17 листопада 2025 року Справа № 926/3284/25
За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України"
про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, індексу інфляції та 15 % річних в сумі 131502,09 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача (у режимі ВКЗ) - Валентинова О.М.
від відповідача - не з'явився
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України" про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, індексу інфляції та 15 процентів річних в сумі 131502,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" від 27 грудня 2018 року та комерційної пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року. Позивач вказує про те, що загальна заборгованість Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України" перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за спожиту електричну енергію за період січень-березень 2019 року становить 47627,29 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 15 процентів річних у сумі 44078,08 грн та індекс інфляції в сумі 39796,72 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року справу №926/3284/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 03 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 17 листопада 2025 року.
Представник позивача у судовому засіданні 17 листопада 2025 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач явку належного представника у всі проведені судові засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву до суду не подано, причини неявки суду не відомі.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду, які доставлялися до електронного кабінету підприємства, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку від 03 жовтня 2025 року (ухвала від 03 жовтня 2025 року), від 20 жовтня 2025 року (ухвала від 20 жовтня 2025 року), від 04 листопада 2025 року (ухвала від 03 листопада 2025 року).
Також судом було надіслано ухвалу суду про відкриття спрощеного провадження у справі від 03 жовтня 2025 року на поштову адресу Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України", яка отримана відповідачем 05 жовтня 2025 року, що підтверджується записом на повідомленні Акціонерного товариства "Укрпошта" про вручення № R068011366299.
Відповідно до статті 232 Господарського процесуального кодексу України видами судових рішень є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Пунктом 1 частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Як нагадує Суд у справі “Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.
Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Так, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р (зі змінами №1403 від 10 грудня 2024 року) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
27 грудня 2018 року на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", позивач оприлюднив на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційна пропозиція №2 від 27 грудня 2018 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток до комерційної пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним договором приєднання споживача до цього Договору і регулює порядок і умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/розподілу електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 2.2 Договору).
Згідно з пунктом 3.1 Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Відповідно до пункту 3.2 Договору постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього постачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, на перехідний період -договору між членами оптового ринку електричної енергії України, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених ПРРЕЕ.
Умови надання послуг "останньої надії" споживачу повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором; споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору (пункт 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 3.4 Договору електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
Відповідно до пункту 3.7 Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладення Договору між сторонами.
Пунктом 3.8 Договору передбачено, що оплачений споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий постачальником, є прийняттям (акцептуванням) умов Договору з боку споживача.
Відповідно до пунктів 5.1-5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором. Збільшення ціни (тарифу) на електричну енергію може бути здійснено у разі дотримання постачальником умов надання послуг, передбачених у пункті 3.3 глави 3 цього Договору. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов'язковою для сторін з дати введення її в дію. Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (пункти 5.3-5.10 Договору).
Згідно з пунктом 13.1 Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Умовами додатку №1 до Договору "Комерційна пропозиція № 2 від 27 грудня 2018 року, що є невід'ємним додатком до Договору, для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" встановлено, що ціна на електричну енергію формується згідно порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року №1179. Ціни постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.
Відповідно до пункту 4. Комерційної пропозиції №2 споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.
31 січня 2019 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" встановило зміни до умов Комерційної пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії". Відповідно до вказаних змін пункт "Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії" доповнено наступним:
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.
Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.
У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей. До усунення розбіжностей сторони керуються даними зазначеними в акті купівлі-продажу з подальшим корегуванням даних після врегулювання розбіжностей.
Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача та скріплений печатками сторін (за наявності) акт купівлі-продажу.
У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
Згідно з вимогами пункту 6.2 Договору споживач зобов'язаний, серед іншого, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим Договором.
При цьому положеннями пункту 7.6 Договору встановлено, що постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов'язань перед постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
У пункті 7.1. Комерційної пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
29 січня 2019 року Aкціонерне товариство “Чернівціобленерго" надіслано Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" лист № 33/412, в якому повідомило про віднесення Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України» до категорії споживачів, що переведені на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії" з 01 січня 2019 року.
15 лютого 2019 року Акціонерним товариством "Чернівціобленерго" супровідним листом №33/581 було надіслано позивачу звіт щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з наступними обсягами споживання електричної енергії: за січень 2019 року спожито 4235 кВт*год; за лютий 2019 року спожито 9917 кВт*год; за березень 2019 року спожито 66 кВт*год.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за фактично спожиту електричну енергію та акти купівлі-продажу електроенергії до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27 грудня 2018 року: за січень 2019 року - Акт №000125 купівлі-продажу електроенергії від 31 січня 2019 року та рахунок №000000729876/23/О01/0364 від 09 лютого 2019 року на обсяг споживання 4235 кВт*год на суму 14186,35 грн (з ПДВ); за лютий 2019 року - Акт №001286 купівлі-продажу електроенергії від 28 лютого 2019 року та рахунок №000000729876/23/О02/04920 від 06 березня 2019 року на обсяг споживання 9917 кВт*год на суму 33219,85 грн (з ПДВ); за березень 2019 року - Акт №002156 купівлі-продажу електроенергії від 31 березня 2019 року та рахунок №000000729876/23/О03/05838 від 04 квітня 2019 року на обсяг споживання 66 кВт*год на суму 221,09 грн (з ПДВ).
14 червня 2019 року позивач направив на поштову адресу відповідача вищезазначені рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії за період січень 2019 року-березень 2019 року на загальну суму 47627,29 грн, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0100172951702 з підписом отримувача.
Надані позивачем акти купівлі-продажу електричної енергії відповідачем не підписані.
В матеріалах справи не міститься оформлених відповідачем відповідно до пункту 4.4 комерційної пропозиції зауважень до актів купівлі-продажу електроенергії.
В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію становить 47627,29 грн.
Крім того, у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач нарахував відповідачу індекс інфляції в сумі 39796,72 грн за період з 25 червня 2019 року по 31 липня 2025 року та 15 процентів річних в сумі 44078,08 грн за період з 25 червня 2019 року по 25 серпня 2025 року.
Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 47627,29 грн основного боргу, 39796,72 грн індекс інфляції та 44078,08 грн 15 процентів річних.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Доданими до позовної заяви Договором, комерційною пропозицією, рахунками та актами купівлі-продажу електроенергії підтверджується, що між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли договірні господарсько-правові відносини з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Частинами 1-6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до пункту 3.1.1 Постанови НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником “останньої надії».
Судом встановлено, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р (зі змінами №1403 від 10 грудня 2024 року) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 06 листопада 2018 року.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу та інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам енергопостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.
Постачання електричної енергії енергопостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Згідно з частиною 5 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії" здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.
Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.
Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.
У разі якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.
Згідно з частинами 8-11 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.
Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному вебсайті.
Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Постановою № 312 від 14 березня 2018 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (додаток 7 до Правил).
Пунктом 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», зміст якого визначається постачальником “останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Постачальники універсальних послуг та постачальники “останньої надії» повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» відповідно (пункт 3.2.1 Правил).
У пункті 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником “останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник “останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник “останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або “останньої надії» споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (пункт 4.10 Правил).
Положеннями пункту 6.2.4 Правил встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Відповідно до пункту 4.7-4.8 Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (частина 1 статті 57, частина 3 статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії», підпункт 5.5.5 Правил).
На виконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27 грудня 2018 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" свої зобов'язання виконало належним чином, поставивши відповідачу з січня 2019 року по березень 2019 року електроенергію на загальну суму 47627,29 грн в обсязі, зазначеному в актах купівлі-продажу електричної енергії за січень-березень 2019 року.
Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі.
Факт споживання електроенергії споживачем підтверджується звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) Акціонерним товариством "Чернівціобленерго" за січень-березень 2019 року.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 202 Господарського кодексу України (чинній в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За прострочення оплати позивачем нараховано відповідачу п'ятнадцять процентів річних у сумі 44078,08 грн та індекс інфляції в сумі 39796,72 грн.
Нарахування індексу інфляції на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідно до Комерційної пропозиції №2 від 27 грудня 2018 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком №1 до Договору, передбачено збільшення розміру процентів до 15 у зв'язку з простроченням сплати боргу.
Перевіривши правильність наданого позивачем протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, проценти річних та інфляція до позовної заяви, суд встановив, що він здійснений у відповідності до договору та арифметично правильно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення за період з 25 червня 2019 року по 25 серпня 2025 року 44078,08 грн п'ятнадцяти процентів річних.
Перевіривши правильність наданого позивачем протоколу розрахунку за типом заборгованості пеня, проценти річних та інфляція до позовної заяви індексу інфляції, які нараховувались позивачем окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовувались, що відповідає приписам частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично правильно, відтак, з відповідача на користь позивача належать до стягнення за період з 25 червня 2019 року по 31 липня 2025 року 39796,72 грн індекс інфляції.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем підтверджується наявна заборгованість відповідача за січень, лютий, березень 2019 року в сумі 47627,29 грн.
У матеріалах справи відсутні долучені сторонами у справі будь-які належні, допустимі та достатні докази сплати відповідачем основного боргу у сумі 47627,29 грн.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов'язок відповідача щодо сплати основного боргу за січень, лютий, березень 2019 року у розмірі 47627,29 грн, п'ятнадцяти процентів річних у розмірі 44078,08 грн, індексу інфляції у сумі 39796,72 грн настав, дана заборгованість відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1195 від 17 вересня 2025 року.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
З огляду на задоволення позовних вимог повністю, суд дійшов висновку покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами по справі не заявлено до стягнення.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України" (58026, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Каштанова, будинок 20, код 00729876) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 85, код 19480600) заборгованість в сумі 131502,09 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
У судовому засіданні 17 листопада 2025 року було проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України повне рішення складено та підписано 21 листопада 2025 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК