м.Чернівці
19 листопада 2025 року Справа № 926/2354/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2354/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» (02140, м.Київ, вул. Бориса Гмирі, 9)
до відповідача Чернівецької гімназії № 6 “Берегиня» Чернівецької міської ради (58025, м.Чернівці, вул.Карбулицького Іларія, 2)
про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних витрат в сумі 105256,90 грн
За участі представників:
Від позивача: Григораш К.М. - адвокат (ордер серії АА №1573790 від 10.07.2025р.)
Від відповідача: не з'явився
Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв'язку “EasyCom».
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» звернулося з позовом до Чернівецької гімназії № 6 “Берегиня» Чернівецької міської ради стягнення заборгованості в сумі 105256,90 грн, з яких: 97617,19 грн основного боргу, 2173,15 грн 3% річних, інфляційні в сумі 5466,56 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 15.01.2024 року укладено договір про постачання електричної енергії №24, згідно якого позивач зобов'язується поставити відповідачу електричну енергію в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а останній сплачує позивачу за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.
В порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував платежі, що призвело до виникнення заборгованості за листопад 2024 року в сумі 97617,19 грн та до нарахування 3% річних в сумі 2173,15 грн та інфляційних в сумі 5466,56 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.
Разом з позовною заявою надійшло клопотання про витребування у відповідача оригінали Актів прийому-передачі електроенергії за період з березень по грудень 2024 року.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 року позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В.
Ухвалою суду від 21.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.08.2025 року.
11.08.2025 року від представниці позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 2659).
12.08.2025 року сторін було повідомлено про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В.
Ухвалою суду від 20.08.2025 року призначено підготовче засідання на 03.09.2025 року.
27.08.2025 року від представниці позивача надійшла заява (вх. № 2837), в якій просить суд призначити судове засідання у справі в режимі відеоконференцзв'язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою суду від 28.08.2025 року.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 10.07.2025 року, витребувано у відповідача оригінали підписаних сторонами актів прийому-передачі електроенергії на загальну суму 711203,86 грн, підготовче засідання відкладено на 16.09.2025 року.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року вжито заходів процесуального примусу шляхом накладення на Чернівецьку гімназію № 6 “Берегиня» Чернівецької міської ради штрафу за невиконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 21.07.2025 року по справі № 926/2354/25 та стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету штраф в розмірі 30280,00 грн та на виконання вимог зазначеної ухвали 09.09.2025 року видано наказ.
16.09.2025 року в судовому засіданні, суд постановив протокольну ухвалу якою продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання на 08.10.2025 року, та повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 03.09.2025 року.
06.10.2025 року відповідачем надано оригінали актів прийому-передачі електричної енергії підписані сторонами (вх. №4053, вх. №4062).
08.10.2025 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання в якому останній позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представника.
08.10.2025 року сторін було повідомлено про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області №23/25 від 23.10.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/2354/25, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2025 року, справу №926/2354/25 передано на розгляд судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 23.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання на 19.11.2025 року.
29.10.2025 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від Управління Державної казначейської служби України у м. Чернівцях надійшов лист про виконання судового наказу щодо стягнення штрафу в повному обсязі.
13.11.2025 року від представниці позивача надійшла заява (вх. №3876) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, яка задоволена ухвалою суду від 13.11.2025 року.
В судовому засіданні 19.11.2025 року представник відповідача не з'явився, натомість в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні представниця позивача підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі та у зв'язку з наявністю заяви відповідача про визнання позову, в усній формі заявила клопотання про повернення 50% сплаченого судового збору на користь позивача.
Дослідивши всі докази та з'ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Заслухавши пояснення представниці позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
15.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» як постачальником та Чернівецькою гімназією №6 “Берегиня» Чернівецької міської ради як споживачем було укладено договір про постачання електричної енергії №24 (далі - договір), згідно п.2.1 якого, постачальник зобов'язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором - Електричну енергію (Електрична енергія з оплатою за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника) код ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.
Відповідно до п.3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору, а саме з 15.01.2024 року.
Загальна вартість цього договору становить 748081,78 грн, в т.ч. ПДВ 149616,36 грн. Всього з ПДВ 897698,14 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 15.01.2024 року по 31.12.2024 року становить 124872,6 кВт*год. (п.5.1 договору).
Ціна за одиницю товару - 1кВт*год електричної енергії розраховується відповідно до додатку 2 договору та складає: 5,99076004 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 1,19815201 грн. Всього з ПДВ 7,18891205 грн (п.5.2 договору).
Згідно п.п.5.4-5.5 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії споживач здійснює на підставі ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого акта за розрахунковий період, отриманого не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Оплата акта постачальника за договором проводиться за наявності бюджетного фінансування споживачем у строк, визначений в акті, який не може бути меншим 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (п.5.7 договору).
Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Згідно п.15.1 договору він вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками на набуває чинності з 01.01.2024р. і діє до 31.12.2024р., а в частині проведення розрахунків та виконання зобов'язань - до їх повного здійснення.
Докази визнання договору недійсним в матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що договір укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписами ст.ст.207, 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно, даний договір є правомірним правочином в силу ст.204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного.
Як стверджує позивач він направляв акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки - фактури відповідачу на його електронну адресу, а також шляхом направлення простих поштових листів АТ “Укрпошта» без рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, останній підписані акти позивачу не повернув, розрахунок провів не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у листопаді 2024 року в сумі 97617,19 грн. За порушення умов договору позивач нарахував 3% річних в сумі 2173,15 грн та збитки завдані інфляційними процесами в сумі 5466,56 грн, які просить стягнути з відповідача.
Відповідач визнає наявну заборгованість в повному обсязі, про що свідчить його письмова заява, підписана керівником.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору з оплати поставленої електричної енергії.
Згідно ч.1 ст.56 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Пунктами 1.2.7, 3.1.8, 4.7, 4.8 та 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору про постачання електричної енергії №24 від 15.01.2024 року, а також споживання відповідачем електроенергії у листопаді 2024 року без будь-яких заперечень щодо вказаних обставин свідчить про погодження останнього з умовами укладених правочинів та породжує для Чернівецької гімназії №6 “Берегиня» Чернівецької міської ради (Чернівецька гімназія № 6 “Берегиня») обов'язок з повної оплати вартості електроенергії згідно умов укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії - у фактично відпущених та спожитих за повний місяць, зокрема за листопад 2024 року, обсягах: 9 600 кВт/год загалом на суму 97617,19 грн та у встановлений договором строк - протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунку на підставі акту прийому-передачі електроенергії за фактично спожиту електроенергію, а саме за актом прийому-передачі електроенергії за листопад 2024 року на суму 97617,19 грн.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено оплату електричної енергії згідно акту прийому-передачі електроенергії (за листопад 2024 року) та рахунку-фактури № 171/11 від 30.11.2024 року в розмірі 97617,19 грн, у зв'язку з чим порушено вимоги п.5.7, 6.2.1 договору тобто порядку проведення розрахунків.
Враховуючи наявність у відповідача заборгованості з оплати спожитої електроенергії за листопад 2024 року на суму 97617,19 грн згідно акту прийому-передачі електроенергії та рахунку-фактури № 171/11 від 30.11.2024 року, доказів сплати якої відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, у відповідності до п.8.1 договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.01.2024 року по 08.07.2025 року в сумі 2173,15 грн та інфляційні з 15.01.2024 року по 08.07.2025 року в сумі 5466,56 грн.
Відповідно до приписів ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст.530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, згідно наведених вище норм закону для застосування ст.625 ЦК України щодо сплати боржником інфляційних втрат та 3% річних необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, і такий момент у зазначеному спорі обумовлений спливом передбаченого п.6.2.1 договору строку на оплату рахунку за спожиту електричну енергію.
З огляду на вказані вище норми права та договірні положення, оскільки відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язань по внесенню оплати за спожиту електроенергію за спірний період, а заявлені до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обраховані судом за вказані позивачем періоди, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 5466,56 грн та 3% річних в сумі 2173,15 грн.
Як зазначалося вище, відповідач до початку розгляд справи по суті подав письмову заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі.
За умовами ч.3-4 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.191, 192 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову суд не вбачає.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.(ст.ст.73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України).
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідач за електричну енергію не розрахувався у встановлений строк, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості, інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.
При цьому, у відповідності до вимог ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В зв'язку з тим, що відповідачем було визнано позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір повертається лише за клопотанням особи.
Враховуючи, той факт, що представниця позивача в усній формі під час проведення судового засідання клопотала про повернення 50% судового збору у зв'язку із визнанням позову відповідачем, що зафіксовано у протоколі, суд вважає за необхідне задовольнити таку заяву та повернути позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору, який оплачений платіжною інструкцією №57391 від 09.07.2025 року при поданні позову у даній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 130, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» (02140, м.Київ, вул.Бориса Гмирі, 9) до Чернівецької гімназії № 6 “Берегиня» Чернівецької міської ради (58025, м.Чернівці, вул.Карбулицького Іларія, 2) про стягнення боргу, 3% річних та інфляційних витрат в сумі 105256,90 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Чернівецької гімназії № 6 “Берегиня» Чернівецької міської ради (58025, м.Чернівці, вул.Карбулицького Іларія, 2, код 21431336 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» (02140, м.Київ, вул.Бориса Гмирі, 9, код 37856467) заборгованість за постачання електричної енергії в розмірі 105256,90 грн та 1514,00 грн судового збору.
3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергетичне партнерство» (02140, м.Київ, вул.Бориса Гмирі, 9) з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору, що становить 1514,00 грн, який оплачений на підставі платіжної інструкції №557391 від 09.07.2025 року.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 21.11.2025 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК