21 листопада 2025 року Справа № 915/1338/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль», Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколаїв», пр. Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 22442106)
про стягнення коштів в сумі 266 931, 18 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Миколаїв» основний борг у сумі 266 931, 18 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 4 003, 97 грн.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 направлена на адресу відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколаїв», пр. Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54034 та повернута до суду з відміткою відділення поштового відділення “за закінченням терміну зберігання».
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 4 ч. 3 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі “Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як вказано судом вище, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2024 направлена на адресу відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколаїв», пр. Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54034, яка вказана в позовній заяві та відомостях з ЄДРЮОФОПГФ.
В порушення вимог ст. 6 ГПК України відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
05.12.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 15394/24 від 05.12.2024), в якій позивач просить суд зменшити заявлену в позовній заяві суму основного боргу на 115 000, 00 грн. та стягнути з відповідача 151 931, 18 грн. - боргу за спожиту теплову енергію та 4 003, 97 грн. - судового збору.
Заява про зменшення позовних вимог обґрунтована добровільною частковою сплатою відповідачем 115 000, 00 грн. в рахунок основного боргу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 15394/24 від 05.12.2024).
Інші заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
3.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2495 від 08.11.2000, а саме зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленої теплової енергії до приміщень за адресою пр. Богоявленський, 23 в м. Миколаєві в період з листопада 2023 по липень 2024, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 266 931, 18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 2, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 549, 598, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання" та умовами договору.
3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.2 Статуту ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 2/2023 від 22.09.2023, Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», яке було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», створеного наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.11.2001 № 599 шляхом перетворення Державного підприємства «Миколаївська теплоелектроцентраль» у відкрите акціонерне товариство в порядку, передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств» (зі змінами).
08.11.2000 року між ОСББ «Миколаїв» (споживач) та ДП “Миколаївська ТЕЦ» (енергопостачальна організація) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2495 від 08.11.2000.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2000 року.
Відповідно до п. 10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
До договору між сторонами підписано:
- Додаток № 1 "Дані про об'єкти теплоспоживання ОСББ «Миколаїв»";
- Додаток № 1/1 "Обсяги постачання теплової енергії споживачу";
- Додаток № 2 "Схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача";
- Додаток № 3 "Умови припинення подачі теплової енергії";
- Додаток № 4 "Акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді".
Договір з додатками підписано сторонами та скріплено печаткою енергопостачальної організації.
Доказів розірвання або визнання недійсним договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1 договору за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.
Відповідно до п. 4.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться: за приладами обліку, розрахунковим способом (не потрібне закреслити).
Відповідно до п. 5.7 договору споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.
Відповідно до абз. 1 п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених для ДП "Миколаївська ТЕЦ", в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами.
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.3 договору споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договору кількості теплового енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Відповідно до п. 6.4 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Відповідно до Додатку №1 до договору енергопостачальна організація зобов'язалась поставляти теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання будинку за адресою: пр. Жовтневий (нова назва - Богоявленський), 23.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1189 від 08.11.2023 “Про початок опалювального періоду 2023-2024 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 14.11.2023. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано теплопостачальні підприємства міста розрахунки вартості наданих послуг виконувати, виходячи з фактичних дат підключення житлових будинків до теплопостачання за даними теплогенеруючих або керуючих компаній.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 “Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 рр.» вирішено закінчити опалювальний період з 28.03.2024 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 “Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ», рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 “Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ», встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною.
Відповідно до положень Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479, для розрахунку із кінцевими споживачами в опалювальний період 2023-2024, застосовуються тарифи, що застосовувались в опалювальний період 2021-2022 в наступних розмірах: для потреб населення на теплову енергію - 1 561, 16 грн./Гкал (без ПДВ).
Наказом ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 75 від 09.02.2022 затверджено кошторис вартості 1 тони дистиляту та хімічно очищеної води.
Судом встановлено, що ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2023-2024 забезпечено теплопостачання приміщень за адресою: м. Миколаїв по пр. Богоявленський, 23 (пр. Жовтневий, 23), що підтверджується нарядом на підключення від 17.11.2023, а також відомостями споживання теплової енергії абонентом пр. Богоявленський, 23 за періоди 14.11.2023-30.11.2023, 30.11.2023-28.12.2023, 28.12.2023-30.01.2024, 29.01.2024-20.02.2024, 29.01.2024-29.02.2024, 29.02.2024-208.03.2024,
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу, а відповідачем спожито теплову енергію в період з листопада 2023 по березень 2024 (теплова енергія / умовно-змінна частина) на загальну суму 306 931, 18 грн., про що сформовано відповідні акти прийому передачі теплової енергії у гарячій воді, а саме:
- акт прийому передачі теплової енергії у гарячій воді № 2495 від 30.11.2023 (за листопад 2023) на суму 22 727, 45 грн. з ПДВ;
- акт прийому передачі теплової енергії у гарячій воді № 2495 від 31.12.2023 (за грудень 2023) на суму 64 834, 34 грн. з ПДВ;
- акт прийому передачі теплової енергії у гарячій воді № 2495 від 31.01.2024 (за січень 2024) на суму 90 992, 41 грн. з ПДВ;
- акт прийому передачі теплової енергії у гарячій воді № 2495 від 29.02.2024 (за лютий 2024) на суму 69 761, 50 грн. з ПДВ;
- акт прийому передачі теплової енергії у гарячій воді № 2495 від 31.03.2024 (за березень 2024) на суму 51 103, 18 грн. з ПДВ;
- акт прийому передачі теплової енергії у гарячій воді № 2495 від 31.07.2024 (перерахунок за фактичними показниками приладу обліку після перевірки показників засобів обліку теплової енергії згідно акту про допуск в експлуатацію та опломбування вузла комерційного обліку від 17.07.2024) на суму 7 512, 30 грн. з ПДВ.
Акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді не підписано відповідачем.
Для проведення оплати за вищевказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 306 931, 18 грн., а саме:
- рахунок № 2495 за листопад 2023 на суму 22 727, 45 грн. з ПДВ;
- рахунок № 2495 за грудень 2023 на суму 64 834, 34 грн. з ПДВ;
- рахунок № 2495 за січень 2024 на суму 90 992, 41 грн. з ПДВ;
- рахунок № 2495 за лютий 2024 на суму 69 761, 50 грн. з ПДВ;
- рахунок № 2495 за березень 2024 на суму 51 103, 18 грн. з ПДВ;
- рахунок № 2495 за липень 2024 (перерахунок) на суму 7 512, 30 грн. з ПДВ.
Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за теплову енергію між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та ОСББ «Миколаїв» за договором № 2495 від 08.11.2000 станом на 31.07.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становила 266 931, 18 грн.
Акт звірки взаємних розрахунків підписано лише позивачем.
28.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 546-ю від 26.08.2024, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, яка станом на 26.08.2024 становила 266 931, 18 грн. До претензії позивачем додано акт звірки взаємних розрахунків, рахунки та акти прийому передачі теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2023 по березень 2024 та липень 2024.
На підтвердження факту направлення претензії з додатками на адресу відповідача, позивачем подано суду опис вкладення у лист з печаткою відділення поштового зв'язку, список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек.
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач 22.12.2023 частково провів оплату за отриману теплову енергію в сумі 40 000, 00 грн., що підтверджується реєстром оплат по договору № 2495 (платіжна інструкція № 578 від 22.12.2023).
Таким чином, до відкриття провадження у справі заборгованість відповідача перед позивачем становила 266 931, 18 грн. (306 931, 18 грн. - 40 000, 00 грн.).
Судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у справі, перераховано позивачу грошові кошти у загальній сумі 115 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку станом на 04.11.2024, 12.11.2024, 03.12.2024, відповідно до наступних платіжних інструкцій, а саме:
- платіжної інструкції № 587_00000/92с29237-6b25-4с08-8524-7418d843bf 63 від 04.11.2024 на суму 85 000, 00 грн.;
- платіжної інструкції № 588_00000/1fde119e-a7cb-4c27-aee9-a5936d28bc57 від 12.11.2024 на суму 10 000, 00 грн.;
- платіжної інструкції № 591_00000/cd0bafcc-861f-46bf-82f5-0173e53baf55 від 03.12.2024 на суму 20 000, 00 грн.
Як зазначено судом вище, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято судом до розгляду.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 151 931, 18 грн. (306 931, 18 грн. - 40 000, 00 грн. - 115 000, 00 грн.).
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Закон України “Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання» основні терміни вживаються в такому значенні:
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України “Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України “Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання» у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 2, 7 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать:
- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;
- прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.
Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).
Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16).
VI. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
08.11.2000 року між ОСББ «Миколаїв» (споживач) та ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» (енергопостачальна організація) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2495 від 08.11.2000.
Судом встановлено, що позивачем ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» в опалювальний період 2023-2024 постачалась теплова енергія до об'єкта за адресою пр. Богоявленський, 23 (пр. Жовтневий, 23) (ОСББ «Миколаїв»), що підтверджується наявним в матеріалах справи нарядом на підключення.
Судом встановлено, що за період з листопада 2023 по березень 2024 на виконання умов договору позивачем забезпечено постачання теплової енергії (теплова енергія, умовно-змінна частина) до об'єкту теплоспоживання за адресою пр. Богоявленський, 23 на загальну суму 306 931, 18 грн., про що сформовано відповідні акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді, які не підписано споживачем.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем актів на адресу енергопостачальної організації, суд дійшов висновку, що акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді за листопад 2023 - березень 2024 та липень 2024 в силу умов п. 5.7 договору вважаються прийнятими споживачем, а кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.
Як встановлено судом вище, відповідач 22.12.2023 частково провів оплату за отриману теплову енергію в сумі 40 000, 00 грн., що підтверджується реєстром оплат по договору № 2495 та підтверджено позивачем.
Крім того, відповідачем після відкриття провадження у справі перераховано позивачу грошові кошти у загальній сумі 115 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 151 931, 18 грн. (306 931, 18 грн. - 40 000, 00 грн. - 115 000, 00 грн.).
Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612 ЦК України та умов п. 6.1, п. 6.2, п. 6.3, п. 6.4 договору у споживача виник обов'язок оплачувати теплову енергію у строки, встановлені договором, а саме щомісяця не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в сумі 151 931, 18 грн. за спожиту теплову енергію в листопаді 2023 - березні 2024, як і не спростовано позовних вимог.
Отже, позовна вимога про стягнення 151 931, 18 грн. - основного боргу за теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
VIІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Під час звернення до суду із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 003, 97 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 4143 від 01.10.2024 на суму 4 003, 97 грн.
Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 15394/24 від 05.12.2024), яка прийнята судом до розгляду. Отже, предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення коштів в сумі 151 931, 18 грн., судовий збір з якої становить 3 028, 00 грн. (позовну заяву подано позивачем в паперовій формі).
Судовий збір в сумі 975, 97 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколаїв», пр. Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 22442106) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 151 931, 18 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять одна грн. 18 коп.) - основного боргу за спожиту теплову енергію.
3. Стягнути з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Миколаїв», пр. Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 22442106) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:
- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 21.11.2025
Суддя Е.М. Олейняш