21 листопада 2025 року Справа № 915/874/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )
представник позивача Вдовиченко Марія Іванівна
електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест», вул. Центральна, 1, с. Калинівка, Березанська ТГ, Миколаївського району, Миколаївська обл., 57440 (код ЄДРПОУ 41107067)
про стягнення коштів в сумі 128 169, 27 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Фізична особа-підприємець Луцкевич Юлія Миколаївна з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на користь Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни 128 169, 27 грн., в тому числі: 26 205, 32 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами та 101 963, 95 грн. - втрат від інфляції.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.11.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив на позовну заяву (вх. № 11412/25 від 05.08.2025) до розгляду. Заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено судом без задоволення.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
19.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Луцкевич Юлією Миколаївною (підрядник) був укладений договір підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 101-Ю від 19.08.2021, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався своїми силами і за свій рахунок за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконувати роботу на полях замовника.
Підрядником виконано роботи на загальну суму 1 158 045, 00 грн.
Замовником на виконання умов договору проведено попередню оплату в сумі 640 461, 50 грн. В подальшому в зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов договору в серпні 2023 року позивач ФОП Луцкевич Ю.М. (підрядник) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Південь Агро Інвест» (замовник) про стягнення 735 798, 10 грн. (517 583, 50 грн., а також 3 % річних та інфляційних втрат).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі № 915/1540/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025, позовні вимоги ФОП Луцкевич Ю.М. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ФОП Луцкевич Юлії Миколаївни суму заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 517 583, 50 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25 950, 08 грн. (період 11.09.2021 по 24.08.2023) та втрати від інфляції у розмірі 163 596, 68 грн. (період вересень 2021 по липень 2023), а також 10 606, 95 грн. судового збору.
В рамках виконавчого провадження з виконання судового рішення по справі № 915/1540/23 сума заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 517 583, 50 грн., а також 3 % річних та інфляційні втрати, судові витрати стягнуто органом ДВС в примусовому порядку і перераховано на рахунок стягувача ФОП Луцкевич Ю. М. 02.05.2025.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати за виконані роботи, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних на інфляційні втрати за період з 25.08.2023 по 01.05.2025.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 598, 610-612, 625-629 ЦК України, ст. 18 ЦПК України, судовою практикою та умовами договору.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
05.08.2025 на адресу Господарського суду Миколаївської області від відповідача ТОВ «Південь Агро Інвест» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11412/25 від 05.08.2025), в якому відповідач просить суд, зокрема, відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що договірні правовідносини між сторонами трансформувалися у зобов'язальні на підставі рішення суду, і тому саме з 30.10.2024 може нараховуватись 3 % річних та інфляційні втрати.
Заперечення обґрунтовані припасами ст. 11, 509, 524, 533-535, 625 ЦК України та судовою практикою.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Луцкевич Юлією Миколаївною (підрядник) укладено Договір підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 101-Ю від 19.08.2021.
Відповідно до п. 6.1 договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.
До договору сторонами укладено додаток № 1 від 19.08.2021.
Договір та додаток підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання або визнання недійсним договору.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконати роботу на полях замовника (надалі іменуються “Робота та/або Роботи»). Під Роботою сторони розуміють наступне: Десикація соняшнику 10414 га.
Відповідно до п. 1.2 договору замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами і за свій рахунок виконати агрохімічні роботи по обробці посівів (далі по тексту договору - роботи) в порядку і строки, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 2.4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема: приймати від підрядника результати виконаної роботи, якщо вони відповідають умовам договору, оплачувати їх в порядку та у строк, передбачену цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договору за виконання визначених цим договором робіт, замовник виплачує підряднику суму грошових коштів у розмірі, що визначається додатком № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.2 договору оплата за виконані роботи здійснюється: 50% вартості перед початком роботи, 50% не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Оплата робіт здійснюється замовником виключно у національній валюті України - гривні на банківській рахунок підрядника, визначений у кінці тексту цього договору.
Відповідно до п. 3.4 договору здавання робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін. При цьому сторони підписанням цього договору погодили, що акт оформляється один раз на 10 робочих днів, обов'язок по оформленню акту приймання-передачі виконаних робіт, з урахуванням відповідних вимог додатків до цього договору покладається на підрядника.
