Постанова від 11.11.2025 по справі 913/266/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 913/266/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

учасники справи:

боржник - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія"

представник боржника -не з'явився,

кредитор (скаржник) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек"

представниця кредитора (скаржника) - Поєдинок Ярослава Анатоліївна, адвокат (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек"

на ухвалу Господарського суду Луганської області (про відхилення кредиторських вимог)

від 11.06.2025

на ухвалу Господарського суду Луганської області (за результатами попереднього засідання)

від 11.06.2025

у складі судді: Масловського С.В.,

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 21.08.2025

у складі колегії суддів: Россолова В.В.(головуючий), Склярук О.І., Слободін М.М.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл"

до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"(далі - боржник, ПАТ "Українська інноваційна компанія").

2. 02.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" (далі - ТОВ "Енертек", кредитор, скаржник) № 00-21-01 від 28.05.2020 про визнання грошових вимог до ПАТ "Українська інноваційна компанія" у розмірі 5 947 835,64 грн., які виникли на підставі Договору банківського рахунку №01/14-11-2010 від 12.11.2010, Договору про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015, Договору банківського вкладу №6-0077-15 від 16.12.2015, Договору банківського вкладу №6-0077-15 від 16.12.2015, Договору банківського вкладу №6-0076-15 від 01.12.2015, Договору банківського вкладу №6-0076-15 від 01.12.2015; Договору банківського вкладу №6-0075-15 від 12.11.2015, Договору банківського вкладу №6-0075-15 від 12.11.2015, Договору про користування сейфом №13-0037-40 від 28.05.2013, Договору про користування сейфом №13-0038-40 від 28.05.2013, Договору банківського рахунку №01/14-11-2010 від 12.11.2010, Договору банківського вкладу №6-0040-15 від 19.06.2015, Договору банківського вкладу №6-0040-15 від 19.06.2015, Договору банківського вкладу №6-0005-15 від 19.01.2015, Договору банківського вкладу №6-0005-15 від 19.01.2015, Договору банківського вкладу №6-0013-15 від 03.02.2015, Договору банківського вкладу №6-0013-15 від 03.02.2015.

Короткий зміст ухвал місцевого суду

3. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 відхилено грошові вимоги ТОВ "Енертек" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" у розмірі 5 947 835,64 грн.

4. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що:

- ТОВ "Енертек", в порушення статей 74-77 ГПК України, не надало докази внесення грошових коштів відповідно до умов договорів банківського вкладу №6-0077-15 від 16.12.2015, №6-0076-15 від 01.12.2015, №№6-0075-15 від 12.11.2015, №6-0040-15 від 19.06.2015, №6-0005-15 від 19.01.2015, №6-0013-15 від 03.02.2015. Крім того, до заявником не надано копії договору банківського рахунку №01/14-11-2010 від 12.11.2010, договору банківського рахунку №01/14-11-2010 від 12.11.2010, договору про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015, договору про користування сейфом №13-0037-40 від 28.05.2013, договору про користування сейфом №13-0038-40 від 28.05.2013;

- сальдова відомість не може бути належним та допустимим доказом внесення грошових коштів за вищевказаними договорами, у зв'язку з тим, що не є первинним документом, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- з наданого кредитором розрахунку не вбачається можливим достовірно встановити дійсну вірну базу нарахування, оскільки за твердженнями кредитора сума основної заборгованості складає 5 564 853,69 грн., водночас розрахунок був зроблений на суму боргу 531 245,37 грн.;

- не вбачається можливим визначити періоди нарахування, оскільки визначені кредитором періоди нарахування не відповідають встановленим нормами Цивільного кодексу України. Визначені частиною другою статті 625 ЦК України платежі не є автоматичними, а, суд не може самостійно обчислювати або доповнювати розрахунки, тому ТОВ "Енертек", в порушення приписів статей 13, 74, 86 ГПК України, не надало належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, на які посилається у своїй заяві про визнання грошових вимог.

5. Ухвалою від 11.06.2025 за результатами попереднього засідання Господарський суд Луганської області, зокрема, визначив розмір та перелік усіх визнаних грошових вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів, а також визначив розмір та перелік усіх не визнаних грошових вимог кредиторів, в т. ч. ТОВ "Енертек" у розмірі 5 947 835,64 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Енертек" залишено без задоволення;

ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 про відхилення грошових вимог та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 в оскаржуваній частині у справі № 913/266/20 залишено без змін.

7. Судове рішення апеляційного господарського суду обґрунтоване тим, що, сам по собі договір є лише правочином, який визначає права та обов'язки сторін, однак не підтверджує факту внесення чи перерахування грошових коштів. Ключове значення для підтвердження виконання зобов'язань за договором мають первинні бухгалтерські документи: квитанції, прибуткові касові ордери, виписки з рахунків тощо, які безпосередньо засвідчують факт руху коштів.

8. Із самого тексту договорів неможливо встановити обставини фактичного внесення коштів, а отже, їх наявність чи розмір можуть бути підтверджені виключно належними первинними документами.

9. Разом з тим, ТОВ "Енертек", в порушення статей 74-77 ГПК України, не надало первинних документів, що підтверджують реальне внесення грошових коштів за умовами укладених договорів банківського вкладу. Надані копії договорів, за відсутності доказів виконання їхньої істотної умови передачі грошових коштів банку, самі по собі не можуть бути розцінені як належні докази виникнення у банку обов'язку щодо повернення вкладу та нарахування процентів.

10. Крім того, сальдова відомість, подана в обґрунтування заявлених вимог, не має достатньої доказової сили, оскільки не є первинним документом у розумінні статті 1 та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також не містить достовірної інформації про джерело походження зазначених у ній сум, їх підтвердження з боку банківської установи або документального зв'язку з укладеними договорами банківського вкладу.

11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заявлені ТОВ "Енертек" додаткові грошові вимоги у вигляді 3% річних та інфляційних нарахувань за період 2016 - 2019 роки та 4 місяці 2020 року на суму боргу 531 245,37 грн. загальним розміром 378 777,95 грн. не можуть бути задоволені через відсутність належного розрахунку, а наданий кредитором розрахунок не дозволяє достовірно встановити вірне нарахування, оскільки він виконаний на суму боргу 531 245,37 грн. тоді як, за твердженням самого заявника, основна сума вимог становить 5 564 853,69 грн.

12. Окрім цього, зазначені в заяві періоди нарахування не узгоджуються з установленими Цивільним кодексом України нормами щодо визначення моменту виникнення прострочення та початку нарахування відповідних сум.

13. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що аргумент скаржника про визнання арбітражним керуючим Дашко І.В. грошових вимог ТОВ "Енертек" у розмірі 5 415 104,62 грн. не може слугувати безумовною підставою для їх автоматичного врахування судом.

14. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 зазначено, що навіть визнання заборгованості боржником, не звільняє кредитора від обов'язку довести наявність, характер, розмір і момент виникнення грошових вимог відповідно до вимог статей 76, 79 ГПК України.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

15. ТОВ "Енертек" 18.09.2025 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 (про відхилення кредиторських вимог) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 (попереднього засідання) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 913/266/20.

16. У зв'язку з відрядженням судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/266/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суду 07.10.2025.

17. Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 913/266/20 за касаційною скаргою ТОВ "Енертек" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 (про відхилення кредиторських вимог) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 (попереднього засідання) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025; датою проведення судового засідання визначено 11.11.2025.

18. 05.11.2025 засобами електронного зв'язку на адресу Касаційного господарського суду від представниці ТОВ "Енертек" адвоката Поєдинок Я.А. надійшла заява про проведення судових засідань у справі №913/266/20 в режимі відеоконференції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2025 задоволено заяву представниці ТОВ "Енертек" адвоката Поєдинок Я.А. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

21. В судове засідання 11.11.2025 з'явилася (в режимі відеоконференції) уповноважена представниця ТОВ "Енертек" адвокатка Поєдинок Я.А., яка надала пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги у справі № 913/266/20. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились. Верховний Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 11.11.2025 та безпосередньо в цей день від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 11.11.2025. Були відсутні і ніші обставини, що унеможливлювали розгляд справи у судовому засіданні 04.11.2025 .

22. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.10.2025 №4643-IX), Верховний Суд розглядає справу № 913/266/20 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Енертек")

23. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій при розгляді грошових вимог ТОВ "Енертек" не врахували, зокрема, висновків Верховного Суду щодо належної перевірки вимог кредиторів до боржника, необхідності застосування підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство в разі наявності мотивованих підстав щодо обґрунтованості кредиторських вимог.

24. Водночас судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 914/3349/22, від 18.04.2024 у справі № 921/644/21, від 03.06.2020 у справі № 910/23556/17.

25. Також скаржник аргументував, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову з істотним порушенням норм процесуального права (статті 86, 237, 238 ГПК України), що є самостійною підставою для її скасування згідно із частиною першою статті 311 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання кредиторських вимог ТОВ "Енертек".

31. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності судових рішень судів першої та апеляційного інстанції положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

32. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

33. Грошове зобов'язання (борг), згідно абз. 5 частини першої статті 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

34. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45 - 47 КУзПБ.

35. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

36. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

37. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.

39. Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ щодо порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

40. Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, у відповідності до наведених вище норм, має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

41. Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22).

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

42. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, відхиляючи кредиторські вимоги заявника виходили з того, що заявником не надано належних доказів на підтвердження виконання наданих заявником договорів, а також те, що заявником не надано належного розрахунку сум відповідно до статті 625 ЦК України.

43. Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, а доводи скаржника частково обґрунтованими, зокрема, з огляду на таке.

44. З наявних матеріалів справи вбачається, заявник, враховуючи обґрунтування місцевого господарського суду щодо належності поданих доказів на підтвердження кредиторських вимог, додатково подав виписки по особовим рахункам (том 2, а. с. 37 - 64, 108 - 121, 174 - 187).

45. Суд враховує, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

46. Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

47. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій) унормовано, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

48. Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків заявника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки з банківських рахунків можуть бути належними доказами щодо заборгованості за відповідними договорами, укладеними заявником із банком.

49. Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, яким суди не дали оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, можуть підтверджувати обставини руху коштів та їх розміру на рахунку заявника, а також заборгованість, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

50. Разом з тим, апеляційний господарський суд, долучивши зазначені копії документів до матеріалів справи, належної оцінки в порядку, визначеному положеннями статей 86, 238 ГПК України, не надав та не зазначив підстав відхилення таких доказів, не надав оцінки їх належності та допустимості.

51. Також колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо неможливості визначити правильний розмір сум відповідно до положень статті 625 ЦК України, оскільки в цьому випадку заявник надав договори, які мають дату укладення та визначають строки їх дії.

52. Суди попередніх інстанцій не встановили, що в цьому випадку такі договори були визнані недійсними.

53. Верховний Суд звертає увагу, що у вирішенні питання про зменшення розміру сум, які підлягають сплаті згідно з статтею 625 ЦК України, повинно бути взято до уваги, що відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Тому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, з огляду на її неправильне нарахування та недотримання вимог розумності і справедливості покладається в першу чергу на сторону-боржника, який заперечує проти стягнення цих сум.

54. Аналіз положень статей 86, 237, 238 ГПК України дає підстави для висновку про те, що у перелік питань, які вирішує суд при ухваленні рішення не входить повноваження суду самостійно (замість позивача) вказувати обґрунтування розрахунку.

55. Верховний Суд вважає, що обґрунтування розрахунку не є тотожним (1) перевірці правильності нарахування, заявлених до стягнення позивачем вимог, у розрізі застосування норм матеріального права (зокрема, статей 530, 549, 625 ЦК України, статей 230-232 Господарського кодексу України, тощо) та (2) математичному обрахуванню, що здійснюється за даними, які були предметом дослідження та оцінки, ураховуючи доводи та заперечення учасників справи, поданими/заявленими у відповідності до вимог ГПК України.

56. Суди попередніх інстанцій обмежившись посиланням на відсутність належного розрахунку відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, не врахували принцип змагальності сторін, визначений у статті 13 ГПК України.

57. Зазначене також відповідає змісту частини першої статті 14 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тобто суд, вирішуючи спір, обмежений сформульованими учасниками справи вимогами, тому вирішення спору судом безпосередньо залежить від заявленої кредитором вимоги до боржника та відповідним спростуванням боржником такої вимоги.

58. Водночас, суди попередніх інстанцій , зазначивши про відсутність належного розрахунку, дійшли за своєю суттю протилежного висновку про неможливість перевірки такого розрахунку з огляду на відсутність відповідних даних.

59. Верховний Суд виходить з того, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

60. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

61. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

63. Отже, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність;

64. Відсутність належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів та суперечливість висновку судів попередніх інстанцій щодо правильності нарахованих сум відповідно до статті 625 ЦК України є свідченням того, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази для встановлення обставин, які мають значення для правильного повного та всебічного розгляду заяви з кредиторськими вимогами ТОВ "Енертек".

65. Відтак, оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 86, 236, 238 ГПК України, статей 45 - 47 КУзПБ, оскільки відхилення заявлених кредиторських вимог здійснено судами попередніх інстанцій без належної оцінки та обґрунтування відхилення відповідних доказів.

66. Колегія суддів суду касаційної інстанції наголошує, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

67. Відтак, вимоги скаржника щодо ухвалення Верховним Судом самостійного рішення у цій справі є передчасним, оскільки Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо оцінки та дослідження доказів у справі.

68. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій передчасно прийнято рішення в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Енертек" до боржника в розмірі 5 947 835,64 грн. (сума в редакції ухвали Господарського суду Луганської області (про відхилення кредиторських вимог) від 11.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025)), тому оскаржувані судові рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

70. Відповідно до частини п'ятої статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

71. Виходячи з викладеного касаційна скарга ТОВ "Енертек" підлягає частковому задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду про відмову у визнанні кредитором, ухвалу попереднього судового засідання та ухвалену за наслідком їх апеляційного перегляду постанову слід скасувати, а справу у скасованій частині слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області (про відхилення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" у розмірі 5 947 835,64 грн.) від 11.06.2025, ухвалу Господарського суду Луганської області (за результатами попереднього засідання в частині невизнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" у розмірі 5 947 835,64 грн.) від 11.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 913/266/20 скасувати.

3. Справу № 913/266/20 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" направити на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік