04 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2740/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс"
на ухвалу Господарського суду Одеської області (суддя Грабован Л. І.) від 05.02.2025 (щодо поточних грошових вимог Акціонерного товариства "Міжнародний Резервний Банк")
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Поліщук Л. В., судді: Богатир К. В., Таран С. В.) від 18.08.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт"
до боржника Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський"
про визнання банкрутом.
Учасники справи:
представник кредитора (ТОВ "Спектрум Ессетс") - Томашевський Р. М., адвокат;
представник боржника - не з'явився.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 21.09.2021 Господарський суд Одеської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт" провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Ратушного А. І. тощо.
12.10.2023 Боржника визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора Боржника тощо.
1.2. 10.11.2023 Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі -Банк), якого згідно з ухвалою від 11.09.2024 замінено на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" (далі - Кредитор), подало заяву про визнання поточних грошових вимог до Боржника в сумі 247 109 741 грн 02 коп., з яких 5 368 грн 00 коп. витрати зі сплати судового збору за подання заяви про визнання поточних грошових вимог, 247 104 373 грн 02 коп. заборгованість за процентами з користування кредитом.
1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника як поручителя зі сплати процентів, нарахованих за період з 23.09.2021 (дати відкриття цієї справи про банкрутство) до 11.10.2023 (дня перед ухваленням постанови про визнання Боржник банкрутом) за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку росії", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (назву якого змінено на Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (позичальник), за зобов'язання якого за договором поруки від 26.04.2013 поручився Боржник.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 05.02.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025) про визнання поточних грошових вимог Головного управління ДПС в Одеській області до Боржника в сумі 636 998 грн 77 коп. із задоволенням вимог в сумі 8 536 грн 17 коп. ЄСВ у другу чергу задоволення, 628 281 грн 64 коп. (податків та зборів) - у третю, 180 грн 96 коп. (штрафів, пені) - у шосту; та про відмову у задоволенні поточних вимог Банку до Боржника в сумі 247 109 741 грн 02 коп.
2.2. Судові рішення мотивовані щодо грошових вимог податкового органу доведенням наданими у справі доказами заявленої суми грошових вимог.
В частині відхилення грошових вимог Банку, що складають проценти за користування кредитом, нараховані за період з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника до визнання його банкрутом, судові рішення мотивовані відсутністю підстав для їх визнання, враховуючи встановлені чинним рішенням Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 у справі № 916/3704/20(916/4693/15) обставини щодо припинення у Банку права ще у 2015 році нараховувати заборгованість за процентам за правомірне користування кредитом за період після пред'явлення Банком вимоги щодо дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, оскільки після пред'явлення Банком такої вимоги незалежно від закінчення строку дії договору настав термін його повернення, який зазначений у відповідному повідомленні-вимозі, з огляду на що останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією було 08.07.2015, а в подальшому можуть нараховуватись лише проценти за неправомірне користування кредитними коштами.
2.3. Доповнивши мотиви для відхилення заявлених Банком грошових вимог, апеляційний суд уточнив, що правовідносини поруки за участі Боржника не припинились, а також зазначив, що на основну заборгованість Боржника перед Банком, яка має характер конкурсної та визнана як вимоги конкурсного кредитора до Боржника і включена до реєстру вимог кредиторів у цій справі, не можуть бути нараховані інфляційні та три відсотки річних згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у період, коли Боржник перебував у процедурах банкрутства (у процедурі розпорядження майном), оскільки на такі нарахування поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, який зупиняє виконання боржником зобов'язань, що виникли до дня порушення у справі про банкрутство.
3. Встановлені судами обставини
3.1. 15.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку росії" (банком), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (нова назва Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТРУМ ЕССЕТС"), та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (позичальником) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44/ЮО (далі кредитний договір), зі змінами та доповненнями.
Цей договір викладено у новій редакції згідно з договором про внесення змін № 6 від 26.04.2013.
3.2. Згідно із пунктом 1.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені у пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору, та виконати інші умови цього договору.
3.3. За договором про внесення змін № 11 від 31.03.2014 сторони змінили вказаний пункт, визначивши умови щодо невідновлюваності кредитної лінії.
Пунктом 1.2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) сторони визначили ліміт кредитної лінії (графік погашення кредиту).
За положеннями пункту 1.4 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) останній день дії кредитної лінії 30.06.2018.
Відповідно до пункту 1.5. кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) кредит надається для фінансування витрат, пов'язаних з проведенням реконструкції центрального стадіону "Чорноморець", за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, та поповнення обігових коштів.
3.4. У розділі 2 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) сторони обумовили забезпечення виконання зобов'язань позичальника.
У розділі 6 "Проценти за користування кредитом" кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013) сторони погодили наступні умови:
-позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості (пункт 6.1);
-нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році для кредиту, наданого позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів (пункт 6.2 договору);
-проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1- 6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під "періодом" сторони в цій статті 6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору "дата", вказаний в верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються (пункт 6.3 договору);
- у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.5. цього договору, підпунктами 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 додатку № 1 до цього договору за кожен випадок такого порушення розмір маржі (і як наслідок розмір діючої процентної ставки), що діє на дату настання випадку такого порушення, починаючи з 20-го календарного дня від дня настання такого випадку встановлюється в новому розмірі, а саме в розмірі, збільшеному на 2 (два) процентних пункти. Позичальник погоджує зазначену в цьому пункті договору зміну розміру процентної ставки, що не потребує укладення сторонами додаткової угоди до цього договору (пункт 6.6).
3.5. Пунктом 8.3 договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) встановлено, що банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором, а також по іншим договорам (в т.ч., але не виключно по кредитним договорам, договорам про відкриття кредитних ліній) і/або договорам поруки і/або договорам про надання банківських гарантій/ контр гарантій /акредитивів тощо, які укладені або будуть укладені протягом дії цього договору між позичальником і банком, а також по платіжним зобов'язанням перед банком та/або третіми особами по оплаті векселів, погашенню облігацій, виплаті купонного доходу, інших фінансових зобов'язань, тощо, у сумі, що перевищу 5% (п'ять процентів) від балансової вартості активів позичальника у відповідності з бухгалтерською звітністю на останню звітну дату), які виникли (можуть виникнути) протягом строку дії цього договору).
Згідно з пунктом 8.4 договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) сторони узгодили, що у разі, якщо банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а позичальник зобов'язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь банку (при цьому строкові платежі проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення банком такого повідомлення (вимоги).
3.6. 26.04.2013 між банком та Боржником (поручителем) укладено договір поруки, зі змінами та доповненнями.
Відповідно до умов договору поруки поручитель зобов'язався у повному обсязі відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед банком, що виникають з кредитного договору, у тому числі сплатити кредитору проценти (три проценти річних відповідно до статей 1050, 625 Цивільного кодексу України) від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов'язання (зобов'язання зі сплати процентів за прострочення виконання) (пункт 2.1.4).
Згідно із пунктом 4.1. договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.
У підпункті 5.1.1 пункту 5.1 договору поруки сторонами узгоджено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.
Підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на зміну протягом дії цього договору розміру основного зобов'язання за основним договором (пункт 6.1 договору поруки).
Пунктом 6.3 договору поруки визначено, що строк дії цього договору складає до 30.06.2021. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
3.7. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши позичальнику в межах ліміту кредитної лінії кредитні кошти у сумі 45 968 758, 67 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалами справи меморіальними ордерами.
Позичальник повернув кредит лише частково на суму 9 194 821,35 дол. США, а непогашена сума кредиту становить 36 773 937, 32 дол. США, що у гривневому еквіваленті станом на день рішення про її стягнення становило 951 613 грн 77 грн, яка стягнута з Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" постановою Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
3.8. У постанові Верховного суду від 07.06.2023 у справі № 916/3704/20 (916/4693/15) за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (нова назва - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Ріелті Груп" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудспецтех"); 2) Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський"; 3) Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море"; 4) Публічного акціонерного товариства "Чорноморська транспортна компанія"; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Група управління бізнесом" про стягнення 6 597 738,53 дол. США та 46 608 814 грн 15 коп., якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021, зазначено, що останнє погашення тіла кредиту було здійснено Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" 29.01.2015. Доказів подальшої сплати коштів та зниження ліміту кредитної лінії відповідно до пункту 1.2 кредитного договору матеріали справи не містять, що однозначно свідчить про наявність відповідного порушення умов цього договору.
23.06.2015 за вих. № 5828/5/28-2 позивач на підставі пункту 8.3 кредитного договору направив на адресу Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" повідомлення-вимогу про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором.
У вказаній вимозі Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" вимагало від Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" сплатити наявну заборгованість у розмірі 41 116 207, 69 дол. США та 41 787 909 грн 68 коп., а також зауважило, що строкові платежі - проценти, комісійні винагороди, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку банк здійснив розрахунок заборгованості за кредитним договором і по дату повернення повної суми заборгованості за кредитним договором в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення цієї вимоги повідомлення.
Про факт відправлення повідомлення-вимоги та розрахунку заборгованості, доданого до повідомлення, свідчить наявний в матеріалах справи опис вкладення в цінний лист від 23.06.2015 та фіскальний чек за № 0644 від 23.06.2015.
У повідомленні-вимозі №5528/5/28-2 було встановлено, що зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" з погашення кредиту повинно бути здійснено в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення банком такого повідомлення (вимоги).
Керуючись положеннями статей 251-253 Цивільного кодексу України, строк на виконання Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" вимоги банку про дострокове повернення заборгованості за кредитом розпочав перебіг 24.06.2015 (на наступний день після відправлення банком повідомлення - вимоги № 5828/5/28-2).
За правилами обчислення строків, встановлених статтями 251-254 Цивільного кодексу України, ураховуючи положення про п'ятиденний робочий тиждень та правила перенесення вихідних днів (стаття 52 та частина третя статті 67 Кодексу законів про працю України відповідно), останнім 10-ти денним робочим днем добровільного виконання Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" за повідомленням-вимогою №5828/5/28-2 є 08.07.2015 (останній день строку).
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України саме з 09.07.2015 (на наступний день після 08.07.2015) Акціонерне товариство "Сбербанк" набуло право вимоги із боржника - Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" щодо сплати повної суми заборгованості за кредитом.
Тобто Акціонерне товариство "Сбербанк" скористалося своїм правом дострокової вимоги виконання Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" зобов'язань за кредитним договором відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України та пункту 8.3 кредитного договору.
Останнім днем нарахування процентів за користування кредитною лінією є 08.07.2015.
Також касаційним судом з'ясовано, що розрахунок суми процентів за користування кредитною лінією слід здійснювати за період з 15.07.2014 до 08.07.2015 включно, при чому у період з 15.07.2014 до 24.09.2014 за ставкою 11 % річних, а з 25.09.2014 до 08.07.2015 за ставкою 12 % річних. Сума кредитних коштів, на яку слід нараховувати проценти, становить 36 972 429,72 доларів США.
Здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що сума процентів за користування кредитною лінією за період з 15.07.2014 по 08.07.2015 включно складає 4 156 357,70 доларів США.
3.9. Господарський суд Одеської області прийняв рішення від 17.07.2017 у справі № 916/4591/15 (набрало законної сили 31.07.2017) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Туристично-виробнича фірма "Чорне море" на користь Акціонерного товариства "Сбербанк" заборгованості на підставі кредитного договору та договору поруки від 26.04.2013 у сумі 42 352 220,60 дол. США та 45 773 758 грн 97 коп., з яких: 36 773 937,32 дол. США загальної заборгованості за кредитною лінією, 5 578 283,28 дол. США процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 до 02.11.2015, 15 802 012 грн 75 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, 29 971 746 грн 22 коп. пені за прострочення сплати заборгованості за кредитною лінією. На виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ.
У процедурі виконавчого провадження Акціонерне товариство "Сбербанк" скористалося своїм правом та в рахунок часткового погашення за кредитним договором прийняло у власність предмети іпотеки, про що свідчать акти державного виконавця про реалізацію предметів іпотеки № 551224343/18; 55124343/18 від 19.01.2018 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.01.2018.
19.01.2018 предмети іпотеки було придбано у власність банком, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оприбутковано на баланс банку шляхом заліку забезпечених вимог в рахунок ціни майна за відповідною вартістю та частково погашено заборгованість Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" перед Акціонерним товариством "Сбербанк" за кредитним договором в загальній сумі 456 036 000 грн 00 коп. (15 846 972,03 дол. США), в тому числі: 5 578 283,28 доларів США - проценти (що нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015); 10 268 688,75 доларів США - основна сума боргу (тіло кредиту). Про ці обставини позивач повідомив відповідача у листі від 25.01.2018 № 1240/5/28-3.
