65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4493/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.
за участі секретаря судового засідання Волкової Ю.О.
За участю представників сторін:
Прокурор: Кривельова Т. М.;
від відповідача: Васильєв П. П. ордер серія ВН №1149328 від 06.06.2022;
розглянувши клопотання представника Приватного підприємства “Роднік» (вх.№2-1769/25 від 13.11.2025) про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/4493/25
за позовом Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул.Дмитрівська, 63, Код ЄДРПОУ: 0352855230) в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл; вул. Соборна, 31 код ЄДРПОУ 03363772), Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, Код ЄДРПОУ: 40477150)
до відповідача Приватного підприємства “Роднік» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 31/1, Код ЄДРПОУ: 30323216)
про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення неустойки в сумі 157 045,5 грн
установив:
06.11.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби до Приватного підприємства “Роднік», у якій він просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 27.09.2024 до Договору № 384 від 17.05.2024, укладену між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та Приватним підприємством “Роднік»;
- стягнути з Приватного підприємства “Роднік» на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області пеню в сумі 157 045,5 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору від 17.05.2024 № 384.
Обґрунтовуючи звернення із позовом до суду прокурор зазначає, що за результатами відкритих торгів з особливостями на закупівлю послуг з поточного ремонту між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та ПП “Роднік» укладений договір № 384 від 17.05.2024 про закупівлю послуг. Цим договором було передбачено строк виконання зобов'язань до 30.09.2024, проте, сторони шляхом укладання додаткової угоди № 1 продовжили такий строк до 31.10.2024.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-1739/25 від 06.11.2025), в якій прокурор просить:
- накласти арешт на грошові кошти ПП “Роднік», які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 157 045,5 грн.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 07.11.2025 задовольнив заяву Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.11.2025 прийняв позовну заяву, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10 грудня 2025 року об 11:00.
13.11.2025 до суду надійшло клопотання (вх.2-1769/25) від представника Приватного підприємства “Роднік» в якому він просить суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду 07.11.2025.
У обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що має у власності обширну матеріально-технічну базу, вартість якої в сотні разів перевищує заявлену до стягнення суму у розмірі 157 045,50 грн, а відтак виконання рішення суду про стягнення 157 045,50 грн або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника жодним чином не ускладниться у випадку невжиття/скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти у вказаній сумі.
Натомість обмеження користування відповідачем грошовими коштами є значним та суттєво впливає на господарську діяльність ПП «Роднік», оскільки на відміну від арешту нерухомого майна чи обладнання, яке залишається у володінні особи і може використовуватись в звичайному режимі, грошові кошти відповідачу необхідні для закупівлі будівельних матеріалів, товарно-матеріальних цінностей, оплати робіт субпідрядних організації, а тому на переконання відповідача «використання» грошових коштів нерозривно пов'язане з їх «розпорядженням».
Відповідач вказує, що застосування таких заходів особливо в осінньо-зимовий період може спричинити додаткові невиправдані страждання тим людям, житло яких відновлюється ПП «Роднік» за відповідними договорами.
Також до Господарського суду Одеської області 13.11.2025 надійшло клопотання (вх. 2-1771/25) від представника Приватного підприємства “Роднік» про застосування зустрічного забезпечення.
14.11.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою призначив розгляд клопотання представника Приватного підприємства “Роднік» про скасування заходів забезпечення позову та клопотання про застосування зустрічного забезпечення у справі №916/4493/25 на 18.11.2025 о 10:30 год.
18.11.2025 до Господарського суду Одеської області від Ізмаїльської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, відповідно до яких прокурор вважає клопотання ПП «Роднік» необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На переконання прокурора відповідач не надав будь-яких доказів, зокрема банківських виписок щодо залишків коштів на всіх його банківських рахунках, які б свідчили про відсутність інших вільних від арешту коштів у сумах достатніх для здійснення законної господарської діяльності, а також не надав будь-яких доказів, що можуть підтвердити фактичне позбавлення можливості користування грошовими коштами, які знаходяться на його розрахункових рахунках.
У судовому засіданні 18.11.2025 прокурор проти скасування вжитих ухвалою суду від 07.11.2025 заходів заперечив.
Відповідач у судовому засіданні 18.11.2025 наполягав на задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову та надав усні пояснення, відповідно до яких заперечив щодо представництва інтересів Ізмаїльської окружної прокуратури прокурором Одеської обласної прокурати.
Розглянувши подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
Отже заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Як зазначалось, у обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує, що має у власності обширну матеріально-технічну базу, вартість якої в сотні разів перевищує заявлену до стягнення суму у розмірі 157 045,50 грн, а відтак виконання рішення суду про стягнення 157 045,50 грн або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника жодним чином не ускладниться у випадку невжиття/ скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти у вказаній сумі. При цьому, обмеження користування відповідачем грошовими коштами є значним та суттєво впливає на господарську діяльність ПП «Роднік», оскільки застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту коштів не дозволяють на арештовану суму закуповувати матеріали і виконувати роботи за укладеними договорами по виконанню ремонтних робіт.
Господарський суд зазначає, що необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Водночас згідно з висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
У той же час, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
З огляду на те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Таким чином, заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 р. у справі № 15/155-б.
Наведені відповідачем обґрунтування для скасування заходів забезпечення позову жодним чином не спростовують потреби у забезпеченні позову та не вказують, що з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини що спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів наявної на його банківських рахунках заявленої до стягнення суми у розмірі 157 045,50 грн.
Доводи, якими відповідач обґрунтовує клопотання про скасування заходів забезпечення позову зводяться лише до його припущень щодо суттєвого впливу вжитих заходів на господарську діяльність ПП «Роднік». Навпаки ураховуючи обширну матеріально-технічну базу ПП «Роднік» та кількість укладених із замовниками договорів, можна дійти висновку, що ПП «Роднік» демонструє стабільні результати господарської діяльності та є фінансово стійким.
Отже, ураховуючи вартість робіт/надання послуг, до виконання яких залучений відповідач та розмір яких у рази сягає суми забезпечення позову, тимчасове накладення арешту на грошові кошти у сумі 157 045,50 грн, не може будь-яким чином перешкоджати здійсненню господарської діяльності відповідача.
При цьому, суд наголошує, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Таким чином у даному випадку відповідачем не наведено, а також належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.
Тобто доводи заявника зводяться до безпідставності застосування заходів забезпечення позову, що за своєю суттю є запереченнями щодо застосування даних забезпечувальних заходів та не можуть виступати в якості вмотивованої підстави для скасування вже існуючих заходів забезпечення позову, а зумовлюють надання судом правової оцінки вказаної ухвали, яка набрала законної сили.
Крім того, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють ці правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку, що представлене відповідачем клопотання про скасування заходів забезпечення позову не містить належного та достатнього обґрунтування, так само як і доказів того, що відпала потреба у вжитих заходах, відтак, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
Заперечення відповідача щодо здійснення прокурором Одеської обласної прокуратури представництва у суді, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на таке.
На органи прокуратури, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах Держави передбачено ст. 4 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з ч.ч.3, 4, абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Зазначені повноваження додатково регламентовано п.6.1 наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».
У ч. 4 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
Єдність системи прокуратури України забезпечується: 1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; 2) єдиним статусом прокурорів; 3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; 4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України; 5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування (ч. 5 ст. 7 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.
Відповідно до п. 11. наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» керівникам підрозділів представництва в суді та інших структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур відповідно до їхньої компетенції, керівникам окружних прокуратур, їхнім першим заступникам та заступникам контролювати якість підготовки та забезпечення участі підлеглих працівників у судових засіданнях.
У Постанові від 17.03.2020 у справі № 704/1233/17 Верховний Суд виснував, що прокурор, здійснюючи функцію представництва, діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (Постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-н (пункт 27)).
Отже, з огляду на те, що Ізмаїльська окружна прокуратура є структурним підрозділом Одеської обласної прокуратури, яка у свою чергу, є частиною загальнодержавної системи, яку очолює Офіс Генерального прокурора то представництво інтересів держави у суді Одеською обласною прокуратурою, яка є вищим органом, який має повноваження діяти в інтересах нижчих прокуратур, відповідає вимогам законодавства.
Керуючись статтями 136, 137, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1.У задоволенні клопотання Приватного підприємства “Роднік» про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/4493/25 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 18.11.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Повну ухвалу складено 21.11.2025.
Суддя Т.І. Демченко