21 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/22/24 (911/1647/24)
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025
у справі №911/22/24 (911/1647/24)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндастрі ЛТД»
2) ОСОБА_2
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Квеста Груп»
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 4 - розпорядника майна ТОВ «Регіональні Ресурси» арбітражного керуючого Беркута М.С.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі товариства
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/22/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Коіл»
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні Ресурси»
про банкрутство
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 у справі № 911/22/24 (911/1647/24) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 у справі № 911/22/24 (911/1647/24) залишено без змін.
03.11.2025 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №911/22/24 (911/1647/24), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/22/24 (911/1647/24) визначено склад колегії суддів: Жуков С.В. - (головуючий), Огороднік К.М., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Жукова С.В. від 13.11.2025 про самовідвід у справі №911/22/24 (911/1647/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 задоволено. Справу №911/22/24 (911/1647/24) передано для автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
У зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Жукова С.В. розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 17.11.2025 року 32.2-01/2892 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/22/24 (911/1647/24).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/22/24 (911/1647/24) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Картере В.І., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку оскарження судового рішення суду на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України.
Тобто, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказуватися пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено відповідні пункти частин першої або/та третьої або частини другої статті 310 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що підстава касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, фактично реалізовується лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
У касаційній скарзі викладено обставини справи та доводи, які зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції. Так, на думку касатора, оскаржувані рішення суперечать усталеній практиці Верховного Суду, є необгрунтованими оскільки ухвалені без дотримання вимог щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи та підтвердження їх доказами.
Проте скаржник не визначив відповідної підстави, передбаченої відповідним пунктом/пунктами частини другої статті 287 ГПК України та не зазначає підстави касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суди порушили норми процесуального права.
Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 ГПК України Верховний Суд, -
1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.01.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 у справі №911/22/24 (911/1647/24) - залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
4. Роз'яснити скаржнику у справі №911/22/24 (911/1647/24), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду Огороднік К.М.