Ухвала від 20.11.2025 по справі 908/6167/15

УХВАЛА

20 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 908/6167/15 (908/279/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 (колегія суддів у складі : Парусніков Ю.Б. - головуючий, Верхогляд Т.А., Іванов О.Г.)

у справі № 908/6167/15 (908/279/24)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа",

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва,

за участю третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_5

про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" передати майнові права ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя,

в межах справи № 908/6167/15

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа",

ВСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 05.09.2025 від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/279/24), разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

09.09.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 щодо зобов'язання скаржників сплатити судовий збір на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/6167/15 (908/279/24) касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишено без руху, шляхом наведення підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та подання суду належних доказів поважності причини пропуску строку на касаційне оскарження. Також скаржникам належало надати Суду докази про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам провадження у справі №908/6167/15 (908/279/24).

ОСОБА_5 06.10.2025 подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладено підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та до якої додано докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи.

Разом з тим, ОСОБА_5 не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 24.09.2025 у справі № 908/6167/15 (908/279/24) щодо надання доказів сплати судового збору у сумі 3028,00 грн, проте, посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 755/3509/18 зазначив, що звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Стосовно доводів ОСОБА_5 щодо звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".Приписами Закону України "Про судовий збір" встановлює пільги у сплаті судового збору, що визначені ст.ст. 5, 8 цього, які передбачають відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів (див. висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені в постанові від 14.02.2024 у справі № 727/11573/22 (провадження № 61-14802 св 23) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18)).

За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 (справа №761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №160/15864/20 зазначено, що стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб'єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об'єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Враховуючи викладене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів.

Системний аналіз положень Закону України "Про захист прав споживачів" доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".

ОСОБА_5 є третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору. Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Предметом позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_5 у справі № 908/6167/15 (908/279/24) є зобов'язання ТОВ "Константа" передати майнові права ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя.

Проте, ні у касаційній скарзі, ні у заяві про усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_5 не довів, що його позовні вимоги у справі № 908/6167/15 (908/279/24) пов'язані із порушенням норм Закону України "Про захист прав споживачів" і позов подано саме для захисту його прав та інтересів як споживача, а не інших осіб, та не зазначив, яке саме право споживача порушено відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Враховуючи викладене, на ОСОБА_5 не поширюється дія ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якою споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, а тому посилання скаржника на норми цього Закону як на підставу для звільнення його від сплати судового збору відхиляються Верховним Судом.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо заявник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки ОСОБА_5 не усунуто в повному обсязі недоліків касаційної скарги, визначені ухвалою Верховного Суду від 24.09.2025, не сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі, то його касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/279/24) підлягає поверненню.

ОСОБА_1 13.10.2025 подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій викладені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, додані докази направлення копії касаційної скарги іншим учасникам справи та заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що нею подано 20 касаційних скарг, що розглядаються в межах провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство ТОВ "Константа", загальний розмір судового збору за подання 20 касаційних скарг складає 60560,00 грн., що перевищує 5% річного доходу скаржника за 2024 рік (180000,00 грн). Скаржниця зазначає, що розрахований відсоток належного до сплати судового збору від її доходу становить 33,64% (60560 : 180000 х 100), а відтак, зазначені обставини свідчать про наявність умов для звільнення від сплати судового збору, визначених п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Верховний Суд звертає увагу, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява №40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01).

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", п.1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (ч. 3 ст. 8 Закон України "Про судовий збір").

Суд дійшов висновку, що з аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Колегія суддів зазначає, що оскільки кожна позовна заява у справі є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.

Отже, у випадку, коли розмір судового збору за подання касаційної скарги в окремій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника - фізичної особи за попередній календарний рік, він може клопотати про звільнення його від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник - фізична особа ОСОБА_1 належним чином не підтвердила, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі №908/6167/15 (908/279/24) перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік., особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №908/6167/15 (908/279/24).

При цьому Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22 дійшла висновку, що у випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення касаційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.

Враховуючи наведені обставини та висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.10.2023 у справі № 910/10939/22, Верховний Суд надає ОСОБА_1 строк для ознайомлення зі змістом цієї ухвали та виконання вимог ухвали Верховного Суду щодо сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/279/24) - повернути без розгляду.

2. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання нею касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/279/24).

3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 у справі № 908/6167/15 (908/279/24) - залишити без руху.

4. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков