Справа № 946/4315/25
Провадження № 2/946/3027/25
21 жовтня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
головуючого судді - Смокіної Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Вітенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя,
Короткий зміст позовних вимог
06.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що 26 лютого 2016 року між сторонами був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №22. Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2022 по справі № 946/6336/22 шлюб між сторонами було розірвано. За час перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 319 980,00 грн на підставі договору купівлі-продажу від 26 листопада 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гіренко М.М. та зареєстрованого в реєстрі під №2515.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.06.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.09.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.10.2025 постановлено провести розгляд справи в заочному порядку.
Аргументи учасників справи
Позивачка в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, згідно заяви представника від 21.10.2025 позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
26 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 26.02.2016 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кілійського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 22.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2022 по справі № 946/6336/22 шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_2 є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.2018, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гіренко М.М. та зареєстрованого в реєстрі під № 2515, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 447667710 від 14.10.2025.
Позиція суду
У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 1 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 22, 23, 24, 30 постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати(виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
За положеннями зазначених норм при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що у період шлюбу сторонами придбано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 319 980,00 грн.
В силу ст. 60 СК України вищевказане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
Враховуючи вищевикладене, надавши оцінку наданим суду доказам на предмет їх належності та допустимості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 60, 61, 63, 69 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя: Г.І.Смокіна