Слобідський районний суд міста Харкова
Провадження № 2/641/848/2025 Справа № 641/5640/24
21 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Слобідського районного суду міста Харкова Онупко М.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа: Акціонерне товариство «Харківобленерго» про захист прав споживачів,-
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа: Акціонерне товариство «Харківобленерго» про захист прав споживачів.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року позовну заяву позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було залишена без руху, оскільки була подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України.
29.10.2025 року на виконання ухвали суду від 24.10.2025 року позивачами було надано заяву разом з копією квитанції ID: 9081-8990-0512-9857 від 26.10.2025, в графі «Призначення платежу:» зазначено: «101 2925000049; Судовий збір за позовом ОСОБА_2 , Слобідський районний суд міста Харкова», в графі «Сума:» вказано: «п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 25 коп».
Також позивачами у заяві від 29.10.2025 року вказано, що в ухвалі було суду звернуто увагу на необхідність оплати судового збору, при цьому розмір судового збору не було визначено.
Ухвалою Слобідського районного суду м.Харкова від 30.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПрАТ «Харківенергозбут», третя особа: АТ «Харківобленерго» про захист прав споживачів було залишено без руху з підстав сплати позивачами судового збору в неналежному розмірі та надано строк на усунення недоліків.
В ухвалі від 30.10.2025 року зазначено, що позивачами в уточненій позовній заяві заявлено вимоги про стягнення з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_2 вартість отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством згідно договору від 16.02.2022 року за № 630000013382 за жовтень - листопад 2022 року в розмірі 226 406,86 грн., стягнути з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 вартість отриманої електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством згідно договору від 26.10.2021 року за № 630000013383 за жовтень - листопад 2022 року в розмірі 189 249,08 грн., стягнути з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 80 000 грн., стягнути з ПрАТ «Харківенергозбут» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Виходячи з зазначеного судом зазначено про необхідність кожному із позивачів у встановлений законом строк усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме:
позивачу ОСОБА_2 :
- за вимоги майнового характеру в розмірі 226 406,86 грн.- сплатити судовий збір в розмірі 2264,07 грн.,
- за вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 80 000 грн. сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.,
позивачу ОСОБА_1 :
- за вимоги майнового характеру в розмірі 189 249,08 грн. сплатити судовий збір в розмірі 1892,49 грн.;
- за вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 80 000 грн. сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн., та позивачам надати докази на підтвердження сплати судового збору у належному розмірі кожним з позивачів.
Тобто судом було зазначено про необхідність сплати судового збору за чотири позовні вимоги майнового характеру у загальному розмірі 6578,96 грн ( ОСОБА_2 у розмірі 2264,07+1211,20= 3475,27 грн. та ОСОБА_1 1892,49+1211,20= 3103,69 грн)
Таким чином, ухвалою суду від 30.10.2025 року позивачам було визначено конкретний розмір судового збору, що підлягає сплаті кожним із них.
На виконання вищевказаної ухвали суду позивачами 20.11.2025 року було надано до суду заяву в якій вони посилаючись на п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вказали, що вони належним чином виконали вимоги ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір».
Доказів додаткової сплати судового збору у розмірі 622,71 грн. позивачами до суду надано не було ( 6578,96 грн.(належний розмір судового збору за 4 позовні вимоги майнового характеру) - 5956,25 грн (сплачені позивачами згідно квитанції 9081-8990-0512-9857 від 26.10.2025)= 622,71 грн.)
Таким чином вимоги ухвали від 30.10.2025 року, в частині виконання вимог положень ст. 177 ЦПК України, позивачами не виконані, судовий збір сплачено на загальну суму 5956,25 грн., тобто судовий збір в порядку і розмірі визначені ухвалою суду позивачами не сплачений, та докази про це до суду не надані.
Згідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладені правові норми та практику Європейського суду з прав людини щодо питання тлумачення і застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, слід зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, і встановлені законодавством процесуальні правила мають бути дотримані сторонами у справі. Зокрема, передбачена положеннями ЦПК України, Закону України "Про судовий збір" сплата судового збору за подання позовної заяви не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Таким чином, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом свої порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Для усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 30.10.2025 року, судом був установлений строк в п'ять днів з дня отримання ухвали, які позивачами у відповідності до положень ч. 3 ст. 185 ЦПК України до теперішнього часу не виконані.
Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватися порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).
Відповідно до вимог частин 11-12 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Згідно до п. 13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Оскільки вимоги ухвали від 30.10.2025 року позивачами не виконані в повному обсязі, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без розгляду.
У відповідності до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст. ст. 185, 187 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа: Акціонерне товариство «Харківобленерго» про захист прав споживачів - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суду міста Харкова шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або підписання ухвали суду без її проголошення у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи.
Суддя -М. Ю. Онупко