Справа № 333/10930/25
Провадження № 1-кс/333/3711/25
19 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , слідчого: ОСОБА_3 , прокурора (в режимі відео конференції): ОСОБА_4 , підозрюваного: ОСОБА_5 , захисника підозрюваного: ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_7 , погоджене процесуальним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 62025080100007823 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іршава Закарпатської області, громадянину України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за мобілізацією на посаді командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні капітан, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
19.11.2025 року слідчий першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, звернувся до суду із даним клопотанням.
Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007823 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 31.07.2025 № 222 капітана ОСОБА_5 призначеного на посаду командира протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на усі види забезпечення.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_8 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, капітан ОСОБА_5 згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статтями 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил також передбачено, що за своїми військовими званнями начальниками є військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу.
В свою чергу, капітан ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
30.10.2025, приблизно о 18:20 год., т.в.о. заступника командира 1 батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_9 , знаходячись в місці тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_2 , зачитав бойове розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 № 1472/32/813дск/бр, направлений на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1472/8/34338дск/бр від 28.10.2025, щодо забезпечення зайняття та утримання вогневих позицій особовим складом, а саме ВП «БАЛІ», забезпечення фортифікаційного обладнання визначених позицій, переходу до суцільної оборони, забезпечення стійкого утримання кожної позиції, стиків між підрозділами, максимального перекриття міжпозиційного простору та недопущення просування противника між позиціями в глибину оборони батальйону, та надав наказ про його виконання.
Після цього капітан ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, з прямим умислом та з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених вище статутних вимог, відкрито відмовитися виконувати наказ начальника.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, капітан ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України ст.ст. 9, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкрито, у присутності т.в.о. заступника командира 1 батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_9 , який відповідно до вимог ст. ст. 29, 31, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України є для нього начальником за службовим становищем, та інших військовослужбовців, відкрито відмовився виконувати бойовий наказ т.в.о. заступника командира 1 батальйону з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_9 , направлений на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 № 1472/32/813дск/бр, направлене на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 1472/8/34338дск/бр від 28.10.2025, щодо забезпечення зайняття та утримання вогневих позицій особовим складом, а саме ВП «БАЛІ», забезпечення фортифікаційного обладнання визначених позицій, переходу до суцільної оборони, забезпечення стійкого утримання кожної позиції, стиків між підрозділами, максимального перекриття міжпозиційного простору та недопущення просування противника між позиціями в глибину оборони батальйону, хоча об'єктивно міг та зобов'язаний був виконати цей наказ начальника.
Таким чином, ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
18.11.2025 року слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_10 повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- вчиняти нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти інкриміноване правопорушення.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, слідчий просить обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання у повному обсязі та послався на обставини, які були викладені в клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, зазначених слідчим у клопотанні.
Підозрюваний заперечував відносно задоволення клопотання слідчого, зазначив, що він не відмовляється проходити військову службу. Зазначив, що інша військова частина надала рекомендаційний лист на проходження ним військової служби в їх частині. Також пояснив, що в серпні 2025 р. був тяжко поранений, після лікування 27.10.2025 р. повернувся до військової частини та дізнався, що підпорядковані йому військовослужбовці у взводі, яким він керував, всі загинули. Він відмовився 30.10.2025 р. виконувати бойове завдання, оскільки перебував в тяжкому психологічному стані, та в зв'язку з тим, що його не забезпечили належною зброєю, дали лише автомат.
Захисниця підозрюваного просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого, вважає заявлені слідчим ризики відсутні, а клопотання необґрунтованим.
Вислухавши пояснення слідчого, думку прокурора, підозрюваного, його захисника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідча суддя дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом (з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100007823 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, скоєного при вищезазначених обставин.
18.11.2025 року в межах вищевказаного кримінального провадження вручене ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Клопотання слідчого оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. Підозрюваному ОСОБА_5 своєчасно вручені, під розпис, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовує слідчий дане клопотання.
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
В іншому своєму рішенні Суд наголосив (справа "Чеботарь проти Молдови" від 13.02.2008 р.), що "для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданим у відповідності до ст.5 п.1 (с), поліція не повинна мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Так само не обов'язково, щоб затриманій особі в подальшому було пред'явлено обвинувачення або ця особа постала перед судом. Метою попереднього утримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яка повинна підтвердити або розвіяти підозри, що є підставою для затримання. При цьому, обґрунтована підозра є важливою гарантією від свавільного тримання під вартою або затримання особи".
Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих слідчим матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
На підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим надано копії: повідомлення про порушення, акт службового розслідування, протоколів допиту свідків; витяг з ЄРДР; повідомлення про підозру, інші матеріли кримінального провадження.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. На думку слідчого судді, слідчим надані вагомі докази на підтвердження наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого військового злочину, за який ч. 4 ст. 402 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. При цьому підозрюваний ОСОБА_5 раніше не судимий, зі слів одружений, з серпня 2025 р. по 27.10.2025 р. проходив лікування в зв'язку з отриманим пораненням під час виконання військової служби, є досвідченим військовослужбовцем, учасником АТО, з лютого 2022 р. по теперішній час проходить військову службу, від виконання своїй військових обов'язків не відсторонювався. Відомості про притягнення його до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, зокрема і під час служби, відсутні. Відповідно до рекомендаційного листа військової частини НОМЕР_3 кандидатура ОСОБА_5 позитивно розглянута на проходження ним військової служби в цій частині на посаді заступника командира роти радіоелектронної боротьби.
З огляду на вищевказане, з урахуванням особи обвинуваченого, його наміру продовжувати виконання своїх військових обов'язків, що є досить вагомим в умовах воєнного стану в Україні та відповідає суспільному інтересу, слідча суддя дійшла висновку, що заявлені слідчим ризики переховування підозрюваного від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення нового кримінального правопорушення, необґрунтовані, тому підстави застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 заявленого слідством запобіжного заходу відсутні.
Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись, ст.ст. 3, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196,309 КПК України слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_7 , погоджене процесуальним прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за № 62025080100007823 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1