справа № 631/1272/25
провадження № 3/631/660/25
21 листопада 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 01 липня 2002 року Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , працює продавцем у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Нововодолазького районного суду Харківської області від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1738/20-40-07-30, складеного 20 жовтня 2025 року головним державним інспектором Головного управління Державної податкової служби у Харківській області Андрощуком Романом Юрійовичем, убачається, що ОСОБА_1 , працюючи продавцем у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , який здійснює господарську діяльність у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: не проведення розрахункової операцій через реєстратор розрахункових операцій та не видача розрахункового документа встановленої форми та змісту; не забезпечено створення контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі та їх зберігання, чим порушено пункти 1, 2, 10 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення як порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки про виклик на адресу місця проживання, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 звернулась на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 7032/25-вх від 12 листопада 2025 року, відповідно до якої просила адміністративний протокол, складений відносно неї про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянути за її відсутності, зазначивши, що свою вину визнає у повному обсязі.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п'ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому стаття 38 Кодексу України про адміністративні визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.
Оскільки ОСОБА_1 було достовірно відомо про те, що відносно неї складений протокол про адміністративне правопорушення, та остання звернулась до суду з заявою відповідно до якої просила розглянути справу за її відсутності, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, враховуючи те, що ОСОБА_1 було надано достатньо часу для реалізації процесуальних прав на захист, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні). Тим більше, що положення статті 268 Кодексу України про адміністративні не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 155-1 Кодексу України про адміністративні за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суддя, вивчивши заяву особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За правилами статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працює продавцем у магазині ФОП ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
20 жовтня 2025 року під час проведення працівниками Головного управління Державної податкової служби у Харківській області фактичної перевірки щодо дотримання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 норм законодавства з питань регулювання готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, були виявлені факти: не проведення розрахункової операцій через реєстратор розрахункових операцій та не видача розрахункового документа встановленої форми та змісту; не забезпечено створення контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі та їх зберігання.
Положеннями пунктів 1, 2 та 10 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок ; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти); створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання: на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) - протягом трьох років; на програмних реєстраторах розрахункових операцій у разі здійснення розрахункових операцій у режимі офлайн відповідно до цього Закону - до моменту передачі електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
Враховуючи відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо факту вчинення нею правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя доходить висновку, що позиція правопорушника не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, окрім визнання своєї провини, вина правопорушника підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення № 1738/20-40-07-30, складеному 20 жовтня 2025 року головним державним інспектором Головного управління Державної податкової служби у Харківській області Андрощуком Романом Юрійовичем, який особисто підписаний ОСОБА_1 із наданням власноручних пояснень - «з порушеннями згодна», копії акту фактичної перевірки від 20 жовтня 2025 року, реєстраційний номер 40173/20/30/РРО/2806000419 від 20 жовтня 2025 року з відповідними додатками.
Вказані докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, з урахуванням чого суддя доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення як порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, є визнання своєї провини та щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддею не вбачається.
Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь її вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують відповідальність, а також відсутність обставин, що її обтяжують.
Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень її вини, обставину, що пом'якшує відповідальність та відсутність обставини, що її обтяжують, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції частини 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме ця міра покарання, на думку судді, буде достатньою для виправлення правопорушника та запобігання вчинення нею нових адміністративних правопорушень.
В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.
Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з частиною 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.
Статтею 7 Закону України № 4059-IX від 19 листопада 2024 року «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
В зв'язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 34, 35, 40-1, частиною 1 статті 155-1, статтями 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одна) гривня 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA UA948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП - електронне адміністрування податку).
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (102 гривні 00 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький суд Харківської області протягом десяти днів з моменту її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Т. М. Трояновська