Відповідно до п. 4.1 договору у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.4 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Додатком № 1 до даного договору сторони погодили, зокрема, таке:
п.п. 1.1 орієнтований об'єм виконання робіт підрядником становить 10414 га.;
п. 2 вартість внесення за 1 га грн без ПДВ становить: 123,00 грн.;
п.п. 2.1 загальна вартість робіт становить 1 280 922 грн.;
п.п. 3.3 остаточна сума Договору визначається як сума вартостей по всіх підписаних сторонами Актах приймання-передачі виконаних робіт.
Судом встановлено, що на виконання умов п. 3.1 договору відповідач в якості попередньої оплати сплатив на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 640 461, 50 грн., що підтверджується заключними банківськими виписками від 18.08.2021 та від 20.08.2021, а саме:
- заключна банківська виписка від 18.08.2021 на суму 337 081, 50 грн.;
- заключна банківська виписка від 20.08.2021 на суму 303 380, 00 грн.
На виконання умов договору позивачем у період з 20.08.2021 по 30.08.2021 виконано роботи на суму 1 158 045, 00 грн. в об'ємі 9 415 га, про що позивачем оформлено акт від 30.08.2021, який підписано лише представником позивача (виконавця).
В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 915/1540/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення:
- 517 583, 50 грн. - заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 101-Ю від 19.08.2021;
- 30 331, 80 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на суму заборгованості за період прострочення з 11.09.2021 по 24.08.2023;
- 187 882, 80 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період прострочення з вересня 2021 по липень 2023.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 по справі № 915/1540/23 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ФОП Луцкевич Юлії Миколаївни суму заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 517 583, 50 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25 950, 08 грн., втрати від інфляції у розмірі 163 596, 68 грн., а також 10 606, 95 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 4 381,72 грн. та інфляційних втрат в розмірі 24 286, 12 грн. відмовлено.
В судовому рішенні зазначено, що судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 517 583, 50 грн. (1 158 045, 00 грн. - 640 461, 50 грн.) зазначено правильно.
Судове рішення в частині відмови 4 381, 72 грн. - 3 % річних та 24 286, 12 грн. - інфляційних втрат мотивоване тим, що позивачем неправильно визначено дату початку прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати за виконані роботи. Датою прострочення є 23.12.2024, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат.
Отже, 3 % річних та інфляційні втрати, які стягнуті за судовим рішенням, нараховано та стягнуто в судовому порядку за період:
- 25 950, 08 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, які нараховано на суму заборгованості 517 583, 50 грн. за період прострочення з 23.12.2022 по 24.08.2023;
- 163 596, 68 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 517 583, 50 грн. за період прострочення з січня 2023 по серпень 2023.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 у справі № 915/1540/23 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 заяву представника ФОП Луцкевич Юлії Миколаївни - адвоката Вдовиченко Марії Іванівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційним переглядом справи № 915/1540/23 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ “Південь Агро Інвест» на користь ФОП Луцкевич Юлії Миколаївни витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000, 00 грн.
В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2025 у справі № 915/1540/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Південь Агро Інвест» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 у справі № 915/1540/23.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 судом видано відповідний наказ від 27.03.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
29.04.2025 старшим державним виконавцем Березанського ВДВС у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Туцбкою А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77938026 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2025. № 915/1540/23.
02.05.2025 відповідачем ТОВ «Південь Агро Інвест» перераховано на рахунок Березанського ВДВС у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошові кошти в сумі 717 737, 21 грн. із зазначенням призначення платежу "ВД № 915/1540/23; 27.03.2025; Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь А»; ВП № 77938026; Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача", що підтверджується заключною випискою за період з 01.05.2025 по 02.05.2025.
02.05.2025 старшим державним виконавцем Березанського ВДВС у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Туцбкою А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Постановою встановлено, що на депозитний рахунок відділу надійшли кошти від боржника в повному обсязі. Залишок несплаченої суми за виконавчим документом 0 грн.; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 71 773, 72 грн.
В зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за виконані роботи в порядку та строки, передбачені умовами договору підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 101-Ю від 19.08.2021, позивачем нараховано відповідачу 26 205, 32 грн. - 3 % річних та 101 963, 95 грн. - інфляційних втрат, починаючи з 25.08.2023, що і є предметом спору у даній справі.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі “Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова ВП ВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова ВП ВС від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Луцкевич Юлією Миколаївною (підрядник) укладено Договір підряду на проведення сільськогосподарських робіт № 101-Ю від 19.08.2021, відповідно до умов якого підрядник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконати роботу на полях замовника, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
Судом встановлено, що замовником на виконання умов п. 3.1 договору в якості попередньої оплати сплачено на рахунок підрядника грошові кошти в загальній сумі 640 461, 50 грн., а підрядником у період з 20.08.2021 по 30.08.2021 виконано роботи на суму 1 158 045, 00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 517 583, 50 грн., яка стягнута в судовому порядку рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 по справі № 915/1540/23, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2025.
Грошове зобов'язання з оплати суми заборгованості за виконані роботи в розмірі 517 583, 50 грн. виконано підрядником (відповідачем) під час примусового виконання судового рішення у справі № 915/1540/23, а саме 02.05.2025.
Як зазначено судом вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.10.2024 по справі № 915/1540/23, крім суми основного боргу, також стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ФОП Луцкевич Ю. М. 3 % річних та інфляційні втрати, а саме:
- 25 950, 08 грн. - 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, які нараховано на суму заборгованості 517 583, 50 грн. за період прострочення з 23.12.2022 по 24.08.2023;
- 163 596, 68 грн. - інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 517 583, 50 грн. за період прострочення з січня 2023 по серпень 2023.
Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 3 % річних за період з 25.08.2023 по 01.05.2025 та інфляційних втрат за період з вересня 2023 по квітень 2025 (продовження нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання за виконані роботи до дати виконання грошового зобов'язання в примусовому порядку).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання з оплати за виконані роботи виникло на підставі договору (ст. 11, 629 ЦК України), прийняття судового рішення від 30.10.2024 по справі 915/1540/23 про стягнення суми основного боргу з урахуванням штрафних санкцій в розумінні ст. 599 ЦК України не є підставою для припинення зобов'язання, оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу
Судом встановлено, що позивачем нараховано 3 % річних в сумі 26 205, 32 грн. на суму основного боргу в розмірі 517 583, 50 грн. за період 25.08.2023 (наступний день після припинення нарахування у справі № 915/1540/23) по 01.05.2025 включно (день, що передує дню погашення суми основного боргу).
Позивачем також нараховано інфляційні втрати в сумі 101 963, 95 грн. на суму основного боргу в розмірі 517 583, 50 грн. за період з вересня 2023 по квітень 2025 включно.
Перевіривши нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що 3 % річних та інфляційні втрати нараховано правильно, відповідно до фактичних обставин справи та вимог законодавства (ст. 625 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
6.1. Щодо витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 3 028, 00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
6.2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач в прохальній частині позовної заяви також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
В позовній заяві позивач на виконання вимог п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач за позовом поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 3 028, 00 грн. - судовий збір, витрати на правову допомогу - 8 000, 00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. 11412/25 від 05.08.2025) зазначив, що заявлені витрати на правничу допомогу неспівмірні із заявленими вимогами.
Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:
- договором про надання правової допомоги № 02/04/Ю від 02.04.2025 та додатком № 1 до договору;
- актом від 08.07.2025 прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) за договором про надання правової допомоги № 02/04/Ю від 02.04.2025;
- ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АВ № 1131112 від 05.06.2025;
- рахунками № 4 від 29.05.2025 на суму 4 000, 00 грн. та № 5 від 30.05.2025 на суму 4 000, 00 грн.;
- квитанціями до платіжної інструкції на переказ коштів № N1BUF3581M від 29.05.2025 на суму 4 000, 00 грн. та № N1BUF3777M від 30.05.2025 на суму 4 000, 00 грн.;
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України Вдовиченко Марія Іванівна обліковується у Раді адвокатів Вінницької області.
Так, судом встановлено, що 02.04.2025 між адвокатом Вдовиченко М.І. та ФОП Луцкевич Ю.М. (клієнт) укладено договір № 02/04/Ю про надання правової допомоги від 02.04.2025.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.2 договору відповідно з домовленістю сторін клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов'язки підготувати в інтересах клієнта в установленому законом порядку документи, включаючи позовні заяви та інші процесуальні документи, для вирішення спірних питань з ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ», код ЄДРЮОФОПГФ 41107067, здійснювати представництво Замовника на підставі ордера про надання правової допомоги або довіреності в судових і інших державних органах та перед третіми особами, здійснювати надання інших видів правової допомоги в обсягах та на умовах даного договору.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість наданої правової допомоги за даним договором визначається в актах прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються і підписуються сторонами по мірі надання послуг за договором з врахуванням обсягу наданої правової допомоги і консультацій.
Відповідно до п. 3.2 договору сторони домовились, що розмір гонорару адвоката визначається в додатках до цього договору і підтверджується в актах виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за договором в суді першої інстанції становить 8 000, 00 грн.
Відповідно до п. 6 додатку № 1 даний додаток № 1 є невід'ємною частиною договору про надання правової допомоги № 02/04/Ю від 02.04.2025 р.
Договір та додаток підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 1 розділу І Акту прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 08.07.2025 адвокат виконав, а клієнт прийняв надані послуги (виконані роботи) адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги № 02/04/Ю від 02.04.2025 року, а саме: проведено аналіз документів клієнта за договором № 101-Ю підряду на проведення сільськогосподарських робіт від 19 серпня 2021 року, укладеною між ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» та ФОП Луцкевич Ю.М.» та документів щодо виконання рішення Господарської суду Миколаївської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 915/1540/23, залишеного без змін постановою Південно-західного апеляційною господарською суду від 12 лютою 2025 року, надано консультації щодо спірних правовідносин, визначено правову позицію по захисту інтересів клієнта, проведено розрахунки для визначення суми позовних вимог, підготовлено і надіслано позовну заяву з додатками ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ» та до суду.
Відповідно до п. 3 розділу І Акту прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) підготовлено і подано до суду необхідні процесуальні документи у справі № 915/874/25.
Відповідно до п. 8 розділу І Акту прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) відповідно до умов договору клієнт перерахував на поточний рахунок адвоката 8 000, 00 грн. - квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки - № N1BUF3581M від 29 травня 2025 року і № N 1BUF3777M від 30 травня 2025 року.
Акт підписано та скріплено печатками сторін.
Для проведення оплати Адвокатом виставлено позивачу (клієнту) рахунки на загальну суму 8 000, 00 грн., а саме: рахунок № 4 від 29.05.2025 на суму 4 000, 00 грн. та рахунок № 5 від 30.05.2025 на суму 4 000, 00 грн.
Позивачем (клієнтом) проведено оплату в загальному розмірі 8 000, 00 грн., що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки, а саме:
- квитанція до платіжної інструкції на переказ коштів № N1BUF3581M від 29.05.2025 на суму 4 000, 00 грн.;
- квитанція до платіжної інструкції на переказ коштів № N1BUF3777M від 30.05.2025 на суму 4 000, 00 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21; від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За змістом ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
В постанові КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена “для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (постанова КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20, від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).
Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони (постанова КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).
Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (п. 6.53 постанови КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн.
В позовній заяві позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 грн. Суду подано документи на підтвердження понесених витрат (договір № 02/04/Ю про надання правової допомоги від 02.04.2025 з додатком № 1, акт від 08.07.2025 прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) за договором про надання правової допомоги № 02/04/Ю від 02.04.2025, квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів № N1BUF3581M від 29.05.2025 та № N1BUF3777M). В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд стягнути судові витрати. Як вказано вище, розмір правової допомоги (вартість робіт) визначено укладеним між адвокатом Вдовиченко М.І. та ФОП Луцкевич Ю.М. (клієнт) укладено договір № 02/04/Ю про надання правової допомоги від 02.04.2025.
Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження неспівмірності понесених позивачем адвокатських витрат, факт понесення позивачем витрат на професійну (правничу) допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, розмір витрат відповідає критерію розумності їхнього розміру.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8 000, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Агро Інвест», вул. Центральна, 1, с. Калинівка, Березанська ТГ, Миколаївського району, Миколаївська обл., 57440 (код ЄДРПОУ 41107067) на користь позивача Фізичної особи-підприємця Луцкевич Юлії Миколаївни, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ):
- 26 205, 32 грн. (двадцять шість тисяч двісті п'ять грн. 32 коп.) - 3 % річних;
- 101 963, 95 грн. (сто одна тисяча дев'ятсот шістдесят три грн. 95 коп.) - інфляційних втрат;
- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 8 000, 00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 21.11.2025
Суддя Е.М. Олейняш