимоги про проведення допиту дружини позивача, представник позивача у клопотанні про розгляд справи за його відсутності не зазначав.
Представник відповідача про причини неявки суду не повідомив, заяв та/або клопотань від нього до суду не надійшло.
Суд, з урахуванням позиції сторін, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін у справі та їх представників, на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні суд встановив обставини справи, дослідив докази, у тому числі відеозапис з нагрудної камери відеореєстратора та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав його проголошення на 14 годину 00 хвилин 21.11.2025.
Встановлені обставини справи
Відповідно до постанови серії ЕНА № 5837671 від 30.09.2025, винесеної поліцейським 2 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Одеської області сержантом поліції Павелком Д.Р., позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.
Згідно зі змістом постанови, 30.09.2025 о 15:42 годині в м. Одесі по вул. Бреуса, 26, водій керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Приморським районним судом м. Одеси від 24.12.2024, номер судового провадження № 3/522/7185/24, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортного засобу, та накладено на ОСОБА_4 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмір 20400 грн.
З матеріалів справи встановлено, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 у справі № 522/14772/24, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладеного на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн та позбавлено його права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10.02.2025 у справі № 522/14772/24, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено: строк на апеляційне оскарження поновлено та відмовлено у задоволенні апеляційної скарги: рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24.12.2024 залишено без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду остаточна та оскарженню не підлягає.
Отже постанова Приморського районного суду від 24.12.2024, якою позивача позбавлено права керування транспортними засобами, набрала законної сили 10.02.2025.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про Дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху, вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Окрім того, відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з пп.«а» п.2.1а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.п. а) п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР, а саме:а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;б) реєстраційний документ на транспортний засіб. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Частиною 4 статті 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Отже як встановлено судом,постанова Приморського районного суду від 24.12.2024, якою позивача позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, набрала законної сили 10.02.2025.
Оскаржувана постанова винесена 30.09.2025, тобто упродовж 1 року, на який позивача позбавлено права керування транспортними засобами.
Факт керування 30.09.2025 позивачем транспортними засобом Volkswagen Passat, д.н.з НОМЕР_1 , підтверджується відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження № 471011, дослідженим у судовому засіданні.
Посилання на вказане відео також міститься у пункті 7 оскаржуваної постанови - «7. До постанови додаються: Пвр 471011, 474922, 70mai».
З вказаного відео також вбачається, що позивач на вимогу поліцейського посвідчення водія та документи на автомобіль так і не надав, оскаржувану постанову не підписав, вікно водія після тривалих вимог поліцейських відкрив лише на незначну відстань. Вказане дозволило встановити особу водія - ОСОБА_1 .
Отже ретельно дослідженим судом відеозапису з ПВР 471011, встановлено, що за кермом автомобіля перебував позивач ОСОБА_1 .
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після настання двох умов - набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
З'ясовані судом обставини справи вказують на правомірність винесення спірної постанови, оскільки станом на 30.09.2025 постанова Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2024 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, набрала законної сили (10.02.2025).
Саме цими відомостями, які станом на 30.09.2025 були внесені до Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, і керувався поліцейський2 взводу 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Одеської областіпід час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 та винесення оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлені обставини даної справи, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач не порушив норми чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Щодо тверджень позивача, що він не керував 30.09.2025 вказаним транспортним засобом, а лише перебував у його салоні разом зщ дружиною, суд сприймає їх як спосіб уникнути адміністративної відповідальності.
У м. Одесі починаючи з ночі 30.09.2025 була злива, внаслідок якої ближче до вечора значна частина міста була затоплена.
До версії позивача, що у цей день, він, будучі позбавленим права керуванням транспортними засобами, разом із дружиною вирішили посидіти у транспортному засобі, який перебував за адресою: м. Одеса, вул. Бреуса, 26 (місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ), при цьому не зазначено яким чином автомобіль знаходився за адресою його зупинки працівниками поліції, суд ставиться критично, оскільки спростовується доказами по справі, у тому числі аргументами самої сторони позивача, викладеними у позовній заяві: «30 вересня 2025 року приблизно о 15:30 біля будинку по вул. Бреуса, 26 у місті Одесі патрульні поліцейські, увімкнувши червоні та сині проблискові маячки, зупинили автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебували позивач - ОСОБА_1 та його дружина - ОСОБА_2 ».
Щодо тверджень твердження сторони позивачапро те, що на їх законне прохання надати для ознайомлення докази правопорушення та ознайомити зі ст.. 251 КУпАП, патрульні не відповіли, суд звертає увагу на те, що згідно з дослідженим відео, п поліцейським повідомлено, що вказані вимоги будуть виконані, після надання водієв документів, що посвідчують його особу, зокрема посвідчення водія, після чого він матиме змогу роз'яснити йому його права та розглянути клопотання. Пізніше після самостійного встановлення поліцейськими особи водія, позивач жодних заяв та/або клопотань не заявляв, двері автомобіля не відчинив, лише привідкрив на незначну відстань та незначний час вікно автомобіля.
Водночас з відеозапису з ПВР 471011 суд встановив, що поліцейський представився та поінформував про причину зупинку, та попросив опустити скло зі сторони водія, однак позивач тривалий час на вказану вимогу поліцейського не реагував, як і не реагував на вимогу поліцейського надати посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль, які так і не були надані. Також позивач відмовився пройти освідування на стан наркотичного сп'яніння.
Щодо твердження позивача про те, що «поліцейські відмовили у наданні копії адміністративних матеріалів для ознайомлення чи підпису», суд приймає аргументи сторони відповідача, які підтверджуються відеозаписом з ПВР 471011, зокрема: позивач зачинився в своєму авто, відмовлявся відкрити вікно чи взагалі вийти з авто. Не бажав приймати участі під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Не бажав знайомитись та отримати копії складених адміністративних матеріалів.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, відповідно до якої обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Однак, в обґрунтування власної позиції позивачем не було надано належних, допустимих, а в їх сукупності достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, що виражалося у керуванні транспортним засобом будучи позбавленим права керування.
Окрім цього, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 496/4315/16-а, згідно з якою обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або не вчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються фото- та відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення, яка на той час проводилась.
Отже, суд, оцінивши докази у справі, встановив, що позивач, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, 30.09.2025 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , який був зупинене працівниками патрульної поліції.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області (як територіальний орган Департаменту патрульної поліції) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5837671 від 30.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 126 КУпАП України та накладення адміністративного стягнення у розмірі 20 400,00 гривень залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Одеській області, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5.
Рішення суду проголошене та підписане 21.11.2025.
Суддя Ю. А. Скриль