3.10. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 у цій справі, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2023, у попередньому засіданні визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до Боржника в сумі 1 515 035 921 грн 82 коп. та 4 540 грн 00 коп. судового збору.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 08.09.2025 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 в частині відмови в задоволенні поточних вимог Банку та прийняти у скасованій частині нове рішення, яким визнати поточні грошові вимоги Банку, правонаступником якого є Кредитор, до Боржника в сумі 247 109 741 грн 02 коп. та включити їх в реєстр вимог кредиторів Боржника.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди неправильно застосували норми статей 625, 1048, 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 41 КУзПБ, не врахувавши висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, якою уточнено висновок у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 про законність нарахування процентів за порушення грошового зобов'язання за кредитним договором (неповернення кредиту) на підставі статті 625 ЦК України за ставками, передбаченими кредитним договором, до дня фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору, що є наслідком договірного узгодження сторонами кредитного договору умов що процентної ставки, що застосовується за порушення зобов'язання за вимогами статті 625 ЦК України, за правилами якої Банк і заявив спірні поточні грошові вимоги до Боржника у цій справі.
5.2. Щодо неправильного застосування апеляційним судом статті 41 КУзПБ скаржник вказав на неврахування висновків щодо її застосування, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 та від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц), а також від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, відповідно до яких не передбачено, що дія мораторію поширюється на вимоги кредитора, яким є Банк, щодо нарахування процентів за неправомірне користування грошовими коштами, після закінчення строку дії кредитного договору, у розмірі, який визначений договором, а така заборгованість Боржника є окремим та самостійним зобов'язанням Боржника, яке виникло під час здійснення процедур банкрутства (розпорядження майном), а тому є поточним та на нього не розповсюджується дія мораторію, введеного під час відкриття провадження у справі про банкрутство.
6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо процентів, нарахованих за порушення/невиконання зобов'язання за кредитним договором
6.1. Предметом судового розгляду стали заявлені Кредитором до Боржника поточні грошові вимоги, які становлять спірну суму процентів, заявлені Кредитором за правилами статті 625 ЦК України та нараховані за період процедури розпорядження майном Боржника на прострочену суму заборгованості Боржника як поручителя за кредитними зобов'язаннями позичальника (Приватного акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець"), вже визнану ухвалою суду у цій справі як грошові вимоги (пункти 1.1, 1.3, 3.10).
6.2. За змістом положень статей 625, 1048, 1049, частини першої статті 1050, статей 1054 1056-1 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, застосування якої судами згідно з оскаржуваними рішеннями є релевантним у спірних правовідносинах.
6.3. Зобов'язання ж зі сплати заявлених Кредитором як поточні грошові вимоги спірної суми процентів річних від простроченої суми кредитного зобов'язання передбачено приписами частини другої статті 625 ЦК України, на підставі якої і були заявлені спірні грошові вимоги та згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
6.4. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
6.5. При цьому слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом, тоді як розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом (висновки в пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що були конкретизовані відповідно до пункту 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24).
6.6. Щодо правил узгодження сторонами кредитного договору розміру процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, відмінного від мінімального встановленого цією статтею - 3 %, Суд зазначає, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Між тим за змістом статей 6, 627 ЦК України їх положення не допускають свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір суд може зменшити (пункт 6.5 цієї постанови).
6.7. А тому для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги (1) формулювання умов про сплату процентів, (2) їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), (3) співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (висновок в пункті 122 постанови Великої Палати верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, на яку також послався скаржник, пункт 5.1 цієї постанови).
6.8. Враховуючи викладене та з огляду на встановлені судами обставини:
- щодо умов кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) між Кредитором та позичальником про нарахування процентів, які викладені в пункті 6.2 (пункт 3.4 цієї постанови), згідно з якими сторони погодили здійснення нарахування процентів за користування кредитом щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році для кредиту, наданого позичальнику в національній валюті; початок нарахування процентів з дня надання кредиту (включно); припинення нарахування процентів повністю і остаточно в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі (день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів);
- у порівнянні з іншими умовами кредитного договору, зокрема наведеними в пунктах 8.3, 8.4 розділу "Повернення кредиту" (пункт 3.5 цієї постанови) та розділі 10 "Відповідальність сторін договору" (зміст яких сформульований та які складені Банком);
Суд зазначає, що умова кредитного договору (його пункт 6.2), якою Банк обґрунтовує свої вимоги та розрахунок процентів за період поза межами строку кредитування за правилами статті 625 ЦК України, розташована між тим в розділі договору, який регулює правомірну поведінку сторін ("Проценти за користування кредитом), тоді як кредитний договір також містить окремий розділ 10, що регулює відповідальність позичальника ("Відповідальність сторін договору"). Тобто Банк у розрахунку заборгованості з процентів за період поза межами строку кредитування нараховує саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України, попри посилання на цю норму у заяві про визнання поточних вимог.
У зв'язку з чим Суд погоджується із висновками судів, що сторони в умовах кредитного договору хоча і узгодили наслідки протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання, між тим передбачена у пункті 6.2 кредитного договору умова щодо припинення нарахування процентів у день фактичного повернення кредиту в повному обсязі не є погодженням сторонами кредитного договору іншого розміру процентів річних після закінчення строку кредитування за правилами частини другої статті 625 ЦК України, а інші умови кредитного договору, зокрема його розділ 8 "Повернення кредиту", або розділ 10 "Відповідальність сторін договору" не містять погодження сторонами кредитного договору іншого, відмінного від визначеного в частині другій статті 625 ЦК України, розміру процентів як міри відповідальності за таким договором, на чому однак наполягає скаржник.
Наведене виключає визнання спірних поточних грошових вимог Банку до Боржника на заявлену суму процентів.
Дійшовши цього висновку, суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1).
6.9. Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2) про неправильне застосування апеляційним судом статті 41 КУзПБ, у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
Касаційний господарський суд у постанові від 05.07.2019 № 905/600/18 зробив правовий висновок про те, що нарахування, зокрема інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимогою (постанови від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (пункт 43), від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (пункт 7.53), від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 (пункт 8.45), від 03.10.2023 у справі № 366/203/21).
6.10. Між тим, щодо застосування зазначеного спеціального виду цивільно-правової відповідальності до боржника (у спірних правовідносинах Боржника як поручителя) за прострочення грошового зобов'язання у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, запровадженого у справі про банкрутство такого боржника (у цій справі поручителя), то відповідно до введеного в дію з 21.10.2021 КУзПБ, а саме його статті 41 (частина третя) серед іншого, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
За змістом наведених норм та з огляду на концепцію кваліфікації нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України як міри відповідальності (пункт 6.9 цієї постанови), законодавець запровадив послаблення тягаря, що накладається на боржника у справі про банкрутство шляхом вилучення з бази нарахування вимог згідно зі статтею 625 ЦК України, які нараховані на визнані у межах провадження у справі про банкрутство конкурсні вимоги до боржника.
Тож, оскільки нарахування заявленої Банком як поточних вимог спірної суми здійснено за період з 23.09.2021 (дати відкриття цієї справи про банкрутство) до 11.10.2023 (дня перед ухваленням постанови про визнання Боржник банкрутом), тобто під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника (пункти 1.1. 1.3), протягом якого, серед іншого, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо, Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для визнання як поточних грошових вимог нарахованої Банком Боржнику за визначений період суми процентів річних за кредитним договором, незалежно від того, чи розмір таких процентів визначений за законом (3 % річних), чи їх інший розмір процентів річних був погоджений сторонами кредитного договору за правилами частини другої статті 625 ЦК України.
У цьому висновку Суд, звертаючись до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у постановах від 09.04.2024 № 910/6137/20, від 23.04.2024 № 904/2922/18 з посиланням на висновки в постанові Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 5/75-05, враховує системний підхід законодавця, який вбачається у необхідності врегулювати питання нарахування вимог згідно зі статтею 625 ЦК України, та збалансований підхід Великої Палати Верховного Суду щодо застосування тих же вимог до поточних зобов'язань боржника, провадження у справі про банкрутство яких було порушено до 19.01.2013, закріплений в постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18, виходячи з чого відмова судів у задоволенні вимог Банку щодо визнання як поточних грошових вимог спірної суми процентів річних, нарахованих за порушення зобов'язання позичальника за кредитним договором за правилами частини другої статті 625 ЦК України, відповідає чинному законодавству.
6.11. Таким чином доводи скаржника про наявність підстав для визнання як поточних грошових вимог Банку на спірну суму процентів річних, нарахованих у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника у цій справі про банкрутство, не знайшли у цій справі свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
6.12. Тому висновки апеляційного суду в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у визнанні зазначених грошових вимог до Боржника зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскільки заявлені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала місцевого суду в заперечуваній скаржником частині та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
6.13. Дійшовши висновку про незадоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень в заперечуваній скаржником частині, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектрум Ессетс" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 (в частині рішення про відмову у задоволенні поточних вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до Публічного акціонерного товариства "Ринок Малиновський" в сумі 247 109 741 грн 02 коп.) у справі № 916/2740/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк