18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/503/24(917/159/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. (головуючий), суддів Васьковського О.В., Огородніка К.М.
за участі секретаря судового засідання Громак В.О.,
учасники справи:
позивач (боржник) - Фермерське господарство "Солард Агрокультура",
ліквідатор боржника арбітражний керуючий Косякевич С.О. - особисто,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 ,
на рішення Господарського суду Полтавської області
від 06.03.2025
у складі судді Паламарчук В.В.
та постанову Східного апеляційного господарського суду
від 19.06.2025
у складі колегії суддів: Сгара Е.В. (головуюча), Гетьман Р.А., Склярук О.І.,
у справі за позовом
Фермерського господарства "Солард Агрокультура" в особі ліквідатора Косякевича С.О.
до ОСОБА_1 , с. Великі Кринки Глобинського району Полтавської області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язати повернути майно
у межах справи № 917/503/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
до Фермерське господарство "Солард Агрокультура"
про банкрутство
Короткий зміст руху справи
1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі №917/503/24 про банкрутство Фермерського господарства "Солард Агрокультура" (далі - ФГ "Солард Агрокультура", боржник);
визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр - Агро" (далі - ТОВ "Спектр - Агро", кредитор) до ФГ "Солард Агрокультура" в розмірі 9 439 081,32 грн. (4 699 032,72 грн. - основна заборгованість, 206 089,40 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1 251 817,79 грн. - пені, 1 340 115,14 грн. відсотків річних, 1 566 028,90 грн. - штраф, 67 973,14 грн. - судові витрати по сплаті судового збору, 308 024,23 грн. - судові витрати на професійну правничу допомогу), а також 30 280,00 грн. - судового збору, сплачених при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство;
введено процедуру розпорядження майном;
розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича;
попереднє засідання призначено на 22.08.2024.
2. Постановою Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 ФГ "Солард Агрокультура" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ФГ "Солард Агрокультура" призначено арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича.
3. На теперішній час провадження у справі №917/503/24 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
4. ФГ "Солард Агрокультура" в особі ліквідатора Косякевича С.О. звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просило:
- визнати недійсним договір № 5341/2022/3567691 від 23.12.2022 укладений між Фермерським господарством "Солард Агрокультура" та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Фермерському господарству "Солард Агрокультура" транспортний засіб OPEL,VIVARO (VIN: НОМЕР_1 ).
5. Під час виконання обов'язків ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Косякевичем С.О. встановлено, що ФГ "Солард Агрокультура", до процедури банкрутства, було відчужено три транспортних засоби, з поміж яких OPEL, VIVARO (VIN: НОМЕР_1 ), відчужено 23.12.2022 на користь - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
6. Ліквідатор вказує на те, що спірний правочин було вчинено не з метою отримання боржником, як продавцем, грошових коштів за наявне майно та їх використання з правомірною метою, зокрема - здійснення розрахунків з кредитором, а мав на меті позбавлення власності товариства.
7. Вказаний правочин призвів до значних фінансових втрат, неможливості погашення кредиторської заборгованості боржника та його банкрутства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 у справі №917/503/24 (917/159/25) позов задоволено повністю;
визнано недійсним договір № 5341/2022/3567691 від 23.12.2022 укладений між Фермерським господарством "Солард Агрокультура" та ОСОБА_1 ;
зобов'язано ОСОБА_1 повернути Фермерському господарству "Солард Агрокультура" транспортний засіб OPEL VIVARO (VIN: НОМЕР_1 );
стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства "Солард Агрокультура" 9 689,60 грн. судового збору.
9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на дату укладення договору купівлі-продажу № 5341/2022/3567691 від 23.12.2022 у боржника - ФГ "Солард Агрокультура" була наявна заборгованість перед ТОВ "СПЕКТР-АГРО" за фінансовою аграрною розпискою від 10.01.2022 та договором поставки №57/21-САТ від 04.02.2021, що підтверджено ухвалами Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 по справі № 917/111/23 та від 30.05.2023 по справі №917/112/23; оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений боржником із заінтересованою особою в розумінні статті 1 КУзПБ - ОСОБА_1 , який являється батьком керівника ФГ "Солард Агрокультура" ОСОБА_2 .
10. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлено:
10.1. 23.12.2022 між ФГ "Солард Агрокультура" (боржник у справі про банкрутство) в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі доручення продавця, та ОСОБА_1 (покупець за договором) укладено Договір купівлі-продажу № 5341/2022/3567691 транспортного засобу OPEL VIVARO 2013 року випуску, сірого кольору; VIN: НОМЕР_1 .
10.2. За умовами вказаного Договору, ціна транспортного засобу складала 84 731,00грн.
10.3. На дату укладення договору, у боржника - ФГ "Солард Агрокультура" була наявна заборгованість перед ТОВ "СПЕКТР-АГРО" за фінансовою аграрною розпискою від 10.01.2022 та договором поставки №57/21-САТ від 04.02.2021, що підтверджено ухвалами Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 по справі №917/111/23 та від 30.05.2023 по справі №917/112/23.
10.4. Договір купівлі-продажу укладений боржником із заінтересованою особою в розумінні статті 1 КУзПБ - ОСОБА_1 , який являється батьком керівника ФГ "Солард Агрокультура" ОСОБА_2 .
10.5. Договір, на підставі якого відбулось відчуження майна, керівником банкрута - не передавався.
10.6. Ліквідатором була направлена відповідачу претензія (листом від 24.12.2024 №71-1224/1284) щодо повернення майна та надання документів, яка була залишена відповідачем без реагування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 у справі № 917/503/24 (917/159/25) - залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 у справі № 917/503/24 (917/159/25) - залишено без змін.
12. Погоджуючись з рішенням та висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою є самостійним наслідком його недійсності.
13. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі №917/503/24 (917/159/25), з вимогою скасувати оскаржені судові рішення, ухвалите нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову.
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/503/24 (917/159/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2025.
16. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
17. 05.08.2025 заявником касаційної скарги здано до відділення зв'язку для направлення на адресу Касаційного господарського суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору в сумі 9 689,60 грн.
18. У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/503/24 (917/159/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025.
19. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , датою проведення судового засідання визначено 21.10.2025.
20. 26.09.2025 до Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
21. У зв'язку з відпусткою судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 917/503/24 (917/159/25) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025.
22. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2025 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі № 917/503/24 (917/159/25). Датою наступного судового засідання визначено 18.11.2025, про що повідомлено всіх учасників судового процесу.
23. Ліквідатор ФГ "Солард Агрокультура" арбітражний керуючий Косякевич С.О. в засіданні суду 18.11.2025 проти вимог та доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просив рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі №917/503/24 (917/159/25) залишити без змін.
24. Інші учасники провадження у справі, зокрема, скаржник, у призначене судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.
25. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (18.11.2025) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 18.11.2025. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 18.11.2025.
26. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.10.2025 №4643-IX), Верховний Суд розглядає справу № 917/503/24(917/159/25) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи відповідача
( ОСОБА_1 )
27. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій абз.2 частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) за неврахування правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 28.02.2024 по справі № 908/70/22.
Доводи позивача
(арбітражний керуючий Косякевич С.О.)
28. Ліквідатор вказує, що відповідач прямо визнає, що є батьком ОСОБА_2 - керівника та засновника ФГ "Солард Агрокультура". Таким чином, наявність заінтересованості встановлена законом і є однією з підстав для визнання правочину недійсним (частина 2 статті 42 КУзПБ);
29. Документи, що додавались до апеляційної скарги, зокрема, які нібито підтверджують ринкову вартість авто на дату укладання спірного договору, не подавалися відповідачем до суду першої інстанції.
30. Відповідачем на надано до суду першої інстанції жодного документу чи іншого доказу, які б підтверджували той факт, що відчужений транспортний засіб мав суттєві технічні недоліки.
31. Внесення відповідачем до каси Позивача готівки в розмірі 84 731,00 грн. без подальшого зарахування таких сум на банківські рахунки підприємства є неможливим.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
35. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
36. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
37. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
38. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
39. Аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство задля судового контролю в межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів.
40. Так, відповідно до положень статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
41. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Наведена норма кореспондується з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.
42. Предметом судового розгляду, в межах справи про банкрутство ФГ "Солард Агрокультура", є вимоги ФГ "Солард Агрокультура" в особі ліквідатора Косякевича С.О. до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5341/2022/3567691 від 23.12.2022 укладеного між ФГ "Солард Агрокультура" та ОСОБА_1 , з вимогою зобов'язати ОСОБА_1 повернути Фермерському господарству "Солард Агрокультура" транспортний засіб OPEL, VIVARO (VIN: НОМЕР_1 ).
43. Ліквідатор вказує на те, що спірний правочин було вчинено не з метою отримання боржником, як продавцем, грошових коштів за наявне майно та їх використання з правомірною метою, зокрема - здійснення розрахунків з кредитором, а мав на меті позбавлення власності товариства. Вказаний правочин призвів до значних фінансових втрат, неможливості погашення кредиторської заборгованості боржника та його банкрутства.
44. Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
45. Згідно частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
46. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
47. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
48. Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).
49. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у статті 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.
50. Згідно з частиною першою статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
51. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).
52. Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
53. На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
54. З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
55. Оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень про визнання недійсним оспорюваного додаткового договору, Верховний Суд вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
56. Судова Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків.
57. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
58. Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
59. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
60. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
61. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
62. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
63. У контексті цього спору, слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
64. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
65. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19 (902/1243/20)).
66. Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
67. За приписами статті 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
68. Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.
69. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції, досліджуючи доводи позивача встановили:
- на дату укладення договору купівлі-продажу №5341/2022/3567691 від 23.12.2022 у боржника - ФГ "Солард Агрокультура" була наявна заборгованість перед ТОВ "СПЕКТР-АГРО" за фінансовою аграрною розпискою від 10.01.2022 та договором поставки №57/21-САТ від 04.02.2021, що підтверджено ухвалами Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 по справі №917/111/23 та від 30.05.2023 по справі №917/112/23;
- оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений боржником із заінтересованою особою в розумінні статті 1 КУзПБ - ОСОБА_1 , який являється батьком керівника ФГ "Солард Агрокультура" ОСОБА_2 .
70. Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступне:
71. Відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
72. Згідно частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
73. Аналіз частин першої та другої цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.
74. Так, відповідно до частини першої статті 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.
75. Тоді як частиною другою статті 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.
76. Поміж тим, судами попередніх інстанцій на підставі пояснень та матеріалів справи, також було встановлено:
77. Спірний договір купівлі-продажу №5341/2022/3567691 від 23.12.2022 укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ФГ "Солард Агрокультура");
78. Договір купівлі-продажу №5341/2022/3567691 від 23.12.2022 укладений із заінтересованою особою в розумінні статті 1 КУзПБ - ОСОБА_1 , який являється батьком керівника ФГ "Солард Агрокультура" ОСОБА_2 ;
79. Станом на дату укладення договору купівлі-продажу №5341/2022/3567691 від 23.12.2022 ФГ "Солард Агрокультура" мало кредиторську заборгованість перед ТОВ "СПЕКТР-АГРО" за фінансовою аграрною розпискою від 10.01.2022 та договором поставки №57/21-САТ від 04.02.2021, що підтверджено ухвалами Господарського суду Полтавської області від 27.06.2023 по справі №917/111/23 та від 30.05.2023 по справі №917/112/23.
80. Відтак, судами встановлено сукупність підстав, що вказують на наявність ознак фраудаторності правочину.
81. Встановлені судами обставини та порушення не спростовані Відповідачем під час касаційного провадження.
82. Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини та їх правову кваліфікацію, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність ознак фраудаторності Договору купівлі-продажу №5341/2022/3567691 від 23.12.2022, укладеного між Фермерським господарством "Солард Агрокультура" та ОСОБА_1 , відтак визнання його недійсним.
83. За приписами частини 3 статті 42 КУзПБ у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
84. Відтак, місцевим господарським судом правильно застосовано наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути Фермерському господарству "Солард Агрокультура" транспортний засіб OPEL VIVARO (VIN: НОМЕР_1 ).
85. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
86. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
87. Відповідно до пункту 1) частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
88. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
89. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
90. Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
91. Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржених судових рішень без змін.
Судові витрати
92. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 у справі №917/503/24 (917/159/25) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік