адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
21.11.2025 Справа № 917/1759/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (код ЄДРПОУ 30865632, вул. Шухевича Романа, 8/9, м. Хмельницький, 29025)
до Фізичної особи-підприємця Кожушка Павла Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 38479,78 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 38479,78 грн заборгованості за договором поставки № U51734 від 21.04.2020, з яких: 32924,60 грн - основний борг, 1736,68 грн - 15% річних; 3621,48 грн - пеня; 197,02 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному розмірі.
Процесуальні дії суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.
Згідно з ухвалою від 17.09.2025 суд залишив позовну заяву без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків - не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.09.2025 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків (вх. № 12068 від 19.09.2025).
Ухвалою від 24.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Суд належним чином виконав обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи шляхом надіслання ухвали від 24.09.2025 позивачу в електронній формі до Електронного кабінету, відповідачу - шляхом направлення на юридичну адресу з гідно з даними витягу з ЄДРПОУ. Також ухвалу оприлюднено в Державному реєстрі судових рішень.
Ухвала суду від 24.09.2025 отримана відповідачем 30.09.2025, про що свідчить відповідна відмітка на зворотному рекомендованому повідомленні про врученні поштового відправлення.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (далі - позивач, за договором - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Кожушком Павлом Володимировичем (далі - відповідач, за договором - покупець) було укладено Договір поставки № U51734 від 21.04.2020 (далі - Договір) запасних частин, мастильних матеріалів, технічних рідин, аксесуарів, інших супутніх товарів для транспортних засобів (далі - Товар), за яким продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти товар та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину Договору.
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- ціна Договору складається з сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних (п.1.2. Договору);
- договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2020 року. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити Договір, то строк Договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року (п. 2.1. Договору);
- якщо на момент припинення або розірвання Договору стороною не виконане будь-яке зобов'язання - Договір продовжує діяти до моменту виконання такою стороною всіх зобов'язань і законних вимог та проведення остаточних розрахунків (п. 2.2. Договору);
- ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін Постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в гривнях у рахунку на оплату та/або видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін (п. 4.1. Договору);
- за п. 5.1. Договору, покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладній умовах або шляхом:
5.1.1. попередньої оплати - відповідно до рахунка Постачальника;
5.1.2. товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 5 календарних днів після приймання партії товару від Постачальника. У разі збільшення курсу євро на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день Постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє Покупця через картку покупця. Покупець не сплачує Постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу;
- конкретні умови поставки кожної партії товару вказуються у видатковій накладній (п. 6.1. Договору);
- приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем відповідно до видаткової накладної. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами (п. 8.1. Договору);
- покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою Постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми ( п.10.5. Договору);
- накладні, за якими поставляється товар за Договором, а також додаткові угоди та інші документи до Договору, що підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід'ємною частиною Договору (п. 12.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем в період з 30.04.2025 по 05.05.2025 було передано у власність відповідача товар на загальну суму 32924,60 грн.
Передача товару підтверджується доданими до позовної заяви копіями накладних, а саме:
1.UAUР2_250040379 від 30.04.2025 на суму 18855,07 грн, кінцевий строк оплати: 03.05.2025;
2.UAUР2_250041239 від 02.05.2025 на суму 3025,07грн, кінцевий строк оплати: 05.05.2025;
3.UAUР2_250041550 від 03.05.2025 на суму 2228,54 грн, кінцевий строк оплати: 06.05.2025;
4.UAUР2_250042013 від 05.05.2025 на суму 242,10 грн, кінцевий строк оплати: 08.05.2025;
5.UAUР2_250042007 від 05.05.2025 на суму 2217,31 грн, кінцевий строк оплати: 08.05.2025;
6.UAUР2_250041902 від 05.05.2025 на суму 6356,51 грн, кінцевий строк оплати: 08.05.2025.
Накладні містять конкретне найменування товару, що передається, посилання на Договір поставки № U51734 від 21.04.2020 року, дата відвантаження товару на адресу відповідача, суму видаткової накладної та кінцевий строк оплати. Накладні підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця, скріплені печатками сторін.
В кожній накладній зазначений кінцевий строк оплати, що відповідає умовам п. 5.1., 6.1. Договору поставки.
Проте, зобов'язання щодо оплати у визначені накладними строки та у встановленому розмірі відповідач не виконав.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Свої заперечення щодо розміру заявленої до стягнення суми основного боргу відповідач не надав.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки в кожній підписаній сторонами накладній про передачу товару встановлені чіткі строки виконання зобов'язань щодо оплати товару, не виконавши ці зобов'язання до визначених дат, покупець вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару є таким, що настав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
П. 10.5 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.
Позивачем в межах даного Договору заявлені вимоги про стягнення пені на загальну суму 3621,48 грн за загальний період з 04.05.2025 по 11.09.2025.
Позивач заявив до стягнення 1736,68 грн 15% річних за загальний період з 04.05.2025 по 11.09.2025 (розрахунок за кожною накладною окремо в матеріалах справи), посилаючись на п. 10.5. Договору.
Як встановлено судом, п. 10.5. Договору також передбачено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує 15% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Суд звертає увагу, що ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, передбачене ст. 536, 625, 627 ЦК України право сторін визначати в договорі розмір процентів за користування грошовими коштами обмежується положенням ч.2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-якій інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.
Таким чином, зазначена норма визначає можливість передбачити в договорі інший розмір річних (в процентах від простроченої суми) які підлягають сплаті боржником, якою скористались сторони, визначивши в Договорі інший розмір річних.
Також позивачем заявлено до стягнення 197,02 грн інфляційних втрат на суму заборгованості за січень-березень 2025 (32924,60 грн) за загальний період з 01.06.2025 по 31.07.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум річних, інфляційних та пені позивача, суд встановив, що він є арифметично та методологічно правильним.
Перевірка правильності розрахунку позивачем штрафних санкцій проводилася за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи «Ліга 360».
При перевірці розрахунку пені та 15% річних судом встановлено, що за накладною UAUР2_250040379 від 30.04.2025 на суму 18855,07 грн з 04.05.2025, кінцевий строк оплати вказаний в накладній є 03.05.2025, ця дата припадала на вихідний день - суботу.
Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Одночасно судом врахована практика Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 30 вересня 2025 року у cправі № 927/1431/23 (п. 44,45), про те, що правило, передбачене частиною п'ятою статті 254 ЦК України стосується строку, тоді як умовами укладеного сторонами договору був визначений саме термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг, оскільки відповідна оплата мала бути здійснена ним до певного числа.
Правова позиції про те, що норми статті 254 ЦК України не підлягають застосуванню до регулювання подібних спірних правовідносин, наведена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі №905/821/24,
Таким чином, суд прийшов до висновку, що якщо сторонами узгоджено здійснити оплату до визначеної календарної дати, незважаючи на те, що цей день припав на вихідний день, строк прострочення цього зобов'язання відповідно до норм чинного законодавства, а саме статті 253 ЦК, починається з наступного дня від визначеної сторонами календарної дати, отже, позивач правильно визначив початкову дату прострочення боржника за накладною UAUР2_250040379 від 30.04.2025.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 1736,68 грн - 15% річних; 3621,48 грн - пені; 197,02 грн - інфляційних втрат, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача повністю з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в зв'язку з поданням позову в електронній формі (2422,40 грн).
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Таким чином, різниця між сплаченим, та належним до сплати судовим збором, за подання даного позову складає 605,60 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (605,60 грн) буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Статтею 126 ГПК України визначено, що втрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач у своїй заяві вказує, що він очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.
На підтвердження своєї заяви позивач надав суду копії наступних документів: Договору про надання правничої допомоги від 10.01.2025, укладеного між позивачем та адвокатом Петренко С.В., додатку № 1 до Договору від 10.01.2025 Розрахунок вартості робіт», Ордеру про надання правничої допомоги від 10.09.2025; Акту приймання+-передачі наданих послуг від 10.09.2025.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд вважає заявлений розмір вартості витрат на правничу допомогу співмірним до обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу, оскільки згідно з наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 7 000,00грн., що були пов'язані з розглядом даної справи та полягали в наданні правничої допомоги з підготовки та подачі до Господарського суду Полтавської області позовної заяви про стягнення боргу з ФОП Кожушка П.В.
Слід зауважити, що позивачем надані докази оплати вищевказаних послуг.
При цьому суд зазначає, що пунктом 1 абзацу 2 частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, або підлягає сплаті стороною.
За таких обставин, позивачем доведено належними доказами факт понесення витрат, що пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у даній справі, на загальну суму 7 000,00грн.
Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи, не заявлялось.
Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до приписів частини 4 статті 129 ГПК України вищевказані судові витрати позивача слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240-242 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кожушка Павла Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (код ЄДРПОУ 30865632, вул. Шухевича Романа, 8/9, м. Хмельницький, 29025) 32924,60 грн основного боргу, 3621,48 грн пені, 1736,68 грн 15% річних, 197,02грн інфляційних втрат, 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору; 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.
Суддя Пушко І.